17 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/324/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. - головуючий, Зубченко І. В., Медуниця О. Є.)
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області
до: 1) Харківської міської ради,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна,
за участю:
прокурора: Цимбалістий Т. О. (посвідчення)
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради (далі - Міськрада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 17 додатку до рішення 18 сесії Міськради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2018 № 5573-В-С, укладений між Управлінням та ФОП ОСОБА_1, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію права власності;
- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № 46,51,57, загальною площею 102,4 кв. м, розташовані у житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 202.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Міськрада незаконно обрала спосіб приватизації шляхом викупу, адже відсутні відомості про проведення невід'ємних поліпшень, а до заявки на проведення приватизації не долучено документів, які надавали б особі право на приватизацію.
1.3 Звернення з позовом прокурора спрямоване на задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання суспільно значення щодо відчуження майна комунальної власності.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2020 у позові відмовлено.
2.2 Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржений пункт додатку до рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, однак покладання на ФОП ОСОБА_1 ризиків і відповідальності за допущені органом місцевого самоврядування порушення є безпідставним та порушує положення Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відсутність поліпшень орендованого майна відоме усім учасникам правочину, а, отже, і неправильне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним виключно Міськрадою, але не набувачем майна, оскільки останній не міг вплинути на виконання нею своїх функцій.
2.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 рішення суду скасовано та прийнято нове - позов задоволено повністю.
2.4 Мотивуючи постанову, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що спірний пункт прийнятий Міськрадою з порушенням вимог законодавства. Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновками в частині порушення принципу пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
2.5 Крім того, колегія суддів, з урахуванням обставин цієї справи, обґрунтування прокурора, у чому полягає порушення цих інтересів, визначення відповідачами Міськраду та Управління, які розпорядилися спірним майном, дійшла висновку, що прокурор мав підстави для звернення до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави.
3. Короткий зміст касаційних скарг
3.1 У касаційних скаргах Міськрада та Управління просять оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду залишити в силі.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги Міськрада посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 922/534/19; від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 щодо неможливості застосування такого способу захисту як скасування запису про державну реєстрацію права власності (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
3.3 Крім того, Міськрада просить передати справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у її постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, стосовно твердження суду щодо порушень процедури приватизації та протиправної поведінки покупця (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України).
3.4 На обґрунтування касаційної скарги Управління посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 16.12.2020 у справі № 922/534/19; від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункти 47-52) щодо способу захисту порушених прав та інтересів в частині скасування рішення, яке вичерпало свою дію (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
3.5 У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.6 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, а саме: "Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця." (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України). Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника про оголошення перерви, чим позбавив права надати докази, що підтверджують здійснені ним невід?ємні поліпшення орендованого майна (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України).
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 29.12.2016 між Управлінням (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди № 765, відповідно до п. 1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення № 46,51,57 загальною площею 102,4 кв. м, які належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Міськради від 28.12.2016 № 900.
4.2 Згідно з умовами п. 5.6 цього договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
4.3 14.03.2017, тобто через 2 місяця та 14 днів, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Управління із листом, в якому просив дозволити приватизацію цих нежитлових приміщень. До вказаного листа додано копії ідентифікаційного коду, паспорту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, договору оренди, технічного паспорта.
4.4 Рішенням 18 сесії Міськради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу.
4.5 Відповідно до п. 17 додатку до вказаного рішення приватизації (відчуженню) шляхом викупу ФОП ОСОБА_1 підлягають нежитлові приміщення підвалу, які він орендує.
4.6 22.02.2018 Управління зареєструвало заяву ОСОБА_1 про приватизацію об'єкта малої приватизації, які перебувають на балансі КП "Жилкомсервіс"; спосіб приватизації об'єкта, визначений органом приватизації - викуп, а 27.02.2018 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Управління із листом, в якому просив доручити ТОВ «СІТ-Консалт» проведення експертної оцінки нежитлових приміщень для приватизації шляхом викупу. 03.03.2018 Управління затвердило висновки суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта оцінки; визначив вартість об'єкта оцінки (без нарахування ПДВ) у сумі 204 500,00 грн.
4.7 На підставі вказаного рішення Міськради 31.05.2018 між Міськрадою (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено відповідний договір купівлі-продажу від 31.05.2018 № 5573-В-С. Ціна продажу об'єкта приватизації становить 245 400,00 грн.
4.8 21.06.2018 підписано акт прийому-передачі № 5573-В-С майна, а 26.07.2018 внесений запис № 27253008 про право власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт нерухомого майна.
4.9 При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено обставини щодо здійснення оплати ОСОБА_1 за вказаним правочином.
4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо процесуального статусу прокурора
4.11 Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
4.12 Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
4.13 Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
4.14 Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
4.15 Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
4.16 Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
4.17 Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
4.18 Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
4.19 Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
4.20 Таким чином визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
4.21 Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі.
4.22 При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
4.23 Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
4.24 У пункті 140 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
4.25 Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави.
4.26 У справі, яка розглядається, прокурор звернувся з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати відповідний пункт додатку до рішення Харківської міської ради та повернути спірне нерухоме майно у комунальну власність, наголошуючи на порушенні інтересів держави з огляду на те, що міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, відчужила спірне нерухоме майно з порушенням вимог законодавства, діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.
4.27 Враховуючи викладене у сукупності, прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, що спростовує доводи Міськради та Управління, викладені у касаційних скаргах, в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міської ради у відповідній частині, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності
4.28 Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування п. 17 додатку до рішення 18 сесії Міськради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18, за яким приватизації (відчуженню) шляхом викупу ФОП ОСОБА_1 підлягають нежитлові приміщення підвалу, які він орендує.
4.29 Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор зазначив, що цим спірним пунктом додатку до рішення ради порушується право власності територіальної громади міста Харкова на спірний об'єкт нерухомості, тому належним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду з позовом про його скасування.
4.30 Крім того, у позовній заяві прокурор заявив також вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності покупця на спірне нерухоме майно.
4.31 Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред'явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права заявника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.
4.32 З огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування у спірній частині вже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення спірного договору, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.
4.33 Також не підлягає задоволенню і позовна вимога прокурора про скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, оскільки на момент звернення з позовом (05.02.2020) такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вже не передбачав, а отже, її задоволення судом апеляційної інстанції було неправомірним. Таким чином, наведений спосіб захисту є неналежним. Водночас у випадку визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним на підставі судового рішення буде внесено новий запис щодо державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
4.34 Отже, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення цих позовних вимог, тому постанова підлягає скасуванню в цій частині із залишенням в силі рішення суду про відмову у їх задоволенні з мотивів, викладених вище.
4.35 Таким чином, доводи Міськради (щодо скасування запису як способу захисту) та Управління (щодо оскарження рішення, яке вичерпало свою дію) у цій частині підтвердилися.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та їх повернення
4.36 У спірному договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено, зокрема, на підставі рішення Міськради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
4.37 Суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржуване рішення Міськради у відповідній частині щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення приватизації, а саме Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки.
4.38 За висновками судів Міськрада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що орендарем здійснювалися будь-які невід'ємні поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди, чого й не заперечують відповідачі у своїх поясненнях та відзивах на позовну заяву як зазначив суд першої інстанції.
4.39 Доводи Міськради не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про те, що вона як орган місцевого самоврядування має право обирати спосіб приватизації орендованого майна шляхом викупу з урахуванням встановлених у статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" законодавчих обмежень, а саме лише у разі, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.
4.40 Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки вони відповідають правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, та правовій позиції, викладеній у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19.
4.41 При цьому посилання Міськради на необхідність відступлення від висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у її постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, стосовно твердження суду щодо порушень процедури приватизації та протиправної поведінки покупця колегія суддів у контексті положень пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України вважає такими, що ґрунтуються на власному тлумаченні нею норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та запереченнях висновків об'єднаної палати, та не дає правових підстав для скасування постанови суду у цій частині.
4.42 Таким чином, колегія суддів з огляду на відсутність вагомих та достатніх аргументів Міськради, які б свідчили про помилковість правової позиції у справі № 922/623/20, не вбачає підстав для задоволення заявленого нею клопотання про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.43 Щодо посилання у касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, та відмовляючи у задоволенні його клопотання про оголошення перерви, обмежив право скаржника на подання доказів щодо здійснених ним невід'ємних поліпшень орендованого майна і необґрунтовано відхилив заявлене ним клопотання, колегія суддів зазначає, що у наведеній ним справі суди на відміну від обставин у справі № 922/324/20 встановили, що орендар здійснив необхідний об'єм невід'ємних поліпшень майна, що дає йому право на приватизацію цього майна шляхом викупу, і виходили з того, що спірний договір на момент його вчинення був укладений з додержанням вимог діючого законодавства.
