ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2025Справа № 910/7545/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Калашнік Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/7545/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20, офіс 234, код ЄДРПОУ 41643256) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 3, код ЄДРПОУ 43066012), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів за участі представника позивача Бумби О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (надалі - ТОВ «Фуд Оіл») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (надалі - ТОВ «Грасо-Груп»), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) 3% річних у розмірі 541 536,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 088 806,74 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання із оплати поставленого товару на підставі договору поставки, у зв'язку з чим позивачем заявлено про стягнення 3% річних та інфляційних. Оскільки виконання зобов'язання за вказаним договором поставки було забезпечено порукою за договором поруки, позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідачів солідарно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.08.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.07.2025 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду 21.07.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а також на адресу місця реєстрації відповідач-2 та відповідача-3, які були вручені 09.07.2025, що вбачається із відповідних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач-1 мав подати відзив на позовну заяву або клопотання про продовження строку на подання відзиву у строк до 05.08.2025 включно, а відповідач-2 та відповідач-3 - до 24.07.2025.
Суд зазначає, що станом на день прийняття рішення судом, ні відзивів, ні відповідних клопотань від відповідачів до суду не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За наведених обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У підготовчому засіданні 05.08.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.08.2025.
У судовому засіданні 26.08.2025 відповідно до положень ст.ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено скорочене рішення. Повне судове рішеня складено після відпустки. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.03.2021 між ТОВ «Фуд Оіл» (постачальник) та ТОВ «Грасо-Груп» (покупець) було укладено договір поставки №ФО-ТГГ/01 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію (тропічні олії та їх фракції рослинного походження, маргарини та жири рослинного походження), найменування якої погоджується сторонами у специфікаціях до договору, надалі іменовану «товар», на умовах, викладених в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.3 Договору найменування товару, ціна одиниці товару (ціна однієї тони), кількість, вартість партії товару, термін відвантаження, умови поставки узгоджуються сторонами додатково в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.5 Договору датою поставки товару, переходу права власності на товар, а також ризиків випадкового знищення та пошкодження товару є: на умовах FCA - дата навантаження товару в місці поставки на транспортний засіб покупця, що підтверджується відміткою у відповідній транспортній накладній.
Відповідно до п. 3.1 Договору покупець здійснює попередню оплату повної вартості товару на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку постачальника, в якому зазначені банківські реквізити, але в будь-якому випадку не пізніше 1 календарного дня до дати фактичного відвантаження товару в місці навантаження.
31.08.2021 між ОСОБА_2 (поручитель-1), ОСОБА_1 (поручитель-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (боржник) було укладено договір поруки №3108 (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель-1 та поручитель-2 (разом надалі іменуються - «поручителі») поручаються перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо сплати боргу за вже поставлений товар або за товар, що буде поставлений у майбутньому, який виник або виникне у боржника перед кредитором на підставі договору, вказаного в п. 2.1 цього договору (надалі іменується «основне зобов'язання») в межах суми, що не перевищує 10 000 000,00 грн. (обсяг відповідальності).
Згідно з п. 1.2 Договору поруки у разі порушення боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов'язання за основним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання основного зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручителі несуть відповідальність перед кредитором за порушення (невиконання чи неналежне виконання) боржником основного зобов'язання за основним договором в розмірі основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі сторони розуміють договір поставки №ФО-ТГГ/01 від 25.03.2021 з усіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладений між боржником (в договорі поставки іменується «покупець») та кредитором (в договорі поставки іменується «постачальник»).
За змістом п. 3.1 Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником в цілому чи в будь-якій його частині основного зобов'язання за основним договором, кредитор вправі, починаючи з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане в цілому чи в будь-якій його частині, звернутися із письмовою вимогою до поручителів чи до кожного з них окремо про сплату суми боргу, зокрема, основної суми боргу за поставлений товар; проіндексованої вартості поставленого товару (курсова різниця); пені, штрафу, відсотків річних, індексу інфляції за весь час прострочення.
Пунктом 3.2 Договору поруки встановлено, що поручителі зобов'язуються сплатити кредитору суму, зазначену у вимозі кредитора, протягом 7 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, шляхом перерахування вказаної в ній суми на розрахунковий рахунок кредитора.
Згідно з п. 5.1 Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
На виконання вимог Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на суму 6 626 209,01 грн., що підтверджується підписаними представниками позивача і відповідача-1 та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №427 від 04.10.2021 на суму 905 772,29 грн., №476 від 06.11.2021 на суму 972 300,43 грн., №477 від 09.11.2021 на суму 997 575,50 грн., №478 від 07.11.2021 на суму 878 358,02 грн., №479 від 07.11.2021 на суму 906 916,23 грн., №481 від 10.11.2021 на суму 1 015 179,92 грн., №482 від 06.11.2021 на суму 950 106,62 грн.
В свою чергу, відповідач-1 своїх зобов'язань з оплати поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6 140 436,72 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/6451/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, встановлено факт неналежного виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за Договором, встановлено наявність заборгованості у розмірі 6 140 436,72 грн, а за прострочення виконання грошового зобов'язання стягнуто 3% річних у розмірі 123 855,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 959 646,97 грн., розраховані в розрізі кожної видаткової накладної окремо станом на 04.07.2022.
Спір у даній справі виник у зв'язку із простроченням виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання із оплати поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 541 536,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 088 806,74 грн., які нараховані починаючи з 05.07.2022 до 12.06.2025.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
В даному випадку, факт прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за Договором у розмірі 6 140 436,72 грн встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/6451/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи, а встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доведенню.
Крім того, вказаним рішенням суду ухвалено солідарно стягнути з відповідачів, зокрема, 3% річних у розмірі 123 855,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 959 646,97 грн., розраховані в розрізі кожної видаткової накладної окремо станом на 04.07.2022.
За твердженням позивача, заборгованість, що встановлена вказаним рішенням, так і не була сплачена відповідачами, а відтак за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 541 536,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 088 806,74 грн., за період прострочення з 05.07.2022 до 12.06.2025.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Докази сплати встановленої судом заборгованості у заявлений період в матеріалах справи відсутні, при цьому суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Суд відзначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Суд перевірив наданих позивачем розрахунок та встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Стосовно наявності підстав для солідарного стягнення з відповідачів заявлених у даній справі 3% річних та інфляційних втрат, суд відзначає, що оскільки відповідач-2 та відповідач-3 є поручителями за виконання зобов'язань відповідача-1 за Договором, то в силу ст. 554 Цивільного кодексу України та п. 1.2 Договору поруки відповідачі (боржник і поручителі) відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов Договору солідарно.
Крім того, правомірність заявленої вимоги про солідарне стягнення була встановлена вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі №910/6451/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних у розмірі 123 855,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 959 646,97 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідачів солідарно.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (Україна, 02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 3, ідентифікаційний код 43066012), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (Україна, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20, офіс 234, ідентифікаційний код 41643256):
- 3% річних у розмірі 541 536,05 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 2 088 806,74 грн
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (Україна, 02081, місто Київ, вулиця Клеманська, будинок 3, ідентифікаційний код 43066012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (Україна, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20, офіс 234, ідентифікаційний код 41643256) судовий збір у розмірі 10521,37 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (Україна, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20, офіс 234, ідентифікаційний код 41643256) судовий збір у розмірі 10521,37 грн.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (Україна, 65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 1/20, офіс 234, ідентифікаційний код 41643256) судовий збір у розмірі 10521,37 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 19.09.2025.
Суддя Ігор Курдельчук