вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4503/25
за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД", м. Дніпро
про стягнення 61 827,51 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД" на свою користь заборгованості за теплопостачання в розмірі 61 827,51 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 51 коп.), з яких: -основний борг у розмірі 57 966,27 грн. (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 27 коп.), 3% річних у розмірі 761,02 грн. (сімсот шістдесят одна грн. 02 коп.), інфляційні збитки у розмірі 2 224,39 грн. (дві тисячі двісті двадцять чотири грн. 39 коп.), пеня у розмірі 875,83 грн. (вісімсот сімдесят п'ять грн. 83 коп.). Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 050029 про постачання теплової енергії від 01.10.2013 року в частині оплати поставленої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі №904/4503/25 направлена на адресу Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД": узвіз. Крутогірний, буд. 15 а, місто Дніпро, 49030 (номер поштового трекінгу 0610276020474) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД": узвіз. Крутогірний, буд. 15 а, місто Дніпро, 49030.
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою" та отримання копії ухвали на офіційну електронну адресу. суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву на позов є таким, що настав.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на час ухвалення рішення відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відповідно до свідоцтва про власність № 219 від 23.05.1995, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23629073 від 19.08.2009, та технічного паспорта з додатками від 29.10.2004 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 49000, місто Дніпро, пл. Дзержинського, буд. 8, прим. № 2, 4 належить Закритому акціонерному товариству "ЗЕЛЕНБУД" на праві приватної власності.
01.10.2013 між Міським комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Зеленбуд" (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання теплової енергії №050029, відповідно до пункту 1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби);
гаряче водопостачання - протягом року;
технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою;
кондиціонування повітря - по мірі необхідності.
У відповідності до пункту 3.2.2 договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору тарифи на теплову енергію, що споживається за цим договором встановлює Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що тариф для розрахунків по цьому договору складає:
Теплова енергія (1Гкал) - 1008,34грн (з ПДВ).
Так, за умовами пункту 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4 договору.
Споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує (пункт 7.3 договору).
Пунктом 7.4 договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
В разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (пункт 8.2.3 договору).
Згідно з пунктом 11.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2016.
Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 11.3 договору).
Пунктом 11.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. По узгодженню сторін оплата за послуги теплопостачання буде здійснена з 01.10.2013 на підставі свідоцтва про право власності.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Як зазначає позивач, з 12.09.2007 він здійснює постачання теплової енергії до приміщення відповідача, тобто є теплопостачальною організацією.
Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", акту приймання - передачі об'єктів і мереж: теплопостачання, Комунальне підприємство "Теплоенерго" отримало від Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" засоби для теплопостачання приміщень відповідача.
Згідно з рішенням Дніпровської міської ради №24/23 від 19.07.2017 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго", Комунальному підприємству "Теплоенерго" було передано право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед Комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі".
Тож, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання обов'язків з теплопостачання об'єктів за договором №050029 від 01.10.2013 Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та фактичним переданням функцій та засобів теплопостачання позивачу, між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та Закритим акціонерним товариством "Зеленбуд" 27.09.2016 укладено тристоронню додаткову угоду до договору №050029 від 01.10.2013, яка за змістом є угодою про заміну кредитора у зобов'язанні.
Додаткова угода до договору №050029 від 27.09.2016 відповідачем не підписана та на адресу позивача не повернута.
Згідно з пунктом 1.1.1 додаткової угоди у порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов'язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором.
Права, зобов'язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цієї угоди (пункт 1.1.4. додаткової угоди).
Відповідно до пункту 3.4 додаткової угоди, у разі неотримання новою енергопостачальною організацією підписаної угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.
У пункті 3.5. додаткової угоди визначено, що ця угода набуває чинності відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України з 27.09.2016 і є невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії.
Відповідно до повідомлення від 05.10.2016 № 2555/1324 та фіскального чеку АТ "Укрпошта" № ПН 215600426655 від 12.10.2016, споживачу було направлено три примірники Додаткової угоди та два примірники Акту звіряння взаємних розрахунків ще 12.10.2016.
З урахуванням вищевикладеного, додаткова угода до договору №050029 від 27.09.2016 вважається погодженою, а Комунальне підприємство "Теплоенерго" набуло усіх прав та обов'язків сторони-виконавця за основним договором.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Згідно з статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Позивач зазначає, що відповідно до "Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Правила 830), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, ним публіковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання (далі - Договір приєднання).
Таким чином, з моменту набрання чинності Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір приєднання) припинилася дія договору про постачання теплової енергії № 050029 від 01.10.2013 і відносини сторін стали регулюватись договором приєднання.
Згідно з пунктом 13 Постанови 830, послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у відповідача не виникло заперечень щодо його укладання, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як зазначає позивач, оскільки за приміщенням закріплено особовий рахунок 050029, то позивач обліковує відносини із відповідачем як договір №050029 від 01.10.2013.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1. договору).
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 5. договору).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу) (пункт 11. договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32. договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33. договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34. договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45. договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з листопада 2024 року по травень 2025 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 57 966,27 грн, на підтвердження чого надав акти приймання передачі:
- № 050029 від 30.11.2024 про постачання в листопаді 2024 року теплової енергії на суму 9 178,44 грн з ПДВ;
- № 050029 від 31.12.2024 про постачання в грудні 2024 року теплової енергії на суму 10 608,88 грн з ПДВ;
- № 050029 від 31.01.2025 про постачання в січні 2025 року теплової енергії на суму 12 558,92 грн з ПДВ;
- № 050029 від 28.02.2025 про постачання в лютому 2025 року теплової енергії на суму 15 591,59 грн з ПДВ;
- № 050029 від 31.03.2025 про постачання в березні 2025 року теплової енергії на суму 9 973,60грн з ПДВ;
- № 050029 від 30.04.2025 про надання в квітні 2025 року абонобслуговування на суму 27,42 грн з ПДВ;
- № 050029 від 31.05.2025 про надання в травні 2025 року абонобслуговування на суму 27,42 грн з ПДВ;
Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради було виписано Закритому акціонерному товариству "ЗЕЛЕНБУД" рахунки: № 050029 від 30.11.2024 на суму 9 178,44 грн з ПДВ, № 050029 від 31.12.2024 на суму 10 608,88 грн з ПДВ, № 050029 від 31.01.2025 на суму 12 558,92 грн з ПДВ, № 050029 від 28.02.2025 на суму 15 591,59 грн з ПДВ, № 050029 від 31.03.2025 на суму 9 973,60грн з ПДВ, № 050029 від 30.04.2025 на суму 27,42 грн з ПДВ, № 050029 від 31.05. на суму 27,42 грн з ПДВ., на загальну суму 57 966,27 грн.
06.06.2025 Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради склало та підписало акт звірки взаємних розрахунків відповідно до якого заборгованість на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради складає 57 966,27 грн.
09.06.2025 Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради звернулось до Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД" з досудовою вимогою відповідно до якої борг за особовим рахунком 050029 у сумі 57 966, 27 грн., може зрости до суми 87 635, 57 грн. За умови сплати боргу у розмірі 57 966, 27 грн. до 20.06.2025 року уникнете додаткових витрат. Необхідно сплатити борг за наступними реквізитами.
Позивач зазначає, що відповідачеві направлялись акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки на їх оплату, акт звіряння взаємних розрахунків та досудова вимога. Однак вони залишились без відповіді, а заборгованість не погашеною, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 57 966,27 грн, 3% річних у сумі 761,02 грн, інфляційних збитків у сумі 2 224,39 грн та пені у сумі 875,83 грн.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про постачання теплової енергії №050029 від 01.10.2013, Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (обліковується позивачем як договір про постачання теплової енергії №050029), факт поставки теплової енергії, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати, наявність прострочення оплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується надання Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради Закритому акціонерному товариству "ЗЕЛЕНБУД" теплової енергії в сумі 57 966,27 грн., за період з листопада 2024 року по квітень 2025 року.
Доказів оплати поставленої теплової енергії в сумі 57 966,27 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних за загальний період з 01.01.2025 по 13.08.2025 у розмірі 761,02 грн та інфляційні збитки за загальний період з 01.01.2025 по 13.08.2025 року у розмірі 2 224,39 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до пункту 45 типового договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з теплопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію, позивач розрахував та просить суд стягнути суму пені у розмірі 875,83 грн за загальний період з 01.01.2025 по 13.08.2025.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 61 827,51 грн (57 966,27 грн - основного боргу + 761,02 грн 3% річних + 2 224,39 грн - інфляційних втрат + 875,83 пені).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД" про стягнення 61 827,51 грн задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "ЗЕЛЕНБУД" (49030, м. Дніпро, вул. Рогальова (нова назва узвіз Крутогірний), буд. 15 А, ідентифікаційний код 03329752) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) 57 966,27 грн основної заборгованості, 761,02 грн 3% річних, 2 224,39 інфляційних збитків, 875,83 грн пені, 2 422,40 витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.09.2025
Суддя Ю.А. Бажанова