761/47126/24
нп 2/490/1809/2025
(З А О Ч Н Е)
19 вересня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Чулуп О.С.
при секретарі судових засідань - Правник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання,
ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14.08.2007 між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08/08/2007/840 К1495, на підставі якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 30000 доларів США.
14.08.2007 між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань перед кредитором у повному обсязі за кредитним договором № 08/08/2007/840 К1495.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2010 року по справі № 2-2979/10 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 08/08/2007/840 К1495 від 14.08.2007 року в розмірі 251549,82 грн., судовий збір 1700 грн. та витрати ІТЗ в розмірі 250 грн. Всього 253499,82 грн.
Згідно Договору №GL48N718070_blank про відступлення права вимоги від 05.08.2020 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором № 08/08/2007/840 К1495 від 14.08.2007 року та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
17.08.2021 між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений договір № GL48N718070_blank_08 про відступлення права вимоги. За умовами цього договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 08/08/2007/840 К1495 від 14.08.2007 року (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо), укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» та договорами забезпечення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2023 року по справі № 761/25497/22 замінено сторону позивача з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-2979/10.
На сьогодні відповідачі не виконали рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2010 року у справі № 2-2979/10 та не вчинили жодних дій щодо погашення кредитної заборгованості.
Внаслідок прострочення відповідачами сплати заборгованості за кредитним договором № 08/08/2007/840 К1495 від 14.08.2007, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» понесені витрати у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, що відповідно розрахунку становить: 36649,82 грн 3% річних та 119570,40 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2017 по 23.02.2022 року.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом досліджено кредитний договір № 08/08/2007/840 К1495 від 14 серпня 2007 року укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 згідно якого банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США.
Судом досліджено договір поруки від 14 серпня 2007 року укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 згідно якого останній поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 08/08/2007/840 К-1495 від 14 серпня 2007 року.
Судом досліджено договір № GL48N718070_blank про відступлення права вимоги від 05.08.2020 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» згідно якого право вимоги за кредитним договором № 08/08/2007/840 К 1495 від 14.08.2007 року та всіма іншими похідними договорами перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Судом досліджено договір № GL48N718070_blank_08 про відступлення права вимоги від 17.08.2021 року згідно якого ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 08/08/2007/840 К1495 від 14.08.2007 року (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо), укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» та договорами забезпечення.
Судом досліджено виконавчий лист виданий 22.03.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2010 року по справі № 2-2979/10.
Судом досліджено ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2023 року згідно якої замінено сторону стягувача у виконавчих листах № 2-2979/10 виданому Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент».
Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем розмір інфляційних втрат нарахованих за період 01.05.2017 року по 23.02.2022 року становить 119570,40 грн., 3 % річних становить 36649,82 грн.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати не доодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 у справі №916/190/18.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що після ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2010 у справі № 2-2979/10 зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та фактичного виконання ними грошового зобов'язання у вказаному розмірі не відбулось.
Станом на дату розгляду справи це рішення суду не виконано.
Відтак, позивач має право на стягнення з відповідачів 3 % річних передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення виконання зобов'язання.
Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат то слід зазначити наступне.
Так судом встановлено, що згідно умов кредитного договору банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США, тобто в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
За такого враховуючи, що оскільки відповідачу надавався кредит в іноземній валюті, а прийняття судового рішення про стягнення боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов'язання як такого, що визначене в іноземній валюті, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 119570,40 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі по 284 грн. 63 коп. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 3 % річних в розмірі 36649,82 грн.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір в розмірі 284 грн. 63 коп. з кожного.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 54, офіс 402.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя