вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2025 р. Справа№ 910/6065/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.04.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (повний текст складено та підписано 07.10.2024)
у справі №910/6065/24 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл"
про стягнення 1 037 082 грн 79 коп.,-
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" про стягнення 1 037 082 грн 79 коп.
В обґрунтування позову прокурор вказує, що відповідач без достатніх правових підстав, не сплачуючи орендну плату, у встановленому законом розмірі, використовує земельну ділянку площею 0,6189 га по проспекту Академіка Паладіна, 37 в місті Києві для обслуговування розташованого та зареєстрованого на ній нерухомого майна, що є підставою для стягнення з останнього безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/6065/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на користь Київської міської ради 1 037 082, 79 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 15 556,24 грн.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 24.10.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.10.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.
Судом порушено (не застосовано) ч.1 ст.77, ч.1 ст. 86, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо всебічного та повного з'ясування обставин справи, а саме:
не надано належної правової оцінки факту затягування та зволікання з боку Київської міської ради протягом 2017-2023 років в укладенні договру оренди земельної ділянки, що розташована за адресою м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 37;
незважаючи на добросовісність дій та відповідних заходів, які вживались ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» щодо оформлення права оренди на дану земельну ділянку, Київською міською радою була прийнята пасивна форма поведінки та не вчинялось жодної дії аби вчасно укласти договір оренди землі та отримувати дохід у вигляді орендної плати;
саме пасивна поведінка Київської міської ради стала підставою не отримання орендної плати за користування земельною ділянкою.
Вважає, що судом не надано належної правової оцінки причиновому зв'язку бездіяльності Київської міської ради у вигляді не укладення договору оренди земельної ділянки з наслідком неможливістю відповідача належним чином користуватись земельною ділянкою та нерухомим майном, що розташовано на ній, та вести господарську діяльність згідно цільового використання майна з роздрібної торгівлі паливо-мастильними матеріалами.
Бездіяльність з боку Київської міської ради, що полягала у не укладенні договору оренди земельної ділянки призводить до простою нерухомого майна - автозаправної станції, що розташована на земельній ділянці.
Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки унеможливлює отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, що в свою чергу призводить до простою об'єкта та втрати ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» прибутку від здійснення господарської діяльності на об'єкті, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 37.
Апелянт вказує, що судом не взято до уваги щодо правомірності сплати відповідачем за відсутності укладеного договору оренди мінімальної ставки плати за землю.
ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві податкові декларації з плати за землю за 2021 рік та сплатило за користування земельною ділянкою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рівні мінімальної ставки орендної плати, що відповідає пп. 288.5.1 Податкового кодексу України.
Ввважає, що відповідач належним чином користувався земельними ділянками, та правомірно сплачувало плату за користування за мінімальною ставкою, що визначена податковим кодексом України у зв'язку з відсутністю укладеного та зареєстрованого договору оренди.
На думку апелянта, під час постановлення рішення судом порушено норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на користь Київської міської прокуратури судового збору на 3110 грн більше, а ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».
Під час підготовки апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва при дослідженні судової позиції щодо даної категорії справ було виявлено факт порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТІКС-МОЛЛ» є: 29017, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 5.
З урахуванням територіальної юрисдикції (підсудності) розгляд справи № 910/6065/24 повинен здійснюватись Господарським судом Хмельницької області.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6065/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6065/24.
31.10.2024 матеріали справи №910/6065/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/6065/24, справу призначено до розгляду на 23.12.2024.
14.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.11.2024) через підсистему «Електронний суд» прокурором подано відзив на апеляційну скаргу.
23.12.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.12.2024) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання апеляційної інстанції 23.12.2024 з'явились прокурор та представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи неявку представника відповідача, розгляд справи відкладено на 03.03.2025.
У зв'язку з виходом суддів Скрипки І.М., Мальченко А.О. та Хрипуна О.О. у відпустку з 24.02.2025 по 09.03.2025, ухвалою суду від 17.02.2025 справу призначено до розгляду на 07.04.2025.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.04.2025 прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених прокурором у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду просили залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 07.04.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту прийому - передачі від 22.03.2017 Товариство з обмеженою відповідністю "ГЕД Холдінгз" передало в якості внеску до статутного капіталу товариства, а Товариство з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" прийняло майновий внесок - об'єкт нерухомого майна - будівля операторної (літ. А) за адресою м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 37, а саме: літ. А - будівля АЗС, № 2 - заправні колонки, № 3 - 8 - резервуари стальні горизонтальні ємк. 25 м3 для палива, №11, 12 - резервуари для масла ємк. 5 м3, № 15, 16 - відстійники, № 17, 18 - фільтр, а також не обмежуючись викладеним, приналежне майно та інше майно товариства.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 27.03.2017 за Товариством з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" на підставі акту прийому - передачі від 22.03.2017 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю операторної (літ. А) загальною площею 58,1 м2, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 37.
Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою місто Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 37.
Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 внесені до Державного земельного кадастру 18.06.2013. Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 19.10.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 за адресою місто Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 37 належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування автозаправної станції.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 2012 року Товариство з обмеженою відповідністю "ГЕД Холдінгз" для експлуатації та обслуговування автозаправної станції на проспекті Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі м. Києва, на підставі якої сформовано земельну ділянку, зокрема пояснювальної записки, роботи виконувалися згідно наступних документів, зокрема технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідністю "ГЕД Холдінгз" для експлуатації та обслуговування автозаправної станції на проспекті Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі м. Києва (документ складений Закритим акціонерним товариством "Інститут землевпорядних технологій" у 2010 році, прийнято до бази даних 30.08.2011).
Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідністю "ГЕД Холдінгз" для експлуатації та обслуговування автозаправної станції на проспекті Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі м. Києва 2010 року, зокрема пояснювальної записи, на земельній ділянці знаходиться будівля операторної (літ. А).
Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" від 21.12.2017 товариство звернулося до міської ради щодо видачі рішення про передачу земельної ділянки по проспекту Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі міста Києва для здійснення оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (вид діяльності згідно КВЕД 46.71).
Згідно листа Товариства з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" від 26.11.2018, адресованого Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Товариству з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" відповідно до акту прийому - передачі від 22.03.2017 належить: будівля операторної літ. А (літ. А - будівля АЗС), № 2 - заправні колонки, № 3 - 8 - резервуари стальні горизонтальні ємк. 25 м3 для палива, № 11, 12 - резервуари для масла ємк. 5 м3, № 15, 16 - відстійники, № 17, 18 - фільтр. Майно третіх осіб на земельній ділянці по проспекту Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі м. Києва відсутнє.
Водночас, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 04.08.2023 Товариство з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" у законодавчо встановленому порядку право користування земельною ділянкою не оформило.
Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 04.08.2023 Київською міською радою на підставі рішення № 796/8133 від 12.04.2012 з Товариством з обмеженою відповідністю "ГЕД Холдінгз" 19.12.2013 на 5 років укладався договір оренди земельної ділянки площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою: місто Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 37 для експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Строк дії договору закінчився 19.12.2018.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Товариством з обмеженою відповідністю "ГЕД Холдінгз" право оренди земельної ділянки припинено 28.04.2020.
Так, Київською міською радою 18.05.2023 за № 6393/6434 прийнято рішення "Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автозаправної станції на проспекті Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі м. Києва", яким Товариству з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 для експлуатації та обслуговування автозаправної станції за адресою м. Київ, Святошинський р-н, просп. Академіка Палладіна, 37 із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва (категорія земель землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - 03.07).
Відповідно до пояснювальної записки до вказаного рішення на земельній ділянці розташована будівля операторної (літ. А) загальною площею 58,1 м2, яка є власністю Товариства з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл", також на земельній ділянці розміщені заправні колонки, резервуари стальні горизонтальні для палива, резервуари для масла, відстійники, фільтри та інше майно відповідно до акту приймання - передачі від 22.03.2023. Водночас, договір оренди земельної ділянки до цього часу не укладено.
Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.09.2023 Товариством з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 - 2023 роки щодо земельної ділянки площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою місто Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 37 та сплачено земельний податок у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: за 2021 рік - 770 947 грн 51 коп., за 2022 рік - 841 787 грн 67 коп., за 2023 рік - 639 573 грн 33 коп.
Зокрема, відповідно до декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік Товариство з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" задекларувало податкове зобов'язання у вигляді земельного податку на суму 770 947 грн 51 коп.
За даними інтегрованої картки платника податків товариство за 2021 рік сплатило 770 947 грн 51 коп.
Прокурор у позові наголошено про те, що сума сплачених Товариством з обмеженою відповідністю "Вертікс-Молл" коштів за користування у 2021 році земельною ділянкою комунальної власності площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37 у вигляді земельного податку є штучно заниженою, відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи в повному обсязі плату за користування земельною ділянкою використовував упродовж 2021 року земельну ділянку. У зв'язку з чим прокурор звернувся з відповідним позовом про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України 1 037 082 грн 79 коп. безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що прокурором необґрунтовано застосовано ставку орендної плати в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, оскільки затягування в укладенні договору оренди земельної ділянки з боку Київської міської ради унеможливлює отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, що в свою чергу призводить до простою об'єкта критичної інфраструктури - автозаправної станції та неможливості використання відповідачем земельної ділянки за призначенням.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Святошинська окружна прокуратура міста Києва зверталась до Київської міської ради з листами від 04.08.2023, 21.09.2023 в яких повідомляла про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки комунальної форми власності.
Водночас, з відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), наданої за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, вбачається, що будь-які належні заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави Київрадою не вживались, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Враховуючи бездіяльність Київської міської ради, тобто нездійснення повноважень по захисту державних інтересів, відповідно до статті 131-1 Конституції України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття міською прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У відповідності з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписами частини 5 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, зокрема статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України право власності на житловий будинок, будівлю, споруду є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою під відповідним нерухомим майном, яке має бути оформлено відповідним чином з урахуванням приписів статті 126 Земельного кодексу України.
Вищезазначене свідчить, що відповідач, набувши у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване не оформило. Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою у вищезазначеному періоді без належної правової підстави
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Таким чином, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України),
За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Як вбачається з розрахунку, поданого позивачем, за період з 01.06.2021 до 31.12.2021 загальна сума недоотриманих доходів позивача за сплату відповідачем орендної плати складає 1 037 082 грн 79 коп.
Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37, при розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою позивачем застосовано ставку річної орендної плати у розмір 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 19.10.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37 належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування автозаправної станції.
У відповідності до рішень Київської міської ради від 13 грудня 2018 року N 416/6467 "Про бюджет міста Києва на 2019 рік", від 12 грудня 2019 року № 456/8029 "Про бюджет міста Києва на 2020 рік", від 24 грудня 2020 року № 24/24 "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" та від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" встановлено, що мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіально громади міста Києва цільового призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (роздрібна торгівля пальним в мережах автозаправних станціях, комплексів, їх обслуговування, оптова торгівля пальним) становить 12 % від нормативної грошової оцінки.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.01.2021 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 у 2021 році становила 25 698 250 грн 28 коп.
Ураховуючи викладене, взявши до уваги цільове призначення земельної ділянки, при розрахунку розміру орендної плати за землю позивачем правомірно застосовано відсоткову ставку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.
Твердження відповідача про те що затягування в укладенні договору оренди земельної ділянки з боку Київської міської ради унеможливлює отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, що в свою чергу призводить до простою об'єкта критичної інфраструктури - автозаправної станції та неможливості використання відповідачем земельної ділянки за призначенням визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Нежитлові приміщення відповідача розташовані на спірній земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 8000000000:75:445:0006, що також не спростовується скаржником.
Належний відповідачеві об'єкт нерухомості у розумінні частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України об'єктивно перебував на вищевказаній земельній ділянці позивача, що в свою чергу, само по собі свідчить про фактичне використання відповідної земельної ділянки площею 0,6189 га, сформованої як об'єкт цивільних прав права.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною вище адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування нерухомого майна.
Відповідна правова позиція зазначена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.
За даними інтегрованої картки платника податків товариство за 2021 рік сплатило 770 947,51 грн.
У той же час, сума сплачених ТОВ «ВЕРТІКС-МОЛЛ» коштів за користування у 2021 році земельною ділянкою комунальної власності площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37 у вигляді земельного податку є штучно заниженою.
Відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи в повному обсязі плату за користування земельною ділянкою використовував упродовж 2021 року земельну ділянку, а тому в останнього виник обов'язок сплатити Київській міській раді безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.
Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок, згідно з яким для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Тож, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у справі.
При цьому відсутня необхідність встановлювати фактичну можливість органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку в користування.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20, від 02.11.2022 у справі № 915/766/21.
Таким чином, правовідносини щодо оформлення права оренди земельної ділянки, які склалися між Київською міською радою та ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ», не є предметом спору та предметом доказування у цій справі.
Крім того, неналежне виконання своїх обов'язків з боку міської ради не є підставою для звільнення товариства від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у
товариства не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19 висловлено правову позицію, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведені висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.
ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ», як власник об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі операторної (літ. А) загальною площею 58,1 м2, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 37, упродовж 2021 року фактично використовувало земельну ділянку комунальної власності площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 та не сплачувало в повному обсязі плату за таке використання.
