Справа № 127/28436/25
Провадження № 1-кс/127/11224/25
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області майора юстиції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Старший слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області майор юстиції ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням, яке погоджено з прокурором ОСОБА_4 про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22024020000000013 від 03.01.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, в ході здійснення якого, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, виникла необхідність в накладенні арешту на майно, власником якого являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З огляду на наведене, з метою забезпечення арешту майна, підозрювана не повідомлявся про розгляд даного клопотання.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024020000000013, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку вересня 2023 року, точний час вчинення кримінального правопорушення з об'єктивних причин не встановлено, громадянка України ОСОБА_5 , усвідомлюючи характер та обставини своїх дій, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - в місті Антрацит Луганської області, діючи умисно та протиправно, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також можливі негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, з особистих мотивів надала згоду на призначення її на посаду «голови дільничної виборчої комісії територіальної виборчої комісії м. Антрацит Луганської народної республіки». У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію та проведення незаконних виборів, ОСОБА_5 брала участь в організації та проведенні так званих «Выборов депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики первого созыва и выборов депутатов представительных органов муниципальных образований Луганской Народной Республики первого созыва», які були ініційовані та проводилися представниками окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території України в порушення вимог Конституції та законів України.
У подальшому, у період з 08 по 10 вересня 2023 року, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на виборчій дільниці в місті Антрацит Луганської області (точну адресу встановити не вдалося), виконуючи покладені на неї функції «голови дільничної виборчої комісії територіальної виборчої комісії м. Антрацит Луганської Народної Республіки», спільно з іншими невстановленими особами, взяла безпосередню участь в організації та проведенні незаконного голосування шляхом складання списків виборців, ідентифікації осіб, які прибули на виборчу дільницю, видачі бюлетенів для голосування, підрахунку виборчих бюлетенів, взяла участь в організації та проведенні незаконних виборів, а саме так званих:«Выборов депутатов Народного Совета Луганской Народной Республики первого созыва и выборов депутатов представительных органов муниципальных образований Луганской Народной Республики первого созыва», які проводилися на тимчасово окупованій території України в порушення Конституції та законів України.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто добровільна участь в організації та проведенні незаконних виборів до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.
09.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Проаналізувавши зміст доданих до клопотання документів слідує висновок, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, обґрунтована.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Так, санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
У ході досудового розслідування у межах даного кримінального провадження, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №442637568 від 08.09.2025, встановлено, що ОСОБА_5 є власником частки квартири загальною площею 41,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, врахувавши те, що вищевказане майно належить особі, щодо якої судом може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, а відтак з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, клопотання слідчого про арешт майна підлягає задоволенню.
В той же час, відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, слідчий суддя вважає, що арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 необхідно накласти шляхом заборони розпоряджатися вказаним майном, однак без позбавлення власника права його використання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на (одну четверту) частку квартири загальною площею 41,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпоряджатися вказаним майном, однак без позбавлення власника права його використання.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області майора юстиції ОСОБА_3 .
Зобов'язати слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області майора юстиції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя