Житомирський апеляційний суд
Справа №286/309/25 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Номер провадження №33/4805/545/25
Категорія ч.2 ст.204-1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
18 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 20.01.2025 о 04 годині 30 хвилин, в контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку №1359, на північній околиці н.п.Заріччя (до лінії державного кордону 10 км) було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який рухався з групою осіб в бік державного кордону України з метою незаконного перетину державного кордону. Тобто вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з України в республіку білорусь. У зв'язку зі збройною агресією рф в Україні пункти пропуску між РБ та Україною закриті, даний громадянин порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, вказав, що суд першої інстанції не врахував норм права, наведених у Законі України «Про державний кордон України» та п.2 Правил перетинання державного кордону громадян України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 про те, що спроба перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску має місце тоді, коли особа вчиняє активні дії, безпосередньо спрямовані на своє фізичне переміщення через державний кордон будь-яким способом. Просив звернути увагу, що ключовою обставиною об'єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП є його місце вчинення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону. У складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що його було виявлено на відстані 10 км від лінії державного кордону, тобто за межами прикордонної смуги. Отже, даний факт виключає наявність об'єктивної сторони в його діях. Окрім того, у даному протоколі не вказано, які саме дії він вчинив щодо незаконного перетину державного кордону, отже, на його переконання, у матеріалах справи відсутні докази наявності у нього умислу на спробу перетину державного кордону. Також просив звернути увагу на те, що він не мав наміру незаконно перетнути державний кордон на одинці чи групою осіб, оскільки має оформлену у встановленому законом порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і може безперешкодно перетинати державний кордон України. Відсутність такого наміру також підтверджується відсутністю в протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, яких при собі він не мав.
Разом із апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що оскаржувану постанову отримав поштою лише 20.03.2025, що підтверджується роздруківкою із офіційного сайту «Укрпошта» з трек-номером 0610239285280.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши її доводи, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, є помилковим.
Зокрема, як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, суд першої інстанції послався на:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №043187 від 20.01.2025, згідно якого 20.01.2025 о 04 годині 30 хвилин, в контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку №1359, на північній околиці н.п.Заріччя (до лінії державного кордону 10 км) було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який рухався з групою осіб в бік державного кордону України з метою незаконного перетину державного кордону. У зв'язку зі збройною агресією рф в Україні пункти пропуску між РБ та Україною закриті. Тобто ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з України в республіку білорусь, чим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність ч.2 ст.204-1 КУпАП;
рапорт ІПС 1 категорії - начальника групи (оператор ПЗРК) групи переносних зенітно-ракетних комплексів відділення вогневої підтримки НОМЕР_1 прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) старшого сержанта ОСОБА_2 , який відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення;
письмові поясненнями ОСОБА_1 ;
схему виявлення порушника на ділянці НОМЕР_1 прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) 20.01.2025;
довідку щодо проведення первинного опитування від 20.01.2025.
Разом із тим, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачена за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналіз змісту диспозиції ч.1, 2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Крім того, ч.3 ст.9 вказаного Закону визначено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно з ч.1 ст.12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
На переконання апеляційного суду, наявні в матеріалах справи докази, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції, є недостатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Зокрема, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він є фізичною особою-підприємцем і має власну фірму таксі. Оскільки його працівники працюють з 7 години ранку, він самостійно вночі 20.01.2025 за викликом диспетчера забрав двох хлопців з вокзалу і повіз до м.Овруч (а.с.5).
Зі змісту довідки щодо проведення первинного опитування від 20.01.2025, підписаної старшим офіцером ОСОБА_3 , вбачається, що 20.01.2025 о 01:40 ОСОБА_1 за викликом, який надійшов до його служби таксі, на автомобілі марки Renault, н.з. НОМЕР_2 , прибув на залізничний вокзал м.Звягель. Забравши двох осіб ( ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ) та, завантаживши їх особисті речі до багажного відсіку автомобіля таксі, вирушили в напрямку м.Овруч Житомирської області. Під час слідування громадяни здебільшого мовчали, іноді розмовляючи про покупку транспортного засобу з метою легендування перед таксистом своєї мети руху в прикордоння (а.с.7-9).
Зміст зазначеної довідки спростовує наявність у ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути державний кордон як самостійно, так і у складі групи, та не містить даних, які б свідчили про існування попередньої змови між ним і пасажирами, про його обізнаність із їхніми намірами, а також про те, що він діяв не як водій таксі, а як співучасник у спробі незаконного перетину державного кордону.
Будь-яких належних і допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дій, спрямованих на спробу незаконного перетину державного кордону України в республіку білорусь матеріали справи не містять.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Та обставина, що ОСОБА_1 перебував на території контрольованого прикордонного району, за відсутності об'єктивних доказів, які б свідчили про його намір незаконно перетнути державний кордон, не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, не доведена.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає необхідним постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу в його діях даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 04 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн, - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Галацевич