Внаслідок несплати в повному обсязі ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» плати за використання земельної ділянки у період з 01.06.2021 по 31.12.2021 бюджет територіальної громади міста Києва недоотримав кошти в сумі 1 037 082,79 грн. (детальний розрахунок наведено у позовній заяві), які підлягають стягненню з Відповідача.
Таким чином, з ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» підлягають стягненню безпідставно збережені кошти в сумі 1 037 082,79 грн. за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37.
ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» в апеляційній скарзі посилається на ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» щодо порядку отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального.
У той же час, правовідносини щодо отримання ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального не є предметом спору та предметом доказування у цій справі.
ТОВ «ВЕРТІКС - МОЛЛ» з моменту набуття права власності - з 27.03.2017 на об'єкт нерухомого майна - будівлю операторної (літ. А) загальною площею 58,1 м2 фактично використовує земельну ділянку площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 37, на якій цей об'єкт розташований, а тому зобов'язане було в повному обсязі здійснювати плату за таке використання.
Щодо твердження представника відповідача про правомірність сплати товариством за відсутності укладеного договору оренди землі мінімальної ставки плати за землю, колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що ним правильно визначено та сплачувалася плата за землю у 2021 році у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ст. 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за заявою особи.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ст. 124 Кодексу).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Кодексу).
Згідно ст. 126 Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.
Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
ТОВ «ВЕРТІКС-МОЛЛ» із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна - 27.03.2017 стало фактичним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:445:0006, а тому саме із цієї дати у нього виник обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване.
Відповідно до п. 14.1.147 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 14.1.72 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
У відповідності до п. 14.1.136 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
За ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є:
- платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;
- платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
У той же час, земельна ділянка площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому в останнього відсутні правові підстави для сплати земельного податку.
З огляду на викладене, ТОВ «ВЕРТІКС-МОЛЛ» не є платником земельного податку, зобов'язане було у законодавчо встановленому порядку оформити право користування земельною ділянкою, укласти договір оренди земельної ділянки та сплачувати орендну плату.
Згідно п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Згідно додатку № 11 «Мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки)» до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24 ставка орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності код 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі становить 5%, а для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (роздрібна торгівля пальним в мережах автозаправних станцій, комплексів, їх обслуговування, оптова торгівля пальним) становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Посилаючись на відсутність орендних відносин, Відповідачем не спростовано факту використання упродовж 2021 року земельної ділянки комунальної власності 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37 та не здійснення в повному обсязі плати за таке використання, а також не надано належних допустимих доказів обставин, які б перешкоджали товариству здійснювати в повному обсязі оплату за використання земельної ділянки.
Відповідач, не сплачуючи за користування земельною ділянкою плату в повному обсязі за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Таким чином, ТОВ «ВЕРТІКС-МОЛЛ» як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37 мав сплачувати плату за земельну ділянку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як задекларовано та сплачено товариством.
Відповідач, що без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради) зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
З апеляційної скарги ТОВ «ВЕРТІКС-МОЛЛ» стало відомо, що 03.07.2024 між відповідачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою м. Київ, Святошинський район, просп. Академіка Палладіна, 37.
Відповідно до п. 4.2 вказаного договору орендна плата за користування землею визначена у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, товариство погоджується, що за користування земельною ділянкою має сплачувати плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Щодо доводів апелянта про порушення судом правил територіальної юрисдикції (підсутності), колегія суддів зазначає наступне.
Представник відповідача в апеляційній скарзі стверджує, що дана справа мала би розглядатися Господарським судом Хмельницької області за зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи відповідача.
З такими твердженнями не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ та передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Оскільки спір стосується стягнення з відповідача безпідставно збереженої плати за користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, то даний спір підлягав розгляду Господарським судом міста Києва, у звязкузку з чим правильно визначено територіальну підсудність справи,
Твердження представника відповідача про зворотнє є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях ГПК України та висновках Верховного Суду.
Посилання апелянта на стягнення з нього на користь Київської міської прокуратури судового збору на 3110 грн більше, а ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», колегією суддів відхиляються з огляду на те, що судовий збір у розмірі 15 556,24 грн. визначений прокурором правильно під час формування позовної заяви, виходячи із предмету позову та розміру безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою (1 037 082, 79 грн), який задоволений судом в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, вимоги Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" безпідставно збережених коштів в розмірі 1 037 082 грн 79 коп. орендної плати, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертікс-Молл" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/6065/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №910/6065/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертікс-Молл".
4. Матеріали справи №910/6065/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 19.09.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун