Справа № 467/861/25
Провадження № 2/467/324/25
18.09.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
23.06.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року в розмірі 16212,40 грн, з яких: 4800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 11412,40 грн сума заборгованості за відсотками. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1788833, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. За умовами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 4800,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка). Того ж дня позикодавець виконав зобов'язання та передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 4800,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».
Щодо нарахування процентів позивач вказував, що відповідно до п. 4.2 договору позики №1788833 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, розміщених на сайті позикодавця, та йому зрозумілий їх зміст, зокрема, щодо продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації. Пунктом 6.5 Правил передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування позикою у межах строку пролонгації 90 днів. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту.
Враховуючи умови договору позики №1788833 та здійснені відповідачкою платежі в рахунок погашення заборгованості, які складають 50,00 грн, заборгованість відповідачки за договором позики складає 16212,40 грн, зокрема, 4800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 11412,40 грн сума заборгованості за відсотками.
21.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2106, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року.
У свою чергу, 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно реєстру прав вимог від 03.004.2023 року до договору факторингу №030423-ФК позивач набув право грошової вимоги до відповідачки у розмірі заборгованості, яку просив стягнути на свою користь.
Ухвалою судді від 23.06.2025 року відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.07.2025 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.
21.07.2025 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вважала доводи відповідачки такими, що не заслуговують на увагу та зазначила про правомірність нарахування процентів за користування позикою з огляду на те, що згідно п. 4.2 договору позики №1788833 позичальник до моменту підписання договору вивчиі цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником строку користування позикою (пролонгація) або застосування авто пролонгації йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст..641,644 ЦК України. З урахуванням змісту п.6.5 Правил у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або авто пролонгації строку користування позикою. Строк пролонгації обмежено 90 днями. Щодо строку позовної давності вважала, що позивачем такий строк не пропущено, враховуючи положення п. 12 , 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року відзив ОСОБА_1 на позовну заяву повернуто відповідачу без розгляду у зв'язку із відсутністю підпису особи, яка його подала.
Окрім того, 06.08.2025 року за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо платіжної карти відповідача та зарахування кредитних коштів.
Витребувана інформація надійшла до суду 15.09.2025 року.
18.09.2025 року від відповідачки повторно надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» до неї відмовити у повному обсязі. Посилаючись на практику Верховного Суду щодо застосування положень ст. 1048 та ст. 625 ЦК України щодо наслідків порушення грошового зобов'язання, вважала необґрунтованим нарахування їй процентів за користування позикою поза межами строку кредитування, що за умовами договору становить 30 днів. Зазначила, що умовами договору не передбачено право позикодавця на авто пролонгацію договору. Також матеріали справи не містять інформацію про звернення відповідачки про відстрочення зобов'язання, додаткової угоди про відстрочення виконання, або продовження строку дії договору позики. Крім того відповідачка зазначила про пропуск позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності, оскільки строк виконання зобов'язань за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року настав 12.03.2021 року, а позивач звернувся до суду тільки 04.06.2025 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Просила застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, справу просив розглядати без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, звернулась із заявою про розгляд справи без її участі.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 10.02.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1788833 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).
Як вбачається з договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, від імені відповідачки ідентифікатор QtzoOWGf5i.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку НОМЕР_1 на суму 4800,00 грн, що підтверджено копією платіжної інструкції від 10.02.2021 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» та довідкою вих. №КД-000027680/ТНПП від 06.05.2025 року ТОВ «ФК «Фінекспрес».
Банківська картка № НОМЕР_2 емітована АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , про що банком надано інформацію від 06.08.2025 року №20.1.0.0.0/7-250828/78805-БТ. З виписки по рахунку відповідачки вбачається зарахування 10.02.2021 року на картку переказу на суму 4800,00 грн.
Відповідно до п. 1 договору позики №1788833 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 10.02.2021 року позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом її перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
За умовами п.2 зазначеного договору сума позики - 4800,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99 % (день), знижена процентна ставка - 0,49% день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%. Орієнтовна загальна вартість позики 5505,60 грн.
До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затверджені 14.08.2020 року.
Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір №1788833 від 10.02.2021 року, вона ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» одноразовим ідентифікатором QtzoOWGf5i, 10.02.2021 року о 08:55:40.
26.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2610, згідно якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей розмірі портфеля заборгованості.
03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей розмірі портфеля заборгованості.
Пунктом 5.2. зазначених договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Згідно реєстру прав вимог №1 до договору факторингу №2610 від 26.10.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року в розмірі 16212,40 грн, з яких 4800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 11412,40 грн сума заборгованості за відсотками.
Згідно реєстру заборгованості до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року в розмірі 16212,40 грн, з яких 4800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 11412,40 грн сума заборгованості за відсотками.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет» у встановленому порядку набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року.
Визначаючись з розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, вбачається що відповідачка заборгованість за кредитом належним чином не погашала, сплативши одноразово 50,00 грн 18.03.2021 року, які віднесено первісним кредитором у рахунок погашення процентів. Внаслідок, станом на 25.06.2025 року за розрахунком позивача заборгованість становить 16212,40 грн, з яких 4800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 11412,40 грн сума заборгованості за відсотками. Відсотки нараховані за період з 10.02.2021 року по 10.06.2021 року.
Згідно умов договору позики №1788833 від 10.02.2021 року, строк позики та строк договору встановлено 30 днів, дата надання позики - 10.02.2021 року, дата повернення позики - 12.03.2021 року (останній день).
Таким чином, строк кредитування сплинув 12.03.2021 року.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та він ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови автоматичної пролонгації по кредиту.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
З урахуванням встановленого вище слід зробити висновок, що за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто строку на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за договором з урахуванням його умов щодо розміру денного проценту за користування коштами становить 7615,60 грн, з яких: 4800,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 2815,60 грн - заборгованість за процентами (4800,00 грн х 1,99% х 30 дн. - 50,00 грн).
Оскільки відповідачка доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за договором позики суду не надала, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та враховуючи факт невиконання відповідачкою умов договору, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінпром Маркет» слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в розмірі 7615,60 грн.
Що стосується доводів відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами, суд вважає їх необґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), що діяв з 12.03.2020 року на всій території України до 30.06.2023 року, п.12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України було передбачено продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 року №2120 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п.19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України від 14.05.2025 року №4434-ІХ, який набрав чинності 04.09.2025 року, виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Отже, з 24.02.2022 року строк позовної давності було зупинено на строк дії воєнного стану в Україні до набрання законної сили Законом України №4434-ІХ від 14.05.2025 року, тобто до 04.09.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, позивачем строк позовної давності у даній справі не пропущено.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.137 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн, представником позивача надано договір №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, витяг з акту №10-П приймання-передачі правничої допомоги з Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1137,80 грн (2422,40 грн х 46,97%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1643,95 грн (3500,00 грн х 46,97%).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 204; код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики №1788833 від 10.02.2021 року в сумі 7615 (сім тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 204; код ЄДРПОУ 43311346) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1137(одна тисяча сто тридцять сім) гривень 80 копійок та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1643 (одна тисяча шістсот сорок три) гривні 95 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О.Догарєва