вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2025 р. Cправа № 902/1371/24(127/21871/24)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до: Національної академії аграрних наук України (вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 9, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 00024360)
до: Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул.Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 00496573)
до: Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (вул. Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 26339316)
про стягнення заробітної плати та інших виплат
в межах справи № 902/1371/24
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Богуна І., буд. 2, офіс 304, м. Вінниця, 21010; код ЄДРПОУ 40884934)
та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПЕРТ" (вул. Каштанова, буд. 54, м. Кагарлик, Київська область, 09200; код ЄДРПОУ 32010004)
до: Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул.Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 00496573)
про банкрутство
за участю :
Позивач: ОСОБА_1
від Позивача: Левицька-Корчун В.І.
від Відповідача -2: ОСОБА_2
від Відповідача - 3: Руснак В.О.
В провадженні суду перебуває справа № 902/1371/24 за заявою ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "АГРО ЕКСПЕРТ" до ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про банкрутство.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України. Введено процедуру розпорядження майном боржника у справі № 902/1371/24. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Панченка Р.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 09.06.2025 року.
Водночас, в межах вказаної вище справи про банкрутство, розглядається справа №902/1371/24(127/21871/24) за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат.
07.04.2025 року до суду від Вінницького міського суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 127/21871/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про стягнення заробітної плати та інших виплат.
Так, до Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про стягнення заробітної плати та інших витрат, у якій позивач просив суд стягнути з солідарно відповідачів на його користь 702 203,00 грн., з яких: заробітна плата в сумі 462 990,00 грн., доплата за наукову ступінь в сумі 69 450,00 грн., компенсація за невикористану відпустку в сумі 77 165,00 грн., відшкодування середнього заробітку за весь час затримки в сумі 92 598,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.07.2024 року відкрито провадження у справі № 127/21871/24. Призначено підготовче судове засідання.
Представником позивача було подано клопотання про залучення до участі в якості співвідповідача Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України, в якій заявник просив:
- залучити до участі в якості співвідповідача Подільську дослідну станцію садівництва Інституту садівництва НААН України;
- стягнути з Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України на користь позивача 702 203,00 грн., з яких: заробітна плата в сумі 462 990,00 грн., доплата за наукову ступінь в сумі 69 450,00 грн., компенсація за невикористану відпустку в сумі 77 165,00 грн., відшкодування середнього заробітку за весь час затримки в сумі 92 598,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2024 року клопотання представника позивача про залучення до участі в справі співвідповідача задоволено. Залучено до участі в якості співвідповідача у цивільній справі №127/21871/24 Подільську дослідну станцію садівництва Інституту садівництва НААН України.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2024 року клопотання представника позивача - задоволено. Позов ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідного господарства Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН, Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України, про стягнення заробітної плати та інших виплат в частині вимог щодо стягнення доплати за наукову ступінь в розмірі 69 450,00 грн. - залишено без розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2025 року задоволено клопотання представника відповідача ДП ДГ Подільської ДСС Інституту садівництва НААН України про передачу цивільної справи за підсудністю. Ухвалено справу №127/21871/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства Дослідного господарства Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України, Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат - передати до Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває господарська справа №902/1371/24 про банкрутство Державного підприємства "Дослідного господарства Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1371/24(127/21871/24) від 07.04.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.
Ухвалою від 10.04.2025 року прийнято до свого провадження справу № 902/1371/24(127/21871/24) за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат, в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України". Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат у справі № 902/1371/24(127/21871/24), в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
15.04.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить: стягнути солідарно з Державного Підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України та Національної Академії Аграрних Наук України на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 632753,0 грн, з яких: 462 990,0 грн - заробітна плата; 77 165,0 грн - компенсація за невикористану відпустку; 92 598,0 грн - відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, а також витрати на сплату судового збору та правничу допомогу. Позовні вимоги ОСОБА_1 до співвідповідачів щодо стягнення доплати за наукову ступінь в сумі 69 450,0 грн залишити без розгляду.
Ухвалою від 16.04.2025 року підготовче засідання у справі призначено на 02.06.2025 року.
28.04.2025 року до суду від другого відповідача надійшов відзив б/н від 28.04.2025 року на позовну заяву.
26.05.2025 року до суду від третього відповідача надійшов відзив б/н від 25.05.2025 року на позовну заяву.
02.06.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь б/н від 02.06.2025 року на відзиви на позовну заяву другого та третього відповідачів, з клопотанням про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзиви.
Ухвалою від 02.06.2025 року відкладено підготовче засідання у справі №902/1371/24(127/21871/24) в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на 10.07.2025 року.
Ухвалою від 10.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1371/24(127/21871/24) за позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат, в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" - до судового розгляду по суті на 11.09.2025 року.
В судове засідання на визначену дату з'явились позивач, представники позивача, другого та третього відповідачів. Перший відповідач повноважного представника для участі в судовому засіданні не направили.
В ході розгляду справи, позивач та його представник надали пояснення щодо обставин справи та заявлених позовних вимог, підтримали заявлені вимоги та просили їх задоволити.
Представники відповідачів щодо позову заперечили.
Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позовні вимоги мотивовано наступним.
На підставі контракту від 21.09.2021 року, укладеного Національною Академією Аграрних Наук України (надалі НААНУ) з ОСОБА_1 (надалі позивач), останнього було призначено на посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України, про що було видано відповідний наказ.
Згідно п.2 Контракту "...на підставі цього контракту виникають трудові відносини між Керівником підприємства та Органом управління майном..."
Отже, на підставі вище зазначеного контракту з 21 вересня 2021 року між позивачем та НААНУ виникли трудові правовідносини.
Згідно умов п.5.1 Контракту керівнику встановлюється місячний посадовий оклад в розмірі 20 тарифного розряду, надбавка за складність та напруженість роботи - 50% до місячного посадового окладу, надбавка за науковий стаж -20% до місячного посадового окладу, доплата за науковий ступінь -15% до місячного посадового окладу.
Згідно штатного розкладу, введеного в дію з 01.07.2022 року, розмір посадового окладу позивача, як директора господарства, становив 30 866,0 грн, а також доплата за науковий ступінь в розмірі 4 630,0 грн.
Загальна сума щомісячної заробітної плати позивача з урахуванням доплат та надбавок дорівнювала 35496,0грн (копія витягу з штатного розпису за 01.07.2022 господарства додається).
01.03.2023 року НААНУ було видано Постанови №№ 02/17/10, 02/17/11, 02/17/12, 02/17/13 "Про безоплатну переду основних засобів з балансу ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланси Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" якими Академією, як Органом управління майном, було погоджено безоплатну передачу Господарством Стації всіх активів, в тому числі об'єктів нерухомого та рухомого майна, земельних ділянок, садків із садженнями, лабораторій з устаткуванням, електростанцій, доріг, оргтехніки, автомобілів, тракторів, тощо, (копії постанов додаються)
На підставі зазначених вище Постанов НАННУ, Станції на підставі Актів приймання-передачі Господарством було передано абсолютно все майно та активи.
Після підписання Актів приймання-передачі між Господарством та Станцією, нарахування та виплата заробітної плати позивачу, як директору Господарства, фактично припинилась.
Позивачем з метою визначення своїх посадових обов'язків та можливого здійснення керівницьких повноважень господарством на адресу НААНУ та Інституту садівництва, як керівним організаціям, яким підпорядковано господарство, 30.06.2023 року було направлено листи-звернення.
19.07.23 за № 194 Інститутом садівництва було надано відповідь, яким повідомлено, що відповідно до п.82 Статуту Академії керівники дослідних господарств на конкурсній основі призначаються на посаду та звільняються з них Президентом НААН.
28.08.2023 за № 11-1/126 НАННУ було надано відповідь на звернення позивача щодо його функціональних обов'язків, як директора господарства, яким із посиланням на п.27 Контракту позивачу було наголошено, що саме на позивача, як керівника покладено обов'язок щодо виплати заробітної плати працівникам та дотримання графіку її виплати (копії звернень позивача та відповіді додаються).
08.01.2024 року позивачем на адресу НАННУ було направлено заяву про дострокове розірвання контракту, укладеного між ним та НААНУ в зв'язку з систематичним порушенням останнім умов контракту щодо оплати праці позивача за період з 01.01.2023 року по 07.01.2024 року (копі листа з доказами направлення додається)
09.01.2024 року за № 11-1/12 НААНУ було надано відповідь позивачу, якою відмовлено останньому у задоволені його заяви щодо дострокового припиненні дії контракту. Разом з цим дана відповідь містила формальну відписку про те, що рішення щодо дострокового розірвання контракту має бути погоджено з керівником Подільської станції садівництва Інституту садівництва НАННУ та директором Інституту садівництва НАННУ (копія відповіді додається).
23.02.2024 року НААНУ на адресу позивача, як директора господарства, було направлено листа, яким зобов'язано останнього надати можливість інспекторам Державної служби з питань праці провести заходи державного нагляду за додержанням господарством вимог законодавства про працю та зобов'язано позивача надати НААНУ інформацію про результати вжитих заходів.
Таким чином, даним листом НАННУ підтверджено, що станом на 23.02.2024 року що позивач виконував обов'язки директора Господарства.
11.03.2024 року позивачем НАННУ було подано заву про дострокове розірвання контракту від 20.09.2021року.
25.03.2024 року за № 132 -К НААНУ було видано наказ, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва ІС НААНУ за власним бажанням з 25.03.2024 року та достроково розірвано контракт від 20.09.2021 року" (копія наказу додається).
Даний наказ на адресу позивача було направлено рекомендованим листом 25.03.2024 року та отримано позивачем по пошті 08.04 2024 року (витяг з реєстру поштових відправлень додається).
Отже, з 08.04.2024 року позивач став обізнаний про те, що він звільнений з посади директора Господарства.
Проте, в порушення вимог ст.47 КЗпП України позивачу при звільнені з посади не було повідомлення про нараховані йому суми заробітної плати та інші виплати та не було проведено остаточні розрахунки.
З 09.04.2024 року позивач став обізнаний про наявність свого порушеного права щодо отримання сум заробітної плати, надбавок, виплат, тощо.
З метою отримання інформації щодо розміру заборгованості перед позивачем по заробітній платі та іншим надбавкам та виплатам, адвокатом Левицька-Корчун В. І. на адресу НААНУ та Інституту садівництва було направлено адвокатські запити (копії запитів з доказами направлення додаються).
Адвокатський запит НААНУ було отримано 14.06.2024 року (копія поштового повідомлення додається).
Листом від 19.06.2024 року НАНУ на адвокатський запит було надано відповідь, якою повідомлено, що відповідно до штатного розпису ДП ДГ Подільської дослідної станції садівництва ІС НААН місячний посадовий оклад директора ОСОБА_1 склав 30866,0 грн без надбавок і доплат (при цьому, жодного документа, на підтвердження даної інформації Академією надано не було).
Згідно інформації з конверту, яким було надіслано відповідь адвокату, лист було направлено простою кореспонденцією 23.06.2024 року та отримано адвокатом 01.07.2024 року (копія конверту додається.)
З огляду на викладене, позивач вважає, що за доведеністю позивачем факту припинення трудових відносин з Національною Академією аграрних наук з 25.03.2024 року та ураховуючи, що у день фактичного звільнення відповідачем не було проведено з позивачем повного розрахунку (заборгованість по заробітній платі тощо), вважаємо у позивача наявні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за непроведення повного розрахунку з позивачем у день припинення трудових відносин.
А відтак, позивач обґрунтовано стверджує, що, з огляду на штатний розпис господарства, він має право вимагати здійснення йому виплат за період січень 2023 року - березень 2024 року, а саме:
заробітної плати (із розрахунку 30 866,0грн/місяць (30 866,0 х 15) - в сумі 462 990,0 грн;
доплати за наукову ступінь (в розмірі 4 630,0 грн/місяць (30 866,0 х 15) в сумі 69 450,0 грн;
компенсацію за невикористану відпустку (за період 21.09.2021 - 25.03.2024) - 77 165,0 грн;
суму відшкодування середнього заробітку за весь час затримки з 25.03.24 по день подачі позовної заяви - (30 866,0 х 3) становить - 92 598,0 грн.
Загальна сума, що підлягає виплаті позивачу становить 702 203,0 грн.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з Національної Академії Аграрних Наук України солідарно з Державним Підприємством "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 702 203,0 грн, з яких: 462 990,0 грн - заробітна плата; 69 450,0 грн - доплати за наукову ступінь; 77 165,0 грн - компенсація за невикористану відпустку; 92 598,0 грн - відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, а також витрати на сплату судового збору та правничу допомогу
У заяві б/н від 14.04.2025 року про усунення недоліків позовної заяви, позивач просить: стягнути солідарно з Державного Підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України та Національної Академії Аграрних Наук України на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 632753,0 грн, з яких: 462 990,0 грн - заробітна плата; 77 165,0 грн - компенсація за невикористану відпустку; 92 598,0 грн - відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, а також витрати на сплату судового збору та правничу допомогу. Позовні вимоги ОСОБА_1 до співвідповідачів щодо стягнення доплати за наукову ступінь в сумі 69 450,0 грн залишити без розгляду.
У заяві також зазначено, що визначаючи коло співвідповідачів, позивач виходив з наступного.
На підставі контракту від 21 вересня 2021 року, укладеного Національною Академією Аграрних Наук України з ОСОБА_1, останнього було призначено на посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України, про що було видано відповідний наказ.
Згідно п.2 Контракту "...на підставі цього контракту виникають трудові відносини між Керівником підприємства та Органом управління майном."
Отже, на підставі вище зазначеного контракту з 21 вересня 2021 року між позивачем та Національною академією аграрних наук України виникли трудові правовідносини.
Разом з цим, залучення до участі у справі в якості співвідповідача Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН було мотивовано насамперед тим, що позивач обіймав посаду керівника саме даного підприємства, на відповідальності за розрахунки з позивачем також наголошено НААНУ, я іншим відповідачем у справі.
А мотивами залучення до участі у справі в якості співвідповідача Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААНУ, було те, що Господарство на виконання Постанов Президії Академії від 01.3.2023 року №№ 02/17/10-02/17/13 було здійснено передачу всіх основних засобів та активів Господарства зі свого балансу на баланс Подільської станції садівництва, в наслідок чого Господарство втратило майнову та фінансову можливість формувати фонд заробітної плати та здійснити виплати заробітної плати, зокрема позивачу.
В своїх поясненнях, наданих суду Станцією, остання не заперечує факту отримання активів від Господарства, проте, тягар відповідальності щодо виплати заробітної плати керівнику Господарства, після передачі цих активів, чомусь залишає за Господарством, а Господарство самоусувається від цих зобов'язань, наводячи безпідставні аргументи.
Зі змісту відзивів на позовну заяву, наданих Академією та Господарством до Вінницького міського суду та пояснень Станції вбачається, що жодна із вказаних юридичних осіб не бере на себе зобов'язання по виплаті заробітної плати позивачу, як керівнику Господарства. При цьому, в своїх поясненнях, Станція надає суду письмові документи, які складались нею відносно працівника іншої юридичної особи, тобто, остання себе декларує, як роботодавець та/або вище стояча організація, яка може здійснювати контроль, тощо.
З огляду на надані сторонами суду процесуальні документи та докази, на їх обґрунтування, позивач, вважав, що Подільська дослідна станція садівництва Інституту садівництва НААНУ, надалі Станція, також має бути відповідачем у даній справі, як юридична особа, що нерозривно пов'язана з Господарством, та до якої на безоплатній підставі перейшли всі матеріальні активи та засоби виробництва Господарства.
Другий відповідач у відзиві б/н від 28.04.2025 року на позовну заяву вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 займав посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва національної академії аграрних наук України" в період з 21.09.2021 року по 25.04.2024 року.
Між ним та Відповідачем 1 було укладено "Контракт з керівником підприємства, що є у державній власності" від 20.09.20221 року (надалі - Контракт).
Відповідно до положень Контракту, укладеного з Керівником та Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва національної академії аграрних наук України", саме Позивач як Директор ніс повну відповідальність за ведення оперативної діяльності очолюваного ним Підприємства, в тому числі за нарахування та своєчасність виплати заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Тобто, за нарахування та виплату заробітної плати в ДП "ДГ Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" відповідає безпосередньо керівник цього підприємства, в даному випадку відповідальність була покладена на Позивача, про що було достеменно відомо останньому.
Також, відповідач вважає необґрунтованим та не доведеним розрахунок заборгованості по виплаті заробітної плати та інших платежів, які вимагає Позивач.
Позивач стверджує, що він має право вимагати здійснення йому виплат за період січень 2023 року - березень 2024 року заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 462 990,00 грн.
Дана вимога є безпідставною з наступних причин:
Перебуваючи на посаді директора Позивач подавав звіти до Державної податкової служби щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам і собі в тому числі.
Відповідно звітів підписаних особисто Позивачем заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 01.01.2024 року відсутня (звіт про заборгованість з оплати праці № 3-борг, поданий до органів статистики в грудні 2023 року) копія знаходиться в матеріалах справи.
За клопотанням Позивача з Державної податкової служби (Державного реєстру фізичних осіб, Форма № 25 ДР) було отримана інформація про нараховані та виплачені доходи Позивача за період з першого кварталу 2023 року по перший квартал 2024 року включно. Тобто, за період вказаний Позивачем у своєму позові. Згідно даної відповіді (знаходиться в матеріалах справи) ОСОБА_1 в січні 2023 року була нараховані та виплачені кошти в сумі 30 866,00 грн заробітної плати (рядок 1, стовпчики 10, 11). Така сама ситуація щодо нарахованих та виплачених сум в інших місяцях: лютий, березень, квітень, травень та червень 2023 року (рядки 2, 3, 5, 7 і 9 стовпчики 10, 11). За період з липня 2023 року по березень 2024 року інформація щодо нараховані та виплачені суми заробітної плати у відповіді відсутня. Таким чином, згідно офіційної статистики, пенсійних та податкових органів Заборгованість Відповідача 2 перед позивачем по заробітній платі відсутня, хоча Позивач стверджує протилежне.
З липня 2023 року на підприємстві (Відповідач 2) звільнились майже всі працівники (залишився директор і працівники які проходять службу в Збройних силах України і в силу збройної агресії Росії на Україну не можуть бути звільнені). Тому, всі звіти та нарахування проводив Позивач особисто. Перед своїм звільненням Позивач зобов'язаний був провести обчислення на нарахування всіх боргів підприємства перед собою. Тому що, згідно чинного законодавства в день звільнення працівник ще знаходиться на роботі. Позивач, як керівник підприємства, самостійно повинен був видати внутрішній наказ про своє звільнення та провести розрахунки нарахованих сум (заробітна плата, компенсація за час невикористаної відпустки, інше). Однак, цього зроблено не було. Крім цього, Позивачем, після звільнення, було здійснено передачу наявних документів новопризначеному в.о. директора ОСОБА_2 , що підтверджується актом прийому - передачі технічної документації № 1 від 10.04.2024 року (знаходиться в матеріалах справи). Однак, жодних документів, які свідчать про нарахування, виплату або заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, в тому числі й самому Позивачу передано не було. Заяв від Позивача про крадіжки, знищення, втрату документів до правоохоронних та інших органів не надходило.
На підставі викладеного вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в будь-якій сумі є незаконними та необґрунтованими.
Що стосується суми компенсації за час невикористаної відпустки, то слід зазначити, що Позивач не надав жодного розрахунку суми компенсації (77 165,00 грн). Дану суму неможливо визначити до тих пір поки не буде встановлена сума заборгованості по заробітній платі. Але під час звільнення та передачі документів Позивач не передав, як було зазначено вище, жодних документів що стосуються обліку робочого часу, лікарняних, відпусток за свій рахунок (табеля обліку робочого часу). Без достовірних даних будь-яка сума компенсації буде недостовірна (спірна) і необґрунтована належним чином. Нагадуємо, що Позивач відносно зазначеної суми компенсації не надав жодних розрахунків. Таким чином компенсацію за невикористану відпустку в сумі 77 165,00 грн вважаємо необґрунтованою та незаконною, яка не підлягає задоволенню.
Що стосується коштів в сумі 92 598,00 грн - відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, то можемо повідомити наступне. Позивач не врахував ті обставини, що відповідно ст. 117 КЗпП України:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
На переконання відповідача, відшкодування середнього заробітку за весь час затримки Позивачу не передбачається в зв'язку з тим, що сама затримка виникла не з вини Відповідача 2, а умов які були штучно створені самим Позивачем. За дії Позивача щодо створення причин та умов, які призвели до затримки виплат по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку є тими самими що призвели до банкрутства підприємства. Але це не стосується предмета даного позову. Хоча відповідач вважає, що вина в цьому самого Позивача.
Посилаючись на викладене, другий відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Третій відповідач у відзиві б/н від 25.05.2025 року на позовну заяву зазначає, що ним вже направлявся відзив на позовну заяву від 19.10.2024 року, в якому зверталась увага на те, що Позивач надав необґрунтований розрахунок сум, які бажає стягнути з Відповідачів.
Щодо вимог Позивача до Відповідача 1 і Відповідача 3.
Позивач два з половиною років працював директором підприємства (Відповідач 2) і мав-би знати, що підприємство діє за принципами повного господарського розрахунку. Тому, всі боргові зобов'язання підприємства не мають відношення до інших відповідачів.
Між Відповідачем 1 та Позивачем було укладено Контракт як з керівником підприємства, що є у державній власності від 20.09.20221 року (надалі - Контракт).
Відповідно до положень Контракту, укладеного з Керівником та Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва національної академії аграрних наук України", саме Позивач як Директор ніс повну відповідальність за ведення оперативної діяльності очолюваного ним Підприємства, в тому числі за нарахування та своєчасність виплати заробітної плати.
Як на підставу своїх позовних вимог, Позивач посилається на постанови Президії Національної академії аграрних наук України "Про безоплатну передачу основних засобів з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" (Протокол №2) від 01 березня 2023 №02/17/10, №02/17/11, №02/17/12, №02/17/13.
Дані постанови Президії НААН були прийняті на підставі звернення керівника (позивача) Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" листом від 30.09.2022 № 39 (копія знаходиться в матеріалах справи), що свідчить про його ініціативу щодо передачі з балансу підприємства основних засобів.
При цьому, це не означає, що після такої передачі майна у іншої особи (юридично чи фізичної) яка прийняла таке майно виникають будь-які майнові зобов'язання за боргами Відповідача 2.
Таким чином Позивач не має права вимагати погашення заборгованості Відповідача 2 перед Позивачем за рахунок Відповідача 1 та Відповідача 3.
Щодо факту заборгованості по заробітній платі, відповідач підтримує правову позицію Відповідача 2.
Таким чином, вимоги Позивача не підлягають задоволенню як незаконні та недостатньо обґрунтовані.
Посилаючись на викладене, третій відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача у відповіді б/н від 02.06.2025 року на відзиви на позовну заяву другого та третього відповідачів, зазначає таке.
Щодо доводів Господарства та його позиції, викладених у відзиві.
В своєму відзиві Господарство, як основний відповідач, фактично підтверджує обставини, про які зазначив позивач у своєму позові, зокрема, те, що між позивачем та Академією, як органом управління майном, 20.09.2021 року було укладено Контракт, за яким роботодавцем, виступала саме Академія, а позивача було призначено керівником Господарства.
Зі змісту п.5 Контракту вбачається, що Керівник підзвітний Органу управління майном у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та цим Контрактом.
Положеннями п.6 Контракту унормовано, що керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську діяльність, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.
За своїм визначенням, виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств - це діяльність суб'єктів аграрного господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до ст. З ГК господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (підприємництво) або без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 366/3222/21 зазначила, що категорія "керівник" є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління. Під поняттям "керівник підприємства", враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов'язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов'язки з управління або розпорядження державним майном).
Отже, аналіз вище визначених понять дає підстави дійти висновку, що керівник підприємства виконує виключно загальні функції з управління підприємством, які спрямовані на створення матеріальних активів, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати та інших виплат працівникам цього підприємства, в тому числі і його керівнику.
Проте, відсутність матеріальних цінностей, засобів виробництва, тощо, в свою чергу, унеможливлює створення, вирощування продукції, яка основного виду діяльності підприємства за для забезпечення виплати заробітної плати, тощо.
Так, як свідчать матеріали справи, Господарство, яке очолював позивач станом на березень 2023 року, на підставі Актів передало всі свої матеріальні активи, основні і оборотні засоби виробництва, продукцію, тощо Подільській дослідній станції, в наслідок чого Господарство позбавилось можливості здійснювати господарську діяльність та, як наслідок, формувати фонд заробітної плати та виплачувати заробітну плату, в тому числі і самому керівнику.
Твердження відповідачів про те, що "після передачі активів у директора не зникає обов'язок зі сплати заробітної плати працівникам підприємства" є відверто неправомірним.
При цьому, посилання відповідачів на те, що Постанови Президії НААН щодо погодження передачі активів з Господарства та Станцію було видано на підставі звернення самого Господарства, жодним чином не впливають на юридичний результат - фактична передача активів, а лише вказують виключно на процедуру, яка відбувалась за вказівкою самої Академії.
Отже, твердження відповідачів про те, що відповідальність за нарахування та виплату заробітної плати була покладена на позивача, за умови достеменної їх обізнаності про відсутність у підприємства матеріальних активів, позбавлені правового підгрунття.
Як зазначено в позовній заяві та повідомляється додатково, позивач неодноразово звертався до Академії, Інституту садівництва листами, в яких повідомляв про неможливість нарахування та виплати заробітної плати працівниками та собі, вимагав надання роз'яснень щодо подальшого його керівництва Господарством, його статусу, тощо. Всі його звернення залишались без жодного змістовного реагування , а зводились до формальних відписок.
А відтак, позивач вважає, що Господарством у своєму відзиві не наведено жодного юридично обґрунтованого аргументу, які підтверджують вину та бездіяльність позивача у невиплаті заробітної плати, в тому числі і собі, як керівнику Господарства, як і не містять змістовних доводів про те, чому при звільнені з ним не було проведено розрахунок, як то унормовано приписами ст. за ст.47 КЗпП України, згідно якої, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Також позивач вважає, що відповідачем не наведено правових підстав, які звільняють останнього від обов'язку здійснити виплати та розрахунок із позивачем.
В матеріалах справи містяться лист-відповідь ГУ ДПС у Вінницькій області та лист Головного управління ПФУ у Вінницькій області, які були надані на виконання ухвали Вінницького міського суду від 28.11.24, які містять інформацію відносно гр. ОСОБА_1 (позивача) про доходи останнього, отримані ним у період 1 квартал 2023 року - 1 квартал 2024 року та сплату страхових внесків роботодавцем ОСОБА_1 у відповідний період.
Так, з листа, наданого ГУ ПФУ у Вінницькій області вбачається, що відповідач Господарство у період 01.01.2023 - 30.06.2023 року сплачував страхові внески за ОСОБА_1 , як роботодавець позивача, а за період 3,4 квартали 2023 року відповідні платежі вже не вносились.
Проте, відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обов'язок щодо сплати страхових внесків до управління Пенсійного фонду покладено саме на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на отримання заробітної плати та зарахування періоду роботи до страхового стажу.
А відтак, несплата Господарством, як роботодавцем позивача, внесків до Пенсійного фонду України у період 3-4 квартали 2023 року не повинна впливати і відображатися на законних правах та інтересах позивача, зокрема порушувати його право на отримання заробітної плати, оскільки є лише провиною роботодавця.
Окрім цього, варто також звернути увагу суду на добросовісну та сумлінну поведінку позивача саме у період 3-4 квартали 2023 року та до часу свого звільнення, який, у згаданий період часу неодноразово звертався до установ та організацій, яким підпорядковано Господарство із запитами та заявами щодо доцільності перебування на посаді та виконання посадових обов'язків за відсутності у Господарства основних та оборотних засобів.
Так, зокрема, Позивачем з метою визначення своїх посадових обов'язків та можливого здійснення керівницьких повноважень господарством на адресу НААНУ та Інституту садівництва, як керівним організаціям, яким підпорядковано господарство, 30.06.2023 року було направлено листи-звернення.
19.07.23 за № 194 Інститутом садівництва було надано відповідь, яким повідомлено, що відповідно до п.82 Статуту Академії керівники дослідних господарств на конкурсній основі призначаються на посаду та звільняються з них Президентом НААН.
28.08.2023 за № 11-1/126 НАННУ було надано відповідь на звернення позивача щодо його функціональних обов'язків, як директора господарства, яким із посиланням на п.27 Контракту позивачу було наголошено, що саме на позивача, як керівника покладено обов'язок щодо виплати заробітної плати працівникам та дотримання графіку її виплати (копії звернень позивача та відповіді додаються).
08.01.2024 року позивачем на адресу НАННУ було направлено заяву про дострокове розірвання контракту, укладеного між ним та НААНУ в зв'язку з систематичним порушенням останнім умов контракту щодо оплати праці позивача за період з 01.01.2023 року по 07.01.2024 року (копі листа з доказами направлення додається)
09.01.2024 року за № 11-1/12 НААНУ було надано відповідь позивачу, якою відмовлено останньому у задоволені його заяви щодо дострокового припиненні дії контракту. Разом з цим дана відповідь містила формальну відписку про те, що рішення щодо дострокового розірвання контракту має бути погоджено з керівником Подільської станції садівництва Інституту садівництва НАННУ та директором Інституту садівництва НАННУ (копія відповіді додається).
23.02.2024 року НААНУ на адресу позивача, як директора господарства, було направлено листа, яким зобов'язано останнього надати можливість інспекторам Державної служби з питань праці провести заходи державного нагляду за додержанням господарством вимог законодавства про працю та зобов'язано позивача надати НААНУ інформацію про результати вжитих заходів.
Таким чином, даним листом НАННУ підтверджено, що станом на 23.02.2024 року що позивач виконував обов'язки директора Господарства.
А відтак, Позивач має право на отримання заробітної плати за весь період часу до дати його фактичного звільнення з посади директора Господарства, як такий, що виконував покладені на нього функціональні обов'язки попри несплату Господарством, як роботодавцем, страхових внесків до Пенсійного фонду України у період 3,4 квартали 2023 року та 1 квартал 2024 року.
Окрему увагу суду позивач звертає на довідки, що були надані Господарством до матеріалів справи, зокрема, довідці про нарахування відпустки № ДПОО-000002.
Згідно даної довідки Господарством здійснено розрахунок періоду відпуски: 21.09.21 - 25.03.2024 року.
Даною довідкою відповідач підтверджує, що позивач перебував у трудових відносинах та, як наслідок, має право на отримання компенсації за відпустку у період до 25.03.2024 року.
Також своєю довідкою про доходи ОСОБА_1 , відповідач фактично підтвердив, що у період з 01.01.23 по 3006.2023 сукупний дохід позивача становив 183 795,08грн, а сума, що підлягає виплаті за вказаний період становить 147 955,05грн.
Отже, вище зазначені письмові докази у вигляді довідок Господарства фактично спростовують твердження останнього про необґрунтованість вимог позивача щодо отримання ним заробітної плати та компенсації за відпустку за весь час його роботи до звільнення, в тому числі і за 1,2 квартали 2023 року.
Щодо розрахунку заборгованості.
В матеріалах справи містяться наступні документи: Розрахунок середнього заробітку та нарахування відпустки № ДПОО-000002, Довідка розрахунку заробітної плати, Баланси (фінансова звітність) станом на 30.06.2023, 31.12.2023 та 30.04.2023, Звіт по заборгованості по оплаті праці станом на 1.04.2024 року, Акт внутрішнього аудиту від 23.10.24 року.
Отже, згідно розрахунку, середнього заробітку та нарахування відпустки, наданого відповідачем - Господарством, сума заборгованості Господарства перед позивачем становить 70571,90 грн.
Разом з цим, позивач не погоджується із наведеним розрахунком, оскільки не зрозуміло, з яких міркувань відповідач здійснив такий розрахунок та визначив, що середньоденна заробітна пата становить 1008,17 грн, а також зазначив, що у 2023 році позивач відпрацював лише 103 дні, оскільки із наданої довідки по заборгованості по заробітній платі перед позивачем сам відповідач зазначив, що сума заборгованості за період 01.01.2023-30.06.2023 року з урахуванням утримання податків, становить 147955,05грн .
Тобто, сам відповідач, з огляду на надану ним довідку, зазначив, що позивач відпрацював повністю 1 півріччя 2023 року.
Позивач також категорично не погоджується із наведеними розрахунками по заробітній платі, оскільки вважає, що відповідачем безпідставно не надано розрахунок заборгованості за період з 01.07.2023 року по 25.05.2024 року та наведено юридичних обґрунтувань відсутності розрахунку заборгованості за 2 півріччя 2023 року та 1 квартал 2024 року.
Між іншим, надані відповідачем копії електронних фінансових звітів (баланси) Господарства та квитанції про доставку звітності жодним чином не підтверджують факту виплати позивачу заробітної плати, ані за 1 півріччя 2023 року, ані за період 01.07.2023-25.03.2024 року.
При цьому, надані Господарством документи складались та подавались до органів статистики та фіскальних органів уповноваженою особою Господарства - головним бухгалтером - Тарнавським С.В. в електронному вигляді та без участі самого позивача, і з яких міркувань останнім до звітних документів було внесено недостовірну інформацію позивачу не відомо.
Зокрема, із звіту станом на 30.06.2023 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі на кінець звітного періоду становить 916 тисяч грн, а в звіті станом на 31.12.2023 року заборгованість на початок звітного періоду становить 475 тисяч, а на кінець 0 грн, при цьому, із наданої суду довідки вбачається, що заборгованість позивачу не була виплачена.
Відповідно до вимог ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" первинним документом для фіксування господарської операції з нарахування заробітної плати є розрахункова відомість, а для фіксування операції з виплати заробітної плати у готівковій формі - платіжна відомість (відомість на виплату грошей або видаткова відомість). Вони є підставою для бухгалтерського обліку відповідних операцій - нарахування та виплати заробітної плати .
Отже, за відсутності цих документів, інформація, що міститься у звітах щодо відсутності заборгованості по заробітній платі є недостовірною та не може прийматись до уваги, як доказ відсутності заборгованості.
А відтак, Господарством не підтверджено належними та допустимими доказами здійснення виплат позивачу заробітної плати за період 01.07.2023 року по 25.03.2024 року як і не надано змістовних аргументів нездійснення нарахувань заробітної плати за вказаний період.
Разом з цим, варто зазначити, що надані відповідачами документи про нарахування позивачу заробітної, компенсації за невикористану відпуску за період 2023-2024 роки, звіти, тощо, ще раз підтверджують доводи позивача про недостовірність та штучний характер Актів про відсутність на робочому місці позивача, наданих Станцією до матеріалів справи.
Також варто зазначити, що доводи відповідачів (Господарства та Станції) про те, що заробітна плата за період 01.07.2023-25.03.2024 позивачу не підлягає виплаті, в зв'язку з нездійсненням Господарством господарської діяльності після передачі активів, не заслуговує на увагу, з огляду на усталену судову практику у даній категорії справ.
Так, Верховний суд у своїй постанові від 31.05.2017 року у справі № 759/7662/15 дійшов наступного висновку "...Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України..."
Як втрачає усталена судова практика "...Обов'язок роботодавця виплатити заробітну плату не має виключень щодо можливої односторонньої відмови від його виконання. Законодавство України не містить підстав для відмови роботодавця від виконання свого трудового обов'язку перед працівником щодо оплати праці.
Конституційний суд України у своєму рішенні № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.233 КЗпП України та ст.ст. 1,12 Закону України "Про пацю" від 15 жовтня 2013 року зазначив, що ". Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат..".
З огляду на викладене, позивач вважає, що вимоги позивача щодо виплати йому заробітної плати за весь час його роботи до дати фактичного звільнення є обґрунтованими та правомірними, НЕ зважаючи на те, що відповідні нарахування заробітної плати та податки, відносно нього не здійснювались відповідачем.
Щодо відзиву Станції та її позиції відносно позовних вимог Позивача.
Щодо тверджень Станції про особисту відповідальність ОСОБА_1 за невиплату собі, як керівнику юридичної особи, заробітної плати.
Так, зі змісту відзиву вбачається, що Станція всю відповідальність по невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 , покладає саме на нього, як керівника, посилаючись на умови Контракту, укладеного ним з Академією, та положення Статуту Господарства, наводячи наступний зміст". Директор несе повну відповідальність за ведення оперативної діяльності Підприємства, в тому числі за нарахування та своєчасність виплати заробітної плати."
Дані твердження відповідача є помилковими та не відповідають дійсності.
Зокрема, згідно умов Контракту, укладеного з Академією, яким позивача було призначено керівником Господарства, на нього, як на Директора Господарства покладено поточне (оперативне) керівництво підприємством, організація виробничо- господарської діяльності та забезпечення виконання державних замовлень, високоефективне використання земельних ресурсі, іншого державного майн, виконання договірних зобов'язань, в тому числі і по проведенню наукових досліджень, тощо.
Аналіз змісту Статуту Господарства також дає підстави виснувати, що його положення також не містять умов, якими на директора покладено персональний обов'язок нарахування та виплата заробітної плати працівникам та ведення цього обліку особисто.
Натомість умови Статуту обумовлюють відповідальність директора та головного бухгалтера за додержання порядку ведення оперативного та бухгалтерського обліку і статистичної звітності результаті фінансово-господарської діяльності, тобто наділяють функціями контролю.
При цьому, ведення бухгалтерського обліку, в тому числі і обліку по нарахуванню та виплаті заробітної плати у Господарстві здійснювалось працівником бухгалтерії.
Підтвердженням цим аргументам позивача є наказ № 1 від 02.01.2023 року "Про облікову політику", який міститься в матеріалах справи (було надано представником Господарства), згідно якого, організація ведення бухгалтерського обліку у Господарстві покладалась на бухгалтерську службу Господарства на чолі з головним бухгалтером - Тарнавським С.В. (п.2.2, 4.2) наказу.
Згідно положень п.4.3 вказаного наказу, відповідальність за облік розрахунків по оплаті праці було покладено на ОСОБА_5 .
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що обов'язок саме ведення бухгалтерського обліку, в тому числі і по обліку заробітної плати не входив до посадових обов'язків позивача, як директора Господарства, а покладався на іншу особу.
А відтак, твердження відповідача в даній частині є хибними та юридично неспроможними.
Щодо тверджень Станції про її непричетність до діяльності Господарства, та як наслідок, відсутність жодних зобов'язань перед Господарством.
На спростування цих доводів варто надати правову оцінку положенням Статуту Станції, зокрема пункту 7, згідно якого "... станції підпорядковане, як самостійний суб'єкт з правами юридичної особи Державне підприємств "Дослідне господарство" Подільської дослідної станції садівництва ІС НАННУ", пункту 37 Статуту, згідно якого ". директор несе персональну відповідальність за діяльність Станції (.) та діяльність підпорядкованого Станції дослідного господарства", а також пункт 44, згідно якого "директор дослідного господарства, як діє як юридична особа, призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з неї директором Станції після погодження з президентом Академії, відповідно до її Статуту".
Отже, наведені вище положення Статуту Станції, переконливо свідчать про те, що Господарство перебуває у прямому підпорядкуванні та підзвітності перед Станцією, що покладає на останню тягар відповідальності за Господарство, а відтак, вважаємо, що вимоги позивача щодо проведення розрахунків по заробітній платі саме до Станції, також є обгрунтованими та правомірними, а доводи Станції про свою непричетність до цих правовідносин хибними.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2024 року у справі № 910/14065/23, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2024 року, заяву позивача б/н від 14.04.2025 року про усунення недоліків позовної заяви, наразі, предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення солідарно з відповідачів: Державного Підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної Академії аграрних наук України та Національної Академії Аграрних Наук України на користь позивача коштів в загальній сумі 632 753,0 грн, з яких: 462 990,0 грн - заробітна плата; 77 165,0 грн - компенсація за невикористану відпустку; 92 598,0 грн - відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, а також витрати на сплату судового збору та правничу допомогу.
Підставами позовних вимог є обставини щодо того, що в порушення вимог ст.47 КЗпП України, позивачу при звільнені з посади не було повідомлення про нараховані йому суми заробітної плати, інші виплати та не було проведено остаточні розрахунки.
Згідно із ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Засобом реалізації права на працю, що гарантовано Конституцією України, є контракт.
Частиною 3 ст. 21 КЗпП України визначено контракт як особливу форму трудового договору, в якому визначено строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як встановлено судом, згідно статуту ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", останнє засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном (п. 1.1).
Підприємство створено з метою здійснення господарської й комерційної діяльності, досягнення позитивних економічних результатів й одержання прибутку.
Підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Станції та Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо (п. 2.1).
Підприємство є державним комерційним унітарним підприємством, ще діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання (п. 3.1).
Управління Підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту (п.7.1).
Управління Підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Академії (п. 7.2.).
Директор Підприємства призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з неї директором Наукової установи після погодження з президентом Академії, відповідно до її Статуту (п. 7.5.).
Директор, діючи від імені Підприємства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Станції, Наукової установи, Академії і трудового колективу Підприємства, зокрема: організовує і здійснює керівництво науково-дослідною і виробничо-господарською діяльністю Підприємства; має право, без окремої на те довіреності, представляти Підприємство у всіх установах, організаціях та підприємствах; укладає господарські договори, видає довіреності іншим особам, відкриває рахунки в установах банків та реєстраційні рахунки - у відділеннях Державного казначейства; розпоряджається майном та коштами Підприємства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту; в межах своєї компетенції видає накази та розпорядження у встановленому порядку; самостійно визначає структуру і в установленому порядку затверджує штатний розпис в межах фонду оплати праці; затверджує положення про структурні підрозділи Підприємства і визначає посадові обов'язки їх працівників; забезпечує дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку; несе відповідальність за формування та використання прибутку Підприємства та за взаєморозрахунки з бюджетами всіх рівнів; здійснює інші повноваження, віднесені законодавством, Академією, цим Статутом і контрактом до компетенції директора (п. 7.6.).
Директор здійснює управління Підприємством. Він несе персональну відповідальність за стан та діяльність Підприємства, за збереження та ощадливе використання майна Підприємства, забезпечення пожежної безпеки його об'єктів, а також створення належних соціально-побутових умов для трудового колективу (п. 7.7).
20.09.2021 року між Національною академією аграрних наук України (Орган управління майном) та ОСОБА_1 (Керівник) укладено контракт з керівником підприємства, що є у державній власності, за умовами якого, громадянин України ОСОБА_1 призначається на посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на термін: з 21.09.2021 р. по 21.09.2024 р.
За цим контрактом, Керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника (п. 1).
На підставі контракту виникають трудові відносини між Керівником підприємства та Органом управління майном цього підприємства (п.2).
Керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативними документами (п. 3).
Керівник діє на засадах єдиноначальності (п. 4).
Керівник підзвітний Органу управління майном у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом (п.5).
Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом (п.6).
Керівник зобов'язується забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком до контракту, який є його невід'ємною частиною (Додаток № 1) (п.10).
Керівник щокварталу подає Органу управління майном, з яким укладено цей контракт, звіт про результати виконання показників, передбачених контрактом, за встановленою формою. У разі невиконання передбачених контрактом показників керівник подає Органу управління майном разом із звітом пояснення щодо причин їх невиконання (п.12).
Орган управління майном: інформує про галузеву науково-технічну політику; інформує про державні потреби в продукції підприємства; надає інформацію на запит Керівника; звільняє Керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою Керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту; організовує фінансовий контроль за діяльністю підприємства та "затверджує або погоджує в установленому порядку його річний з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожний наступний рік; здійснює контроль за складанням у встановлені законодавством строки фінансового плану підприємства, виконанням показників затвердженого фінансового плану підприємства та показників, передбачених цим контрактом, а також за здійсненням підприємством витрат у разі не затвердження (непогодження) річного фінансового плану в установленому законодавством порядку; здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна; своєчасно вживає заходів до запобігання банкрутству підприємства у разі його неплатоспроможності (п. 14).
За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених Керівнику:
- посадового окладу в розмірі, встановленому залежно від середньооблікової чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості за рік, вартості активів підприємства або чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), за даними останньої річної фінансової звітності, у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії згідно з Постановою Президії НААН "Про умови і розміри оплати праці керівників державних підприємства дослідних господарств НААН" і фактично відпрацьованого часу. Встановлений посадовий оклад може буди змінений з урахуванням соціальних гарантій та нових форм оплати праці введених Урядом чи Академію;
- надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50% до посадового окладу і фактично відпрацьованого часу (п. 20).
Керівникові надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 28 календарних днів. Оплата відпустки провадиться виходячи з його середньоденного заробітку, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відпустки Керівникові надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі його середньомісячного заробітку. Керівник визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення, поділу її на частини тощо), за погодженням з Органом управління майном (п. 22).
Цей Контракт діє з 21.09.2021 р. по 21.09.2024 р. (п. 34).
У Додатку № 1 до контракту (п.8.15), який є невід'ємною частиною Контракту із керівником підприємства, що є у державній власності від 20.09.2021 року наведені критерії ефективності фінансово-господарської діяльності Підприємства, яке є у державній власності, дотримання яких покладається за Контрактом на Керівника, серед яких, зокрема: відсутність заборгованості із виплати заробітної плати; відсутність заборгованості до бюджету та фондів соціального страхування; відсутність простроченої дебіторської заборгованості; відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
30.09.2022 року за підписом директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" ОСОБА_1 на адресу Інституту садівництва надіслано лист № 38 від 30.09.2022 року, в якому адміністрація Державного підприємства Дослідного господарства Подільської дослідної станції садівництва Інституту Садівництва Національної Академії Аграрних Наук України" просить погодити передачу основних засобів, а саме: будівель та споруд, транспортних засобів, земельних ділянок, машин і обладнання з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту Садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на безоплатній основі згідно встановленого порядку.
Згідно постанови президії Національної академії аграрних наук України № 02/17/10 від 01.03.2023 року "Про безоплатну передачу основних засобів з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН", розглянувши клопотання Інституту садівництва НААН (лист від 03.10.2022 № 334), Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН (лист від 30.09.2022 № 41/1), Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (лист від 30.09.2022 № 39), інші подані документи щодо передачі на безоплатній основі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН земельних ділянок та основних засобів з метою підвищення ефективності управління спрямованого на покращення фінансового стану інституту та керуючись Законами України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", "Про управління об'єктами державної власності", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Статутом Національної академії аграрних наук України, Президія Національної академії аграрних наук України, постановила надати дозвіл на безоплатну передачу з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН таких об'єктів, згідно переліку.
Згідно постанови президії Національної академії аграрних наук України № 02/17/11 від 01.03.2023 року "Про безоплатну передачу основних засобів з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН", розглянувши клопотання Інституту садівництва НААН (лист від 03.10.2022 № 334), Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (лист від 30.09.2022 № 41/1), Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (лист від 30.09.2022 № 39), інші подані документи щодо передачі на безоплатній основі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України основних засобів з метою підвищення ефективності управління спрямованого на покращення фінансового стану інституту та керуючись Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Президія Національної академії аграрних наук України, постановила надати дозвіл на безоплатну передачу з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України таких основних засобів, згідно переліку.
Згідно постанови президії Національної академії аграрних наук України № 02/17/12 від 01.03.2023 року "Про безоплатну передачу основних засобів з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН", розглянувши клопотання Інституту садівництва НААН (лист від 03.10.2022 №334), Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (лист від 30.09.2022 № 41/1), Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (лист від 30.09.2022 № 39), інші подані документи щодо передачі на безоплатній основі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України основних засобів з метою підвищення ефективності управління спрямованого на покращення фінансового стану інституту та керуючись Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Президія Національної академії аграрних наук України постановила надати дозвіл на безоплатну передачу з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України таких основних засобів, згідно переліку.
Згідно постанови президії Національної академії аграрних наук України № 02/17/13 від 01.03.2023 року "Про безоплатну передачу майна з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН", розглянувши клопотання Інституту садівництва НААН (лист від 03.10.2022 № 334), Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН (лист від 30.09.2022 № 41/1), Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (лист від 30.09.2022 № 39), інші подані документи стосовно передачі майна - земельних ділянок площею 560,3318 га з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН земельних ділянок з метою підвищення ефективності управління спрямованого на покращення фінансового стану станції та керуючись Законами України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", "Про управління об'єктами державної власності", "Про Державний земельний кадастр, "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Статутом Національної академії аграрних наук України, Президія Національної академії аграрних наук України постановила погодитись з пропозицією Інституту садівництва НААН щодо передачі з балансу Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН" майна - земельних ділянок, згідно переліку.
01.04.2023 року, 04.04.2023 року, 14.04.2023 року, на виконання згаданих постанов НААН України, були складені відповідні акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
25.03.2024 року Національною академією аграрних наук України видано наказ № 132-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно якого звільнено ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" 25 березня 2024 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та достроково розірвано контракт від 20.09.2021. Підстава: заява ОСОБА_1 від 11.03.2024 року, контракт з керівником підприємства, що є у державній власності від 20.09.2021 року.
10.04.2024 року складено акт прийому-передачі технічної документації № 1 від 10.04.2024, згідно якого, комісія у складі: голова комісії: Тарнавська Катерина Петрівна в.о. директора Подільської ДСС ІС НААН, члени комісії - Кіртока Юрій Максимович (молодший науковий співробітник Подільської ДСС ІС НААН), Кравець Олена Федорівна (агроном Подільської ДСС ІС НААН), завірила факт передачі наступної документації та печатки підприємства згідно Таблиці: касова книга 2021-2022 рр. №00496573, касова книга 2022 р. № 00496573 , касова книга 2023 р. №00496573, папка з вхідною кореспонденцією, печатка установи, журнал реєстрації вхідної кореспонденції, статут підприємства та установчі документи підприємства, папка з вихідною кореспонденцією. Всього 8 найменувань. Передав: ОСОБА_1 , прийняв: ОСОБА_2 .
07.10.2024 року в.о директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" ОСОБА_2 звернувся до Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з листом № 9 від 07.10.2024 року, в якому зазначено, що враховуючи той факт, що з моменту призначення його на посаду в.о. директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України" 01.04.2024 р. та по теперішній час, ОСОБА_1 не було передано фінансово-бухгалтерські документи зазначеного підприємства, та у зв'язку з відсутністю на ввіреному йому підприємстві заборгованості по заробітній платі згідно наявних звітів розпочинаючи з моменту його призначення та по теперішній час, в.о директора просить встановити факт наявності документів фінансово-бухгалтерського обліку у ввіреному Вам підприємстві, щодо нарахування/виплати заробітної плати, наявності заборгованості по заробітній платі та наявності заборгованості за не використану відпустку ОСОБА_1 , який до 25.03.2024 р. займав посаду директора ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України" за період з січня 2023 року по 25 березня 2024 року. При наявності вище згаданих документів, просить надати їх копії, а також надати усю наявну інформацію по вказаному факту.
23.10.2024 року Подільською дослідною станцією садівництва Інституту садівництва НААН України складено акт внутрішнього аудиту, яким у складі комісії: голова комісії: директор ПДСС ІС НААН України Тарнавська К.П., члени комісії: головний бухгалтер ПДСС ІС НААН України Король В.П., заступник головного бухгалтера ПДСС ІС НААН України Перетятко Т.В., юрисконсульт ПДСС ІС НААН України Вишнівський О.В., в.о. директора ДП ДГ ПДСС ІС НААН України ОСОБА_2, згідно якого на виконання наказу № 17 від 07.10.2024 року "Про проведення внутрішнього аудиту", з метою виявлення документів фінансово-бухгалтерського обліку щодо зарахування та виплати заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 25.03.2024 року та нарахування компенсації за невикористану відпустку за період з 20.09.2021 року по 25.03.2024 року бувшому директору ДП ДГ ПДСС ІС НААН України ОСОБА_1 проведено перевірку приміщень адмінбудівлі з метою виявлення відповідних документів.
В ході проведення перевірки серед наявних документів, електронних баз фінансово-бухгалтерського обліку ДП ДГ ПДСС ІС НААН України були виявлені наступні документи: книга наказів "відпустки" ДП ДГ ПДСС ІС НААН України та нарахування заробітної плати працівникам ДП ДГ ПДСС ІС НААН України.
Провівши аналіз виявлених документів комісія встановила, що в "Книзі наказів відпустки 2019 2020 2021 2022 2023" ДП ДГ ПДСС ІС НААН України накази про надання відпустки ОСОБА_1 за період з 20.09.2021 року по 25.03.2024 року не видавались. Таким чином ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану відпустку (згідно контракту) в 2021 році - 7 днів, 2022 році - 28 днів, 2023 році -28 днів та 2024 році - 7 днів. Всього 70 днів невикористаної відпустки. З урахуванням середньоденної заробітної плати за вказаний період (1 008,17 грн.) сума компенсації становить 70 571,90 грн.
В програмному забезпеченні для подання звітності до контролюючих органів М.Е.Dос виявлений Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Відповідно виявленого програмного забезпечення було встановлено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за перше півріччя 2023 року в сумі 183 795,08 грн., з яких 35 840,03 грн. - утримання, а 147 955,05 грн. повинна виплачуватись на руки. Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за друге півріччя 2023 року та перший квартал 2024 року виявлено не було. Документів щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року з по 25.03.2024 року виявлено не було.
Також, були виявлені Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2023 р. (подається в ДПС), Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023 р. (подається в ДПС), Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.04.2024 р. (подається в ДПС), Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2024 р. (подається в ДПС), Звіт про заборгованість з оплати праці на 1 січня 2024 (подається в Державну службу статистики). Відповідно зазначених документів станом на 30.06.2023 року заборгованість з оплати праці підприємства з працівниками становила 916,00 тис. грн., а вже станом на 31.12.2023 року заборгованість з виплати заплати була відсутня. Також, заборгованість з оплати праці в 2024 році відсутня.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.10.2023 року у справі № 910/7514/21, оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16.02.2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.пня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як стверджує позивач в позові, заборгованість перед ним за період січень 2023-березень 2024: із заробітної плати становить 462 990,00 грн., компенсація за невикористану відпустку становить 77 165,0 грн.; а також відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, за період з 25.03.2024 року по день подачі позову становить 92 598,00 грн.
На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача коштів в загальній сумі 632 753,00 грн., останнім надано, зокрема, наступні копії доказів: контракт позивача з НААНУ від 21.09.2021 року; наказу № 132-К від 25.03.2024 про звільнення позивача; конверту з витягом з реєстру поштових відправлень щодо дати отримання даного наказу; штатного розпису ДП ДГ "Подільської дослідної станції садівництва" за липень 2022 року; постанов НААНУ №№ 02/17/10-02/17/13іб; адвокатських запитів від 11.06.24 з доказами вручення; відповіді НААНУ від 19.06.24 з копією конвенту на адвокатський запит; заяв позивача до відповідачів від 30.06.23; листа НААНУ від 28.08.2023 за № 11-1/126; листа Інституту садівництва від 19.07.23 №194; заяв позивача від 08.01.2024 та від 12.01.2024 про дострокове розірвання контракту з доказами направлення; відповідь НААНУ від 09.01.2024 року за № 11-1/12; листа НААНУ позивачу від 23.02.2024 року.
Разом з тим, в матеріалах справи також наявні наступні документи.
Згідно поданого до Державної служби статистики України звіту № 3-борг про заборгованість з оплати праці за 2023 рік (на 01.01.2024 року), заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по заробітній платі відсутня.
Відповідно до Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 31.03.2023 року, станом на 01.01.2023 року заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по заробітній платі становить 475 тис. грн., а станом на 31.03.2023 року заборгованість вже становить 573 тис. грн.
Відповідно до Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2023 року, станом на 01.01.2023 року заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по заробітній платі становить 475 тис. грн., а станом на 30.06.2023 року заборгованість становить 916 тис. грн.
Відповідно до Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023 року, станом на 01.01.2023 року 7 заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по заробітній платі становить 475 тис. грн., а станом на 31.12.2023 року заборгованість становить 0 тис. грн.
При цьому, суд зауважує, що за змістом Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2023 року, останній підписано ЕП ОСОБА_1
Відповідно до Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 30.04.2024 року, станом на 01.01.2024 року заборгованість ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по заробітній платі становить 0 тис. грн., а станом на 30.04.2024 року заборгованість також становить 0 тис. грн.
Наведені вище докази у їх сукупності, на переконання суду, спростовують доводи позивача щодо наявності заборгованості ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по заробітній платі. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження дотримання позивачем показників, передбачених контрактом (п. 10, додаток 1 до контракту) за вказаний період, зокрема, щодо забезпечення відсутності заборгованості із виплати заробітної плати; або ж у разі неможливості виконання передбачених контрактом показників - звіту разом з поясненнями щодо причин їх невиконання (п.12 контракту).
Крім того, всупереч положенням контракту, зокрема п. 6, позивачем не було забезпечено організацію належного ведення бухгалтерського та кадрового обліку після звільнення працівників, відповідальних за вказаний напрямок роботи, та, відповідно, не надано доказів щодо вжиття заходів, зокрема, щодо винесення внутрішнього наказу про своє звільнення, здійснення розрахунку в день звільнення або ж фіксування розміру сум, належних до виплати при звільненні.
При цьому, суд зауважує, що згідно п.п. 6, 10 Контракту, саме на Керівника покладено обов'язок, зокрема, організації виробничо-господарської діяльності підприємства (за рахунок частки отриманого доходу за результатами здійснення якої, Керівникові нараховується заробітна плата, п. 20 Контракту), забезпечення виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком до контракту, серед яких, відсутність заборгованості із виплати заробітної плати.
При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо виникнення обов'язку по виплаті заробітної плати у Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН після здійснення передачі основних засобів та майна з балансу ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН", з огляду на те, що як свідчать наявні матеріали справи, безоплатна передача основних засобів та майна з балансу ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН" на баланс Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН", на що позивач посилається як підставу припинення нарахування та виплати заробітної плати, згідно постанов НААН України від 01.03.2023 року відбулась на підставі, зокрема, листа ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН" від 30.09.2022 року, за підписом позивача.
При цьому, позивачем не наведено жодних положень закону та не надано відповідних доказів щодо виникнення обов'язку нарахування та виплати заробітної плати позивачу Подільською дослідною станцією садівництва Інституту садівництва НААН після передачі основних засобів та майна з балансу ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН".
Також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи доводи позивача щодо того, що надані ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва НААН" документи складались та подавались до органів статистики та фіскальних органів уповноваженою особою Господарства - головним бухгалтером - Тарнавським С.В. в електронному вигляді та без участі самого позивача, оскільки згідно наявних в матеріалах справи, зі змісту згаданого вище Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2023 року, останній підписано ЕП саме ОСОБА_1
Водночас, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо втрати чи несанкціонованого використання електронного підпису ОСОБА_1
Відтак, оскільки, позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення таких вимог у цій справі.
Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з мотивів наведених вище.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 392,13 грн. підлягають віднесенню на позивача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України", Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва НААН України про стягнення заробітної плати та інших виплат у справі № 902/1371/24(127/21871/24), в межах справи № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України".
2. Судові витрати у справі покласти на позивача.
3. Копію рішення надіслати рекомендованим листом згідно переліку; до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Національній академії аграрних наук України - prezid@naas.gov.ua; ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" - dpdg496573@gmail.com; арбітражному керуючому (розпоряднику майна відповідача 2) Панченку Р.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Подільській дослідній станції садівництва Інституту садівництва НААН України - vnvm@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 19 вересня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).