Справа № 471/1036/25
Провадження №1-кс/471/303/25
"17" вересня 2025 р. селище Братське
Слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , представника власника майна та представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання начальника Єланецького відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000177 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
Начальник Єланецького відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000177 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
Клопотання прокурора мотивоване тим, 04.09.2025 року до Відділення поліції №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що в період часу з 11:30 год. до 14:30 год. 04.09.2025 року невстановлена особа шляхом відкриття замку вхідних дверей проникла до квартири її матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де з ніші ліжка здійснила крадіжку грошових коштів у сумі 123 тисячі доларів, 5 тисяч євро та близько 300 тисяч гривень, чим завдала ОСОБА_8 матеріального збитку в особливо великих розмірах.
04.09.2025 року відомості про кримінальне правопорушення в порядку ст. 214 КПК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152170000177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
11.09.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 10.09.2025 року проведено обшук автомобіля марки «НYUNDAI SONАТА» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а користувачем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають в АДРЕСА_2 . Під час обшуку виявлено та вилучено:
- два стартові пакети на Е-sim та звичайну sim з номером НОМЕР_2 , які поміщено до паперового конверту НПУ СУ, який опломбований наліпкою NPU-1663517, завірений підписами слідчих, понятих, спеціаліста та спеціаліста;
- автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, який опечатано та направлено на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області.
11.09.2025 року постановою слідчого вилучені в ході обшуку вищевказані стартові пакети та автомобіль визнано речовими доказами.
В клопотанні прокурор зазначає, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що майно, щодо якого ініційовано клопотання, має суттєве значення для кримінального провадження, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, незастосування арешту майна може призвести до його втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Тому є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів та забезпечення завдань кримінального провадження, в тому числі шляхом проведення відповідних слідчих дій та експертиз.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти клопотання в частині накладення арешту на автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 . Вважають, що арешт майна не доведено належними та допустимими доказами, підстави для арешту автомобіля відсутні. Зазначили, що автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_4 , відповідно до заяви ОСОБА_5 , завіреної нотаріусом, вказаний автомобіль належить його дружині ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності як набутий за особисті кошти дружини. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2017 року у справі про адміністративне правопорушення №489/4231/17 (провадження №3/489/1692/2017 р.) відносно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, на ОСОБА_5 накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, а тому він не керує вищезгаданим автомобілем. Автомобілем марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 керує лише ОСОБА_4 .. На цьому автомобілі ОСОБА_4 возить дітей до школи, використовує його у волонтерській діяльності та підприємницькій діяльності. Також в даний час донька ОСОБА_4 хворіє, їй потрібно кожні два дні відвідувати лікарню у зв'язку з чим потрібен власний транспорт. Вилучення зазначеного транспортного засобу порушує права його власниці ОСОБА_4 .. Просили відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору. Проти задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на два стартові пакети на Е-sim та звичайну sim з номером НОМЕР_2 не заперечували.
Адвокат ОСОБА_6 як представник ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_5 не використовує вищевказаний автомобіль, цим автомобілем керує його дружина - ОСОБА_4 .. Також додав, що автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 не є спільно нажитим майном подружжя. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши прокурора, власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна та представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2 ст. 168 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, вмотивованого та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів, у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач (ч. 1 ст. 171 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Речі, на які прокурор просить накласти арешт, були виявлені та вилучені 11.09.2025 в ході обшуку автомобіля марки «НYUNDAI SONАТА» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а користувачем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають в АДРЕСА_2 .
Відповідно до постанови слідчого від 11.09.2025 р. вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025152170000177 від 04.09.2025; вищезазначені стартові пакети передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області; автомобіль марки «НYUNDAI SONАТА» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору направлено на зберігання на спеціальний майданчик ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також те, що незастосування арешту майна може призвести до його втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою збереження речових доказів для забезпечення завдань кримінального провадження та здійснення ряду слідчих дій, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
На думку слідчого судді, наразі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно. В клопотанні та під час розгляду клопотання прокурор достатньо обґрунтував необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ст. 170 КПК України.
Керуючись ст. ст. 64-2, 98, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання начальника Єланецького відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000177 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно - речі, вилучені в ході обшуку автомобіля марки «НYUNDAI SONАТА» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а користувачем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають в АДРЕСА_2 , а саме на:
1) два стартові пакети на Е-sim та звичайну sim з номером НОМЕР_2 , які поміщено до паперового конверту НПУ СУ, який опломбований наліпкою NPU-1663517, завірений підписами слідчих, понятих, спеціаліста та спеціаліста;
2) автомобіль марки «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_1 , сірого кольору, який опечатано та направлено на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1