4.44 Верховний Суд зазначає, що у справі, що переглядається у касаційному порядку, на відміну від наведеної справи № 905/2236/18, суд першої інстанції встановив факт відсутності здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна, та у своєму рішенні зазначив, що це не заперечувалося відповідачами у своїх поясненнях та відзивах на позовну заяву. При цьому ФОП ОСОБА_1 зазначену встановлену обставину не оспорював в апеляційному порядку, натомість за положенням частин 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї і докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
4.45 За положенням абзацу 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
4.46 Відповідно до пункту 2.1. Порядку (чинного станом на день ухвалення органом місцевого самоврядування спірного рішення), затвердженого наказом ФДМ України від 27.02.2004 року № 377, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
4.47 Натомість ФОП ОСОБА_1 вчиняючи дії на приватизацію комунального майна без здійснення поліпшення орендованого майна, вочевидь був обізнаний, що загальне право на приватизацію врегульовано вказаним Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема положенням абзацу 1 частини 1 статті 18-2, а отже його, як і дії інших відповідачів - учасників приватизації, мали узгоджуватися із вказаними вимогами Закону.
4.48 Колегія суддів зазначає, що особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права (зокрема приватизації комунального майна), коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який, наприклад, має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема у судовому рішенні (див. для порівняння mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 2 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші). Очікування не буде легітимним, коли є спір щодо правильності тлумачення та застосування національного законодавства, і доводи заявника відхиляє національний суд (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини», § 50).
4.49 Оскільки держава встановила порядок приватизації комунального майна за наявності певних умов, які орендарем не були виконані, відсутні підстави вважати про наявність у такому разі у нього «легітимних очікувань» успішної реалізації його права на приватизацію комунального майна шляхом викупу у позаконкурентний спосіб, адже за наявності встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи такі очікування не мають у законодавстві України юридичної основи, що дає змогу визначити конкретний майновий інтерес орендаря. Колегія суддів зазначає, що вказана обставина є визначальною у спірних правовідносинах.
4.50 Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов'язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (постанови від 06.07.2020 у справі № 914/2618/16, від 20.07.2020 у справі № 923/196/20, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).
4.51 Зокрема, не може вважатися добросовісною особа, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
4.52 Неправильне обрання способу приватизації свідчить про порушення, допущене не лише Міськрадою та Управлінням, але й ФОП ОСОБА_1, тому позбавлення його відповідного майна є пропорційним втручанням з боку держави, а отже, є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19.
4.53 Крім того, як зазначила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення зазначеної особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки такі наслідки зумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна. Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування, має легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
4.54 Тож у зазначеній постанові об'єднана палата виснувала, що у цьому випадку позбавлення відповідача-3 майна не порушуватиме принципу пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини першої статті 182 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.
4.55 Враховуючи те, що спірне майно було передано на виконання правочину, який підлягає визнанню недійсним, і прокурор просить повернути на користь територіальної громади м. Харкова це майно, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки належним способом захисту права власності територіальної громади міста у цьому разі є застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину (реституції), про що виснувала судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19, яка враховується колегією суддів при розгляді цієї справи на підставі частини 4 статті 300 ГПК України.
4.56 Отже, поведінка ФОП ОСОБА_1 не може вважатися добросовісною, а у діях інших відповідачів вбачаються ознаки перевищення повноважень, визначених Законом.
4.57 Вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України і при укладенні договору купівлі-продажу та є підставою для визнання правочину недійсним.
4.58 Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.59 Також відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
4.60 Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення ради у відповідній частині, а також в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності із залишенням в силі рішення суду з власних мотивів - касаційні скарги Міськради та Управління підлягають задоволенню частково.
4.61 При цьому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови в іншій частині позовних вимог. За таких обставин касаційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, як і не підлягають задоволенню касаційні скарги Міськради та Управління в частині посилань на неправильне застосування судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
4.62 Згідно з приписами статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
4.63 Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
4.64 У зв'язку з тим, що у цій справі задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання недійсним договору (немайнова вимога) та про повернення майна (майнова вимога), з відповідачів на користь прокуратури слід стягнути сплачений прокурором за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 14 457,50 грн, який Верховний Суд покладає на кожного з них у рівних частинах.
4.65 Водночас з огляду на скасування постанови у частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним пункту додатка до рішення і його скасування (немайнова вимога) та скасування запису про державну реєстрацію права власності (немайнова вимога) з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові з прокурора на користь Міськради та Управління підлягає стягненню судовий збір за подання ними касаційних скарг у розмірі 8408,00 грн.
4.66 Таким чином, з урахуванням частини 11 статті 129 ГПК України з прокурора на користь Міськради та Управління слід стягнути по 3588,83 грн.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у справі № 922/324/20 залишити без задоволення.
Касаційні скарги Харківської міської ради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 в частині задоволення вимог про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення та скасування запису про державну реєстрацію права власності скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2020 в цій частині залишити в силі із викладенням мотивів в редакції цієї постанови.
У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) 4819 (чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн 17 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412) по 3588 (три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн 83 коп. кожному витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов