65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2282/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а)
до відповідача-1: Фермерського господарства "Труд" (код ЄДРПОУ 22728618, 74830, Херсонська обл., Каховський р-н, сільрада Кам'янська, Автодорога Кам'янка-Автодорога Т-22-02 1 км.)
відповідача-2: Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 2499998,88 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Позивач Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача-1 Фермерського господарства "Труд" та відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 2499998,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору №011/89811/1005210 від 25.02.2021 в частині погашення заборгованості за кредитом, за виконання якого поручився відповідач-2.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.
Ухвалою суду від 16.06.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ; у Державної прикордонної служби України - відомості щодо перетину державного кордону України за період часу після 24.02.2022 ОСОБА_1 ; у Державної міграційної служби України - відомості про реєстрацію або місцеперебування ОСОБА_1
23.06.2025 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист, в якому повідомлено, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 24.02.2022 по 20.06.2025 громадянином України ОСОБА_1 в базі даних не виявлено.
24.06.2025 до суду від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України надійшов лист, в якому повідомлено, що відповідно до інформації, яка міститься у відомчій інформаційній системі ДМС, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано 27.11.2003 за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 16.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі №916/2282/25; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.09.2025.
09.09.2025 до суду від Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України надійшов лист, в якому повідомлено, що станом на 01.09.2025, згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб.
У судове засідання 17.09.2025 представники сторін не з'явились.
Щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи судом.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення учасник справи вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру місцезнаходження відповідачів знаходиться на тимчасово окупованій території, то про розгляд даної справи останні повідомлялись шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
За наведеного суд констатує, що відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд даної справи господарським судом.
Відзиви на позовну заяву від відповідачів не надходили.
Таким чином, відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 17.09.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, постановлено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 25.02.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - кредитор) та Фермерським господарством "Труд" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 011/89811/1005210, за умовами п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 10000000,00 грн. (далі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Відповідно до п.п. 1.2. та 1.3. договору, кінцевим терміном надання кредиту є 25.05.2022 - останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту є 25.08.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Згідно з п. 2.1. договору, протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктами 2.2.-2.5. договору, на рахунок нарахованих доходів кредитора АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Згідно з п. 4.1. договору, виконання зобов'язань позичальника, що виникають (в т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, також забезпечується, зокрема, порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором, між кредитором і поручителем - громадянином України ОСОБА_1 .
Пунктом 5.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.
В пункті 5.2. договору зазначено, що погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строки, які визначаються графіком (додаток 1 до договору), що підписується сторонами в момент укладання договору.
Відповідно до п. 5.4. договору, в останній місяць користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та процентів в останній день строку користування кредитом, який визначений в пункті 1.3. договору. Якщо дата сплати кредитних коштів та процентів не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті сплати кредиту та процентів, визначеної відповідно до умов договору.
За умовами п. 12.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення договору сторони визнають обов'язковим скріплення підписів уповноважених осіб печаткою відповідної сторони, від імені яких діють такі особи.
Вказаний договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
Додатком № 1 до договору передбачений графік погашення заборгованості.
Далі, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фермерським господарством "Труд" було укладено додаткову угоду №2 до договору, в якій сторони домовились змінити умови договору та викласти його в новій редакції.
Відповідно до розділу "Визначення термінів" договору (зі змінами та доповненнями) визначено:
* графік - графік зменшення ліміту кредитування, що визначає строки та розмір погашення кредиту;
* відновлювальна кредитна лінія - форма видачі кредиту частинами (траншами) в межах ліміту кредитування, при якій у разі часткового або повного погашення основної заборгованості позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту кредитування протягом його дії та на умовах договору;
* договір - цей кредитний договір разом з усіма додатками та додатковими угодами/договорами про зміни до нього;
* договори забезпечення - договори застави, іпотеки, поруки, гарантії та інші правочини, укладання яких здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором;
* кредит - кошти, які надає кредитор позичальнику в тимчасове користування в розмірі, визначеному в пункті 1.1. договору (надалі - ліміт кредитування), на умовах строковості, платності, повернення та на інших умовах, передбачених договором;
* строк кредиту - строк, протягом якого позичальник повинен виконати перед кредитором грошові зобов'язання, передбачені договором, у т. ч. щодо повернення основної заборгованості позичальника, сплати процентів, комісій, пені, штрафів, неустойки та інших платежів, а також відшкодування витрат та збитків Кредитора у випадках, передбачених договором та/або договорами забезпечення.
Відповідно до 1.1. нової редакції договору, кредитор зобов'язується надати кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 10000000,00 грн., а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов'язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору.
За умовами п.п. 1.2. та 1.3. нової редакції договору, кінцевий термін погашення кредиту позичальником є 25.08.2022 або інша дата, визначена відповідно до статті 8 договору (останній день строку кредиту). Кінцевий термін надання траншу кредиту є 25.05.2022 (останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання траншу кредиту). Якщо вказана дата є не банківським днем, то кінцевим терміном надання траншу кредиту є останній банківський день, що передує даті, вказаній в цьому абзаці договору.
Згідно з п. 2.1. нової редакції договору, протягом строку кредиту до настання останнього дня строку кредиту (включно) позичальник сплачує проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктом 2.2. договору.
Відповідно до п. 3.1. нової редакції договору, виконання зобов'язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, також забезпечується: зокрема, порукою відповідно до договору поруки, що укладається між кредитором і поручителем - ОСОБА_1 , з метою забезпечення зобов'язань за договором.
Згідно з п. 5.1. нової редакції договору, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості у відповідності до графіка (додаток №1 до договору).
Пунктом 11.1. нової редакції договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.
Відповідно до п. 12.1. нової редакції договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами в електронній або паперовій формі. Місцем укладання договору є місцезнаходження кредитора. Підписання позичальником договору, інших документів щодо виконання, зміни, припинення договору здійснюється без використання печатки. Такі документи/зміни до договору підписані уповноваженою особою позичальника вважаються оформленими належним чином, створюють відповідні юридичні наслідки та не потребують скріплення печаткою позичальника. Сторони можуть використовувати печатку на власний розсуд, при цьому наявність або відсутність печатки сторони не впливає на дійсність відповідних документів/правочинів.
У разі укладання договору (змін до нього) в електронній формі, він (зміни до нього) підписуються кваліфікованим електронним підписом (далі - кваліфікований ЕП) сторін з використанням засобів криптографічного захисту інформації. Зі сторони кредитора договір (зміни до нього) підписується двома уповноваженими особами. Кредитор забезпечує зберігання оригіналу електронного договору (змін до нього) упродовж строків, визначених законодавством України, та надає примірник договору (змін до нього) позичальнику електронними каналами зв'язку. Укладання договору (змін до нього) в електронній формі здійснюється з дотриманням порядку, встановленого кредитором.
Згідно з п. 12.2. нової редакції договору, датою укладання договору є: а) у разі укладання договору в паперовій формі: датою укладання договору є - 25 лютого 2021 року; б) у разі укладання договору в електронній формі: датою (моментом) укладання договору є дата (момент) його підписання кваліфікованим ЕП другої уповноваженої особи кредитора після підписання договору кваліфікованим ЕП позичальника.
Також у додатковій угоді сторони домовились викласти графік погашення заборгованості у новій редакції.
Додаткову угоду підписано між сторонам без будь-яких зауважень.
25.01.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки №147011/89811/328351.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплата основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплата нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
За умовами п. 1.3. договору поруки, без додаткового отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до договору), підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок:
- збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов'язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов'язань;
- доповнення основного договору новими зобов'язаннями позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь кредитора;
- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями;
- доповнення основного договору будь-якими зобов'язаннями позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
За умовами п. 2.2. договору поруки, поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Розділом 3 договору поруки передбачено, що поручитель засвідчує і гарантує, що: поручитель має необхідний обсяг дієздатності та правоздатності для укладення та виконання цього договору, умови цього договору не суперечать жодним положенням договорів, укладених поручителем з іншими особами, або положенням інших правочинів, дія яких поширюється на поручителя; поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями основного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за цим договором; поручитель володіє всією необхідною інформацією про позичальника, його правовий статус та фінансовий стан, у т.ч. щодо його спроможності здійснювати виконання забезпечених зобов'язань, а також має всі можливості для самостійного, без участі кредитора, отримання інформації щодо стану виконання позичальником забезпечених зобов'язань.
Поручитель до укладення цього договору ознайомився та свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких поручитель виходив при укладанні цього договору, поручитель приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання поручителем цього договору. У разі зміни курсу гривні до іноземних валют, всі пов'язані із цим ризики несе поручитель. Поручитель усвідомлює, що зміна курсів гривні до іноземної валюти може привести до збитків та погіршення фінансового стану поручителя та/або позичальника, і як солідарний боржник приймає на себе ризики настання таких збитків та погіршення фінансового стану.
За умовами п.п. 5.1.-5.2. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України. Якщо інше не встановлено чинним законодавством України, поручитель несе відповідальність за невиконання цього договору, у т.ч. за завдані кредитору таким невиконанням збитки, всім своїм майном та коштами, на які відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення.
Відповідно до п. 6.1. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора.
Згідно з п. 6.2. договору поруки, строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Договір поруки підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
Як слідує з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання в частині надання кредиту виконав у повному обсязі.
До матеріалів справи позивачем долучено виписки по рахунку відповідача-1.
20.02.2024 позивач звернувся до відповідачів з листами про надання інформації про наміри, терміни, варіанти, шляхи та джерела погашення заборгованості за кредитним договором.
14.05.2025 позивачем на електронну адресу відповідача-2 було направлено вимогу, в якій позивач вимагав виконати порушені зобов'язання та погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 2499998,88 грн. протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги.
В порушенням умов договору та приписів законодавства, відповідач-1 не повернув кредитні кошти згідно з погодженим сторонами графіком та у строки, визначені договором, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач-1 заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а через приписи статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 на підставі кредитного договору від №011/89811/1005210 від 25.02.2021 виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими позивач надав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії, а відповідач-1 зобов'язався здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов кредитного договору перераховано кредитні кошти.
Разом з тим, відповідач-1, всупереч умов договору та приписів чинного законодавства, не повернув позивачу кредитні кошти у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитом в загальній сумі 2499998,88 грн.
Відповідач-1 здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення заборгованості не спростував, доказів на підтвердження сплати боргу суду не надав.
На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом правомірними, обґрунтованими належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача-2, суд зазначає наступне.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, враховуючи положення наведеного вище договору поруки, суд зазначає про наявність у відповідача-2 зобов'язань щодо виконання зобов'язання Фермерського господарства "ТРУД" в частині погашення заборгованості за кредитним договором №011/89811/1005210 від 25.02.2021.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідачів.
У п. 4.1. постанови від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахуванням викладеного, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Труд" (код ЄДРПОУ 22728618, 74830, Херсонська обл., Каховський р-н, сільрада Кам'янська, автодорога Кам'янка-Автодорога Т-22-02 1 км.) та фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а) - 2499998 (два мільйони чотириста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором №011/89811/1005210 від 25.02.2021.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Труд" (код ЄДРПОУ 22728618, 74830, Херсонська обл., Каховський р-н, сільрада Кам'янська, автодорога Кам'янка-Автодорога Т-22-02 1 км.) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а) - 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а) - 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 19 вересня 2025 р.