Постанова
Іменем України
10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 815/1105/18
провадження № 61-6343св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
третя особа - Фермерське господарство «Обрій»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів адміністративної юрисдикції
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Одеській області) про визнання незаконними змін до наказу Головного управління Держкомзему в Одеській області (далі - ГУ Держкомзему в Одеській області) та скасування їх, зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяви громадян та видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі - 2 га у власність ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконними та скасування змін № 175 від 19 травня 2017 року до наказу ГУ Держземагентства в Одеській області № 77 від 18 вересня 2014 року про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239, зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяву громадянина від 14 червня 2017 року та видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі 2 га. у власність ОСОБА_1 , яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №815/1105/18 скасовано, провадження у справі закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю. Передано справу № 815/1105/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування змін до наказу до Любашівського районного суду Донецької області.
Короткий зміст позовних вимог в суді цивільної юрисдикції
У листопаді 2022 року на виконання ухвали суду про залишення без руху ОСОБА_1 подав позовну заяву до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконними та скасування змін до наказу.
Позов мотивований тим, що у вересні 2016 року він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району одеської області.
20 жовтня 2016 року отримав відмову з поясненнями, що земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб.
Спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування його діду - ОСОБА_2 , який більше 15 років користувався нею, вів фермерське господарство та передчасно помер в 2007 році.
У грудні 2016 року він разом з іншими громадянами звернувся до суду з позовом про припинення права постійного користування, скасування державного акту та переведення земельної ділянки до земель запасу державної власності.
21 березня 2017 року ухвалено рішення суду на їх користь, яке набуло чинності 03 квітня 2017 року.
31 березня 2017 року вони вдруге звернулися з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, але отримали відмову з посиланням на те, що земельна ділянка знаходиться в судовому спорі.
У травні 2017 року вони втретє звернулися з заявою та 14 червня 2017 року отримали відмову з посиланням на те, що наданий картографічний матеріал не дозволяє визначити місцезнаходження земельної ділянки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року у справі № 420/7600/19 зазначені відмови визнані незаконними.
В подальшому він отримав відповідь, що наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 18 вересня 2014 року № 77зі змінами від 19 травня 2017 року № 175 затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого вже включена спірна земельна ділянка.
Вважає зазначені зміни незаконними, так як він першим звернувся з клопотанням, на момент внесення змін земельна ділянка ще не мала кадастрового номеру, а державна реєстрація права зареєстрована 10 січня 2018 року, всі дії щодо земельної ділянки відбувались до набрання законної сили рішенням про припинення права постійного користування.
У зв'язку з вищевказаним просив:
визнати незаконними зміни від 19 травня 2017 року № 175 до наказу ГУ Держземагенства в Одеській області від 18 вересня 2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 512338200:01:003:0239 та скасувати їх.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій цивільної юрисдикції
РішеннямЛюбашівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: Фермерське господарство «Обрій» (ФК «Обрій») про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 175 від 19 травня 2017 року про внесення змін до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 18 вересня 2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 - відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що:
реалізуючи державну політику у сфері земельних відносин, на виконання Доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 та враховуючи лист Відділу у Любашівському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 22-15-0.340-27/111-17 від 17 травня 2017 року, при прийнятті оспорюваного наказу, відповідач діяв у межах своїх повноважень та правомірно включив спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, а тому підстав для визнання дій ГУ Держгеокадастру в Одеській області на момент виникнення спірних правовідносин про включення спірної земельної ділянки до переліку ділянок, що виставляються на торги та скасування наказу про включення земельної ділянки до переліку ділянок, що виставляються на торги, не має;
враховуючи включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, права на які виставлені на земельні торги, у відповідності до статті 136 ЗК України, така земельна ділянка не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, а тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання від 14 червня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області;
ОСОБА_3 не довів, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно включило земельну ділянку з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 та неправомірно видало відповідний наказ № 175 від 19 травня 2017 року «Про доповнення переліку земельних ділянок» до переліку ділянок, що виставляються на торги, що є його процесуальним обов'язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, а тому в задоволенні його позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ в Одеській області, третя особа ФГ «Обрій», про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 175 від 19 травня 2017 року про внесення змін до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 18 вересня 2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що:
у цій справі позивач заявив вимоги немайнового характеру, у зв'язку з чим у ній неможливо визначити ціну позову, а тому справа не належить до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, та не визнана судом малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у ній. З огляду на це наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду;
позивачем не доведено, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно включило земельну ділянку з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 та неправомірно видало відповідний наказ № 175 від 19.05.2017 року «Про доповнення переліку земельних ділянок» до переліку ділянок, що виставляються на торги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, від 08 травня 2018 року у справі № 420/5288/18, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18;
посилання апеляційного суду на постанови Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі №815/3059/17, від 23 січня 2020 року у справі № 620/1058/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 819/1976/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 815/7279/16, від 30 березня 2021 року у справі № 2040/6485/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 818/1470/18 та від 29 липня 2021 року у справі № 120/1317/19 стосуються інших обставин справи та інших правовідносин;
апеляційний суд не взяв до уваги рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року по справі № 420/7600/19, в якому встановлено, що заявникам було незаконно відмовлено в заявлених клопотаннях;
суд апеляційної інстанції безпідставно застосував положення статті 136 ЗК України, оскільки земельна ділянка ще не була сформована та не мала кадастрового номеру (рішення суду про скасування державного акта про право постійного користування набуло чинності лише 03 квітня 2017 року, а кадастровий номер присвоєний 31 березня 2017 року, тобто в той час, коли земельна ділянка ще знаходилась в користуванні третіх осіб);
суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скарги щодо незаконності ухвал суду від 12 грудня 2022 року;
апеляційний суд звернув увагу на те, що 15 червня 2018 року між ФГ «Обрій» та відповідачем укладений договір оренди спірної земельної ділянки, але не зазначив, що торги відбулись через незаконну відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову;
суд проігнорував всі докази в матеріалах справи, окрім відмов, не мотивував відхилення доводів апеляційної скарги, не дослідив оригінал довідки про кількісні характеристики земельної ділянки з графічними матеріалами, які відповідають тим копіям, які є в справі, де зазначено земельну ділянку, яка рахувалась в землях запасу, що не відповідає дійсності, оскільки вона перебувала в користуванні діда протягом 15 років.
Аргументи учасників справи
В липні 2024 року ГУ Держгеокадастру у Одеській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін.
Відзив мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною, обгрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального права та всебічним дослідженням всіх обставин справи. В свою чергу вимоги та мотивувальна частина зазначені позивачем в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах суперечать одна одній. Державний кадастровий реєстратор Головного управління діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Одеській області, в якій просив відхилити відзив відповідача, як такий, що суперечить Конституції та Земельному кодексу, взяти до уваги доводи касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 815/1105/18 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, від 08 травня 2018 року у справі № 420/5288/18, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18, від 03 квітня 2018 року у справі № 815/3059/17, від 02 квітня 2021 року у справі № 420/7600/19, від 29 жовтня 2020 року у справ № 822/2082/18, від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі № 347/964/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 815/3059/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 823/1120/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 140/1992/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 0640/4434/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 420/5288/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 811/1845/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 30 вересня 2016 року разом із іншими громадянами звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області;
за результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист № Д-14647/0-5906/6-16 від 20 жовтня 2016 року, в якому зазначило про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки за інформацією Відділу Держгеокадастру у Любашівському районі Одеської області земельна ділянка, яка пропонується до відведення, знаходиться у користуванні третіх осіб;
рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21 березня 2017 року у справі № 507/1808/16-ц припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею - 51,55 га., для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області. Рішення Новокарбівської сільської ради від 18 жовтня 1992 року визнано таким, що втратило чинність. Державний акт на право постійного користування землею, виданий померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що був зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 55 визнано недійсним. Зобов'язано Новокарбівську сільську раду Любашівського району Одеської області, Любашівську районну державну адміністрацію Одеської області, ГУ Держгеокадастру в Одеській області перевести земельну ділянку, загальною площею - 51,55 га, до земель запасу державної власності;
позивач 31 березня 2017 року знову звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області;
за результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист № Д-6292/0-3970/6-17 від 12 травня 2017 року, в якому зазначило про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки стосовно вказаної ділянки існує судовий спір та на даний час справа перебуває на розгляді;
позивач 13 травня 2017 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області;
за результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист № Д-9083/0-4676/6-17 від 08 червня 2017 року, в якому зазначило про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки з огляду графічної частини, долученої до клопотання позивача, неможливо визначити місце розташування земельної ділянки відповідно до навколишнього середовища з урахуванням комплексного розвитку території;
з листа Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області № 172/02-12 від 17 травня 2017 року вбачається, що сільський голова звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про виставлення на торги земельної ділянки, площею - 51,55 га, яка розташована на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області;
наказом № 175 від 19 травня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області доповнено перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами;
листом № 18-15-0.10-6833/2-17 від 16 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомило Новокарбівську сільську раду Любашівського району Одеської області, що згідно клопотання сільської ради земельна ділянка, орієнтовної площею - 40 га, включена в перелік земель сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах;
позивач 14 червня 2017 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області;
за результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист № Д-12080/0-6744/6-17 від 14 липня 2017 року, в якому зазначило про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропоновано придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15 жовтня 2014 року № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», ГУ Держземагентства в Одеській області наказом від 18 вересня 2014 року № 77, із змінами від 19 травня 2017 року № 175, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого вже включена земельна ділянка, що вказана позивачем у клопотанні, тому відповідно до частини 3 статті 136 ЗК України така земельна ділянка не може відчужуватися, надаватися у користування до завершення торгів;
відповідно до наказу № 15-6749-13-17 сг від 06 липня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір - 40 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 134375180 вбачається, що право оренди земельної ділянки, площею - 40 га, кадастровий номер 5123383200:01:003:0239, зареєстровано за фермерським господарством «Обрій» на підставі договору оренди землі номер 90 від 14 серпня 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зазначено, що: «визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача».
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду з позовомдо Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_1 просив визнати незаконними зміни до наказу ГУ Держземагенства в Одеській області про виставлення на торги спірної земельної ділянки та скасувати їх. Вважав свої права порушеними, оскільки він першим звернувся з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо спірної земельної ділянки, на момент внесення змін земельна ділянка ще не мала кадастрового номеру, а державна реєстрація права зареєстрована 10 січня 2018 року, всі дії щодо земельної ділянки відбувались до набрання законної сили рішенням про припинення права постійного користування;
відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно включило земельну ділянку з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 та неправомірно видало відповідний наказ № 175 від 19.05.2017 року «Про доповнення переліку земельних ділянок» до переліку ділянок, що виставляються на торги, тобто розглянув справу по суті спору;
проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 червня 2018 року між Фермерським господарством «Обрій» (далі - ФГ «Обрій») та ГУ Держгекадастру в Одеській області 14 червня 2018 року укладений договір оренди землі земельної ділянки за кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 площею 40 га (т. 2 а. с. 18-20);
отже,у ФГ «Обрій» виникло право на земельну ділянку, на яку претендував позивач, а тому оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, наразі є реалізованим, оскільки право на земельну ділянку третьою особою оформлене належним чином, в цьому випадку задоволення позовних вимог чи відмова в їх задоволенні призведе до порушення майнових правФГ «Обрій»;
у цій справі ФГ «Обрій» приймало участь в якості третьої особи, ОСОБА_1 клопотань про залучення ФГ «Обрій» до участі у справі як співвідповідача не заявляв;
отже, за належного складу відповідачів належним способом захисту прав позивача, який у цих спірних правовідносинах вважає, що його право на отримання земельної ділянки у власність порушене разом з вимогою про визнання незаконним рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області, позивач має право заявити вимогу про визнання недійсним договору оренди, тощо.
Оскільки суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови, постанову апеляційного суду слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги свідчать про те, що оскаржене судове рішення частково ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки колегія суддів змінює постанову апеляційного суду лише в частині мотивів її прийняття, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко