вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Cправа №902/508/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:
позивача: Тиховського М.О. (ордер серії АВ №12218867 від 23.07.2025),
відповідача: Василевського О.Г. (наказ №193-К від 07.06.2025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Оліщука Миколи Івановича, м.Вінниця
до Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція", м.Вінниця
про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій учасників справи.
До Господарського суду Вінницької області звернулась Фізична особа-підприємець Оліщук Микола Іванович з позовом до Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція" з такими позовними вимогами:
"- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,4193 га, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району, Вінницької області, за межами населеного пункту, шляхом витребування її із земельної ділянки площею 532,9335 га кадастровий номер 0520688900:01:019:0014, з незаконного володіння Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція", яке є суміжним землекористувачем сусідньої земельної ділянки;
- зобов'язати Державне підприємство "Вінницька лісова науково-дослідна станція", яке є землекористувачем суміжної земельної ділянки площею 532,9335 га кадастровий номер 0520688900:01:019:0014, відновити дійсні межі земельної ділянки згідно з документацією із землеустрою, даними Державного реєстру земель, шляхом виключення земельної ділянки площею 0,4193 га, яка перебуває в користуванні ФОП Оліщука М.І. згідно договору оренди землі від 04 травня 2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 травня 2006 року за №040688900010, із земельної ділянки площею 532,9335 га кадастровий номер 0520688900:01:019:0014."
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до договору оренди землі від 04.05.2006, укладеного з Вінницькою районною державною адміністрацією, позивачу було передано в користування земельну ділянку площею 0,65 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області для комерційного використання - розміщення закладу громадського харчування.
Водночас під час проведення робіт, спрямованих на внесення інформації про орендовану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, позивач з'ясував, що на орендовану ним земельну ділянку накладається частина земельної ділянки площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014, яка перебуває в постійному користуванні ДП "Вінницька лісова науково-дослідна станція". Як зауважує позивач, із загальної площі 0,65 га земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача, площа накладення становить 0,4193 га.
В позовній заяві б/н від 21.04.2025 також наголошено, що ДП "Вінницька лісова науково-дослідна станція" набуло право постійного користування на земельну ділянку площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 27.04.2010 на підставі акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333, тобто після набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку.
Звертаючись з позовною вимогою про "усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування" Фізична особа-підприємець Оліщук Микола Іванович в позовній заяві б/н від 21.04.2025 зазначає, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є віндикаційним позовом.
В свою чергу вимоги щодо зобов'язання відповідача відновити дійсні межі земельної ділянки позивач обґрунтував тим, що наявність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014, яка накладається на земельну ділянку позивача, позбавляє можливості останнього провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,65 га, яка перебуває в його користуванні відповідно до договору оренди землі від 04.05.2006.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження в справі №902/508/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 28.07.2025.
02.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.06.2025 (а.с.36-38), в якому відповідач заперечив щодо позову та суду пояснив, що право постійного користування зазначеною земельною ділянкою підприємство набуло в результаті створення дослідного лісництва Вінницької лісової науково-дослідної станції Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації, шляхом виділення зі складу частини Якушинецького лісництва Вінницького державного лісомисливського господарства і приєднання її до Вінницької лісової науково-дослідної станції відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України №215 від 30.01.2003. На підставі цього ж наказу та у відповідності до наказу Державного лісогосподарського об'єднання "Вінницяліс" №62 від 31.12.2003, наказу Вінницького державного лісомисливського господарства №162 від 31.12.2003, наказу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації №2 від 09.01.2004, було утворено відповідні комісії, які провели прийомку-передачу: земель державного лісового фонду загальною площею 539 га в межах лісових кварталів №45, 46, 47, 52, 53, 54 (частково), 57, 58, 59 (частково), 62, 63, 66, 67 (частково), 71, 76 (частково), 80 (частково); картографічних матеріалів (у т.ч. планшетів, планів лісонасаджень), таксаційних описів, проектних відомостей; транспортних засобів та іншого майна.
Акт приймання-передачі майна та відповідної документації були складені та підписані 12.01.2004.
Таким чином, право постійного користування ДП "Вінницька лісова науково-дослідна станція" земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 було підтверджено відповідними матеріалами лісовпорядкування, що були передані ДП "Вінницька лісова науково-дослідна станція" згідно з актом прийому-передачі від 12.01.2004, а тому твердження позивача щодо першочерговості набуття ним прав на земельну ділянку є хибним.
23.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 23.07.2025 (а.с.48-50), в якій позивач, в спростування тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву б/н від 02.06.2025, зазначив, що земельна ділянка площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 на підставі наказу Державного лісогосподарського об'єднання "Вінницяліс" чи на підставі наказу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації не могла перейти в користування ДП "Вінницька лісова науково-дослідна станція", оскільки рішення про передачу в користування чи у власність земельних ділянок приймається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
В судовому засіданні, 28.07.2025, при вирішенні визначеного частиною 2 ст.182 ГПК України переліку питань, суд поставив на обговорення сторін питання щодо необхідності призначення в цій справі судової експертизи, зокрема задля встановлення обставин накладення спірної земельної ділянки площею 0,4193 га на земельну ділянку площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014.
Представник відповідача зазначив, що Державне підприємство "Вінницька лісова науково-дослідна станція" визнає обставину накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га на земельну ділянку площею 0,65 га, яка перебуває в оренді позивача (площа накладення 0,4193 га), а тому немає необхідності призначати в справі №902/508/28 судову експертизу; зв'язку з чим представник позивача також висловився щодо відсутності підстав проведення судової експертизи.
За наслідками розгляду справи, 28.07.2025, суд (з урахуванням думки представників учасників справи) прийняв ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/508/25 до судового розгляду по суті на 28.08.2025.
На визначену судом дату, 28.08.2025, з'явились представники обох сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що позов Фізичної особи-підприємця Оліщука Миколи Івановича в цій справі є віндикаційним; заявлений в зв'язку з позбавленням орендаря права володіння майном, що полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за відповідачем права постійного користування. Також представник позивача заявив усне клопотання про призначення окремого судового засідання для вирішення питання про понесені судові витрати.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації №599 від 06.07.2005 надано дозвіл суб'єкту підприємницької діяльності Оліщуку М.І. на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,65 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту, зокрема 0,22 га за рахунок земель смуги відведення автошляху Львів-Кіровоград-Знам'янка км 358+600 (ліворуч) Служби автомобільних шляхів у Вінницькій області "Укравтодор" та 0,43 га за рахунок земель лісового фонду Вінницького лісомисливського господарства для комерційного використання - розміщення та обслуговування малої архітектурної форми закладу громадського харчування, на умовах оренди терміном 49 років.
Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації №705 від 03.08.2005 погоджено проект землеустрою щодо відведення суб'єкту підприємницької діяльності Оліщуку М.І. земельної ділянки загальною площею 0,65 га, зокрема 0,22 га за рахунок земель смуги відведення автошляху Львів-Кіровоград-Знам'янка км 356+600 (ліворуч) Служби автомобільних шляхів у Вінницькій області та 0,43 га за рахунок земель лісового фонду в оренду на 49 років для комерційного використання - розміщення закладу громадського харчування на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту.
Згідно з розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації №577 від 21.12.2005 погоджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності Оліщуку М.І. та надано в оренду терміном на 49 років для розташування закладу громадського харчування земельну ділянку загальною площею 0,65 га, зокрема 0,22 га земель смуги відведення автодороги Львів-Кіровоград-Знам'янка км 356+600 (ліворуч) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та 0,43 га лісів І групи Якушинецького лісництва Вінницького державного лісомисливського господарства у межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
04.05.2006 між Вінницькою районною державною адміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності Оліщуком М.І. укладено договір оренди землі, за умовами п.1, 2 якого Вінницькою районною державною адміністрацією надано, а суб'єктом підприємницької діяльності Оліщуком М.І. прийнято в строкове платне користування для комерційного використання (розміщення закладу громадського харчування) земельну ділянку площею 0,65 га, зокрема 0,22 га земель смуги відведення автодороги Львів-Кіровоград-Знам'янка км 356+600 (ліворуч) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та 0,43 га лісів І групи Якушинецького лісництва Вінницького державного лісомисливського господарства.
Умовами п.7 договору оренди землі від 04.05.2006 визначено, що означений укладено на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі в розмірі 3146,00 грн в рік згідно висновку засідання постійно діючої комісії при голові районної державної адміністрації по визначенню орендної плати за користування землями сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення, водного фонду для фізичних та юридичних осіб (п.8 договору оренди землі від 04.05.2006).
Вказаний договір оренди землі від 04.05.2006 був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №040688900010 від 17.05.2006.
04.05.2006 між Вінницькою районною державною адміністрацією та суб'єктом підприємницької діяльності Оліщуком М.І. складено акт передачі та прийому земельної ділянки площею 0,65 га в натурі за договором оренди землі від 04.05.2006.
В матеріалах справи міститься реєстраційне посвідчення від 12.03.2009 Комунального підприємства "ВООБТІ", відповідно до якого Оліщуку М.І. належить будівля кафе з прибудовами, розміщена на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області/автошляху Львів-Кіровоград-Знам'янка кв. 356+600.
Як свідчать матеріали справи: в 2023 році на замовлення позивача ФОП Лущик Дмитро Олександрович розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у оренді ФОП Оліщука Миколи Івановича, загальною площею 0,65 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Якушинецької сільської ради (за межами населеного пункту) Вінницького району Вінницької області (а.с.52-70).
Водночас рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області №РВ-7300067302023 від 13.11.2023 (а.с.71) відмовлено позивачу у внесені відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,65 га, оскільки вона на 64,4998% співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014.
Відповідно до плану накладок з суміжними ділянками (масштаб 1:5000), розробленого інженером землевпорядником - Фізичною особою-підприємцем Висоцькою Л.І., надана позивачу земельна ділянка площею 0,65 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га (площа накладення - 0,4193 га).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га перебуває в постійному користуванні Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція" (номер запису про речове право №38956371 від 27.10.2020).
Підставою Державної реєстрації права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Державним підприємством "Вінницька лісова науково-дослідна станція" слугував державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010.
Як слідує зі змісту державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010, підставою його видачі слугувало розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №554 від 07.04.2008.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.2 ст.116 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору оренди землі від 04.05.2006) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору оренди землі від 04.05.2006) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За правилами ст.20 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору оренди землі від 04.05.2006) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору оренди землі від 04.05.2006) визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Як встановлено судом: договір оренди землі від 04.05.2006 був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №040688900010 від 17.05.2006 у відповідності до приписів Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003.
Частиною 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Таким чином суд доходить висновку, що 17.05.2006 позивач набув права оренди на земельну ділянку площею 0,65 га, зокрема 0,22 га земель смуги відведення автодороги Львів-Кіровоград-Знам'янка км 356+600 (ліворуч) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та 0,43 га лісів І групи Якушинецького лісництва Вінницького державного лісомисливського господарства, та таке право оренди не припинилось.
З огляду на положення п.2 розділу VII Закону України "Про державний земельний кадастр" №3613-VI від 07.07.2011 у разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.
Водночас, як було відзначено судом, рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області №РВ-7300067302023 від 13.11.2023 (а.с.71) відмовлено позивачу у внесені відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,65 га, оскільки вона на 64,4998% співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га на земельну ділянку площею 0,65 га, яка перебуває в оренді позивача, суд виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19: "...визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин."
Судом враховується, що в судовому засіданні, 28.07.2025, представник відповідача визнав обставину накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га на земельну ділянку площею 0,65 га, яка перебуває в оренді позивача (площа накладення 0,4193 га).
З огляду на зазначене, а також враховуючи наявний у справі план накладок з суміжними ділянками (масштаб 1:5000), розроблений інженером землевпорядником - Фізичною особою-підприємцем Висоцькою Л.І., суд доходить висновку, що обставина накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га на земельну ділянку площею 0,65 га, яка перебуває в оренді позивача (площа накладення 0,4193 га), є доведеною, оскільки в суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності таких обставин.
Положеннями ст.92 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції, чинній станом на дату видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Зі змісту державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010 слідує, що означений видано на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №554 від 07.04.2008.
Частиною 3 ст.122 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції, чинній станом на дату видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010) визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.125 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції, чинній станом на дату видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як слідує зі змісту державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010, такий було зареєстровано у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031003400003 відповідно до приписів Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003.
Надалі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №38956371 від 27.10.2020 про право постійного користування Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція" земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010.
Отже, відповідно до приписів законодавства, чинного на момент видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №019333 від 27.04.2010, Державне підприємство "Вінницька лісова науково-дослідна станція" набуло право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га з моменту відповідної реєстрації такого акту - 27.04.2010.
Таким чином, набуття позивачем права користування на земельну ділянку площею 0,65 га (17.05.2006) передувало набуттю Державним підприємством "Вінницька лісова науково-дослідна станція" права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га.
Водночас за змістом ч.5 ст.116 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Суд констатує, що накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 площею 532,9335 га на земельну ділянку площею 0,65 га порушує законні права позивача на володіння та користування такою землею.
Визначаючись щодо обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, суд враховує, що за правилами ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В позовній заяві б/н від 21.04.2025 позивач зазначив, що: "...належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, а саме позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається."
Згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №686/11964/18: "Звертаючись до суду з позовом, ПП "Стожари" зазначало, що частина земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні з 1994 року, накладається на земельні ділянки, право власності на якій у 2017 році набули ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ... .
... Позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними способами захисту права власника, оскільки їх задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 (провадження №14-90цс23) дійшла висновку, що коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів ... .
... Витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосований щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача."
Таким чином суд доходить висновку, що позивач обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом.
За таких обставин задоволенню підлягає позов Фізичної особи-підприємця Оліщука Миколи Івановича про витребування земельної ділянки площею 0,4193 га, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту, із земельної ділянки площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 з незаконного володіння Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція", яке є суміжним землекористувачем сусідньої земельної ділянки.
Щодо вимог позивача зобов'язати Державне підприємство "Вінницька лісова науково-дослідна станція" відновити дійсні межі земельної ділянки, суд враховує наступне.
Як відзначалось судом: рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області №РВ-7300067302023 від 13.11.2023 (а.с.71) відмовлено позивачу у внесені відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,65 га, оскільки вона на 64,4998% співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014.
З огляду на положення п.117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі, зокрема розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Отже наявність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014, яка накладається на земельну ділянку позивача, позбавляє можливості останнього провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,65 га, що унеможливлює відновлення порушених прав останнього.
Як відзначено в п.4 розділу VII Закону України "Про державний земельний кадастр" №3613-VI від 07.07.2011 у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.
Відповідно до ст.55 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Згідно наведених приписів землекористувач (відповідач) наділений повноваженнями на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) задля виключення земельної ділянки площею 0,4193 га, яка належить на праві оренди позивачу, зі складу земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014, яка перебуває на праві постійного користування відповідача.
За наведених обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача зобов'язати Державне підприємство "Вінницька лісова науково-дослідна станція" відновити дійсні межі земельної ділянки є правомірними та обґрунтованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.
Щодо судових витрат.
При звернені із цим позовом до суду в електронній формі позивачем сплачено 6056,00 грн, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції №0.0.4362819012.1 від 12.05.2025 та №0.0.4376548419.1 від 19.05.2025.
Водночас, відповідно до положень частини 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 4844,80 грн.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (в сумі 1211,20 грн).
Таким чином, за правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається 4844,80 грн судового збору.
В судовому засіданні, 28.08.2025, до закінчення судових дебатів представник позивача заявив усне клопотання про призначення окремого судового засідання для вирішення питання про понесені судові витрати.
Так, відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити усне клопотання представника позивача та призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов у справі №902/508/25 задовольнити.
2. Витребувати на користь Фізичної особи-підприємця Оліщука Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,4193 га, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту, із земельної ділянки площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014 з незаконного володіння Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція" (вул.Максимовича, буд.39, м.Вінниця, 21036, ідентифікаційний код: 00994101), яке є суміжним землекористувачем сусідньої земельної ділянки.
3. Зобов'язати Державне підприємство "Вінницька лісова науково-дослідна станція" (вул.Максимовича, буд.39, м.Вінниця, 21036, ідентифікаційний код: 00994101), яке є землекористувачем суміжної земельної ділянки площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014, відновити дійсні межі земельної ділянки згідно з документацією із землеустрою, даними Державного реєстру земель, шляхом виключення земельної ділянки площею 0,4193 га, яка перебуває в користуванні Фізичної особи-підприємця Оліщука Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з договором оренди землі від 04.05.2006, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.05.2006 за №040688900010, із земельної ділянки площею 532,9335 га з кадастровим номером 0520688900:01:019:0014.
4. Стягнути з Державного підприємства "Вінницька лісова науково-дослідна станція" (вул.Максимовича, буд.39, м.Вінниця, 21036, ідентифікаційний код: 00994101) на користь Фізичної особи-підприємця Оліщука Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивача судові витрати в справі №902/508/25 на 09 жовтня 2025 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).
7. Повне рішення надіслати сторонам.
8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
9. Повне рішення складено 18 вересня 2025 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2, 3 - представнику ФОП Оліщука М.І. адвокату Бойку А.М. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
4, 5 - Державному підприємству "Вінницька лісова науково-дослідна станція" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (vasog2017@ukr.net)