Провадження № 11-сс/821/423/25 Справа № 711/7787/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 вересня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного - адвоката - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 рокуу кримінальному провадженні № 12025250000000600 від 07.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чутове Полтавського району Полтавської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утримані неповнолітню доньку, не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 ,за погодженням із прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів. У разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити останньому заставу у розмірі 115 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 350357,00 грн, з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.08.2025 клопотання слідчого задоволено частково та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.10.2025, включно. Визначено ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн, у разі внесення якої, покладено на підозрюваного наступні обов'язки: вчасно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з м. Лубни Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_8 у присутності слідчого чи прокурора.
На переконання слідчого судді, у даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_8 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення існує, а сукупність наданих доказів дали підстави дійти до висновку про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових підстав для застосування запобіжного заходу, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також убезпечення існуючих ризиків у кримінальному провадженні.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, слідчий суддя вважав, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження № 12025250000000600 є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність.
З урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також даних про особу підозрюваного, його соціального та майнового стану, задля досягнення дієвості кримінального провадження та недопущення негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, слідчий суддя вбачав за доцільне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою клопотання задовольнити частково та обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього відповідні обов'язки. Звільнити ОСОБА_8 з під варти в залі суду та негайно доставити його за місцем проживання.
Просить у разі непогодження апеляційного суду з доцільністю зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 на менш суворий, зменшити розмір застави.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не врахував наявності міцних і сталих соціальних зв'язків підозрюваного, який окрім того що не є судимим, має постійне зареєстроване місце проживання, одружений.
Крім того, всупереч зазначеній у спірній ухвалі «відсутності утриманців» підозрюваний має на утриманні 16-річну доньку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що в судовому засіданні ОСОБА_8 щиро повідомив суду, що не мав жодного умислу чи навіть можливості реально сприяти перетину державного кордону заявником, що не мав і не має жодних зв'язків з невстановленими особами, які на таке здатні, а лише намагався обманути заявника і заволодіти його коштами в сумі 3500 доларів США, що фактично й відбулося. Організувавши відправку заявника автомобілем до м. Одеси, після чого мав просто обірвати зв'язок з потерпілим, оскільки, на думку підозрюваного, «ухилянти» навряд чи стали б скаржитись на обман.
Зазначає, що додані до клопотання матеріали не містять жодних відомостей чи доказів, що підозрюваний дійсно мав умисел чи реальну можливість організовувати перетин державного кордону, а так само не посилаються на жодні докази, що такі зв'язки хоча б мали місце.
Вказує на те, чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_8 саме за ч. 3 ст. 332 КК України, тоді як виходячи з його пояснень та навіть матеріалів клопотання слідує, що його дії можуть кваліфікуватись хіба що за ч. 3 ст. 190 КК України як шахрайство, вчинене в умовах воєнного стану, що є нетяжким правопорушенням, за якого найтяжчий запобіжний захід навіть не може бути обраний судом.
Зазначає, що в судовому засіданні з'ясовано, що майновий стан ОСОБА_8 є тяжким, що він перебивається випадковими заробітками і на шахрайство зважився через скрутний стан та наявність боргів; має на утриманні неповнолітню дитину; фактично вчинене підозрюваним реально охоплюється і має кваліфікуватись як нетяжкий злочин за ч. 3 ст. 190 КК України; жодних наслідків від правопорушення не настало і не могло настати, кошти передані заявником вилучені на місці затримання і жодними коштами від правопорушення ОСОБА_8 не розпорядився і не міг розпорядитись.
Слідчий суддя в спірній ухвалі визначив заставу у максимально допустимому розмірі 80 прожиткових мінімумів, тоді як, на думку захисника, мав з урахуванням вищевказаних обставини визначити заставу в межах від 20 таких мінімумів.
Також вказує на те, що згідно з підозрою ОСОБА_8 просив передати йому в смт. Чорнобай 3500,00 доларів США, але заявник нібито мав мати при собі і привезти в м. Одесу для «невстановлених осіб» ще 5000,00 доларів США. При цьому сторона обвинувачення і оперативні співробітники СБУ, згідно з доданими матеріалами, окрім 3500,00 доларів США для ОСОБА_8 , надали заявникові ще й 5000,00 доларів США «імітаційних», нібито для оплати перетину державного кордону, однак вилучали всі кошти на місці в смт. Чорнобай, тобто не мали наміру супроводжувати заявника до м. Одеси, встановлювати і затримувати «невстановлених осіб», які нібито дійсно існують і організували реальний незаконний перетин кордону, що, на думку захисника, свідчить про те, що стороні обвинувачення достеменно відомо, що ніяких «спільників» у ОСОБА_8 не було і немає, що жодних намірів чи можливості сприяти перетину державного кордону останній не мав, а весь умисел був лише на шахрайство щодо «ухилянта».
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025250000000600 від 07.08.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що приблизно в липні 2025 року, більш точного часу встановити не представилось можливим, у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, шляхом керівництва незаконним переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню порадами, вказівками, надання засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинені з корисливих мотивів, а саме отримання протиправного прибутку від такої діяльності.
З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_8 , діючи в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що 24 лютого 2022 Указом Президента України № 64/2022 на підставі пропозиції РНБО України, у зв'язку з військовою агресією рф по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, введено воєнний стан, строком на 30 діб та вказаний вище Указ 24.02.2022 затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ», та в подальшому строк останнього неодноразово продовжувався та діє до цього часу, у зв'язку з чим, в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, маючи намір на отримання незаконного доходу, діючи умисно, з корисливих мотивів ОСОБА_8 вступив у попередню змову з невстановленими під час досудового розслідування особами та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
В липні 2025 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 09.07.2025, ОСОБА_8 , з метою підшукування осіб, які мають намір незаконно перетнути державний кордон, а ОСОБА_8 керувати такими діями, сприяти їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів, під час телефонної розмови, запропонував ОСОБА_10 за грошову винагороду у розмірі 8000,00 доларів США забезпечити незаконне переправлення через державний кордон до Республіки Молдова.
Після чого, 20.08.2025 о 18 год. 01 хв., ОСОБА_8 , під час телефонної розмови з ОСОБА_10 , сприяючи вчиненню незаконного переправлення через державний кордон порадами, вказівками, роз'яснив останньому механізм перетину державного кордону України, шляхом безпечного перевезення ОСОБА_10 через всі блокпости на території України та проведення останнього через державний кордон України на території Одеської області до Республіки Молдови, надав інструкції щодо дій після отримання статусу біженця та повідомив, що за вказані послуги ОСОБА_8 , бажає отримати неправомірну вигоду в розмірі 8000,00 доларів США, яку останній розділив на декілька платежів, а саме перший платіж в сумі 2000,00 доларів США передати ОСОБА_8 особисто, а другий платіж - 6000,00 доларів США за вказівкою ОСОБА_8 передати іншим невстановленим особам в м. Одеса.
21.08.2025 о 14 год. 07 хв. ОСОБА_8 під час телефонної розмови з ОСОБА_10 змінив умови незаконного переправлення через державний кордон, а саме способу передачі грошових коштів. Так, ОСОБА_8 висунув вимогу щодо надання йому особисто грошових коштів в розмірі 3500,00 доларів США за надання вищевказаних послуг, а 5000,00 доларів США необхідно в подальшому, за вказівкою ОСОБА_8 , передати іншим невстановленим особам в м. Одеса.
Також ОСОБА_8 повідомив, що реалізація незаконного переправлення через державний кордон відбудеться 22.08.2025 та керуючи вищевказаними діями повідомив, що з цією метою необхідно зустрітись в смт. Чорнобай Черкаської області. При зустрічі ОСОБА_10 має передати ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 3500,00 доларів США, після чого ОСОБА_10 забезпечить наданням засобів, а саме автомобіль, яким ОСОБА_10 буде доставлено до м. Одеса з метою подальшого перетину кордону в супроводі невстановлених осіб.
Після чого, 22.08.2025 oб 11 год. 45 хв., ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на керівництво незаконним переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу будівлі Виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради, що за адресою: Черкаська область, м. Чорнобай, вул. Центральна, 152, висунув вимогу ОСОБА_10 надати грошові кошти в сумі 4500,00 доларів США, після чого отримав від ОСОБА_10 частину обумовленої раніше суми неправомірної вигоди, а саме 3500,00 доларів США за вчинення керівництва незаконним переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів у вигляді автомобіля з водієм, який мав доставити ОСОБА_10 до м. Одеса з метою подальшого незаконного перетину кордону.
Після чого ОСОБА_8 був затриманий 22.08.2025 об 11 год. 49 хв. у порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 3500,00 доларів США вилучені.
22.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме, в керівництві незаконним переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР № 120252500000000600 від 07.08.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 13.08.2025, ОСОБА_10 від 21.08.2025, ОСОБА_10 від 22.08.2025, відповідно до яких, підтверджується факт вчинення організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 22.08.2025, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_8 в ході поїздки з Полтавської області до Черкаської області розповідав, що здійснює організацію незаконного перетину державного кордону України; протоколом допит свідка ОСОБА_11 від 22.08.2025 відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_8 залучив останнього з метою доставки ОСОБА_10 до м. Одеси; протоколами допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були залучені в якості понятих до проведення слідчих дій; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 від 22.08.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 22.08.2028; протоколом огляду, ідентифікації грошових коштів від 22.08.2025; протоколом огляду місця події від 22.08.2025 під час якого вилучено грошові кошти в сумі 3500,00 доларів США, які останній отримав від ОСОБА_10 , та мобільні телефони ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні старшого слідчого, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, на ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, злочин належить до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна; високий ступінь організації вчинення інкримінованого злочину в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та свідоме ігнорування положень законодавства щодо умов воєнного стану; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення має місце, оскільки ОСОБА_8 тривалий час організовував незаконне переправлення через державний кордон України з корисливих мотивів, у зв'язку з чим ОСОБА_8 має невстановлених спільників, у зв'язку з чим останньому відомий кожен факт організації незаконного переправлення через державний кордон України та з метою приховування фактів може знищити документи або інші докази, які ще не досліджено органом досудового розслідування; ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків, які надали викривальні покази, схиляти їх як особисто, так і через інших осіб до дачі неправдивих показань, тим самим перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, та, як наслідок, уникнути кримінальної відповідальності; ОСОБА_8 тривалий час організовував незаконне переправлення через державний кордон з корисливих мотивів, у зв'язку з чим ОСОБА_8 , маючи невстановлених спільників, може продовжити злочинну діяльність.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наведені захисником в апеляційній скарзі дані про особу підозрюваного, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, фактично не зменшують та не усувають наявність доведених ризиків в цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, а тому не можуть бути визначальними в даному випадку при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції зважає на доводи захисника про те, що ОСОБА_8 має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, а також те, що ОСОБА_8 не мав умисел саме на організацію перетину кордону, а фактично вчинене вказує саме на злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України. Однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та не спростовують правильності висновків суду про те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, при цьому відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
На переконання апеляційного суду, розмір застави визначений слідчим суддею згідно вимог КПК України, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного та обставинами кримінального провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4