СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/466/25
ун. № 757/418/24-к
16 вересня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000035 від 11.01.2022 відносно ОСОБА_5 , за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_10 ,
обвинувачені - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисники - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 ,
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Прокурором подано до суду клопотання про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У підготовчому судовому засіданні прокурором підтримано подане клопотання, вказано про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а також зазначено, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України. Стосовно клопотання захисника ОСОБА_9 , прокурор заперечував, вказав, що доводи, вказані в ньому не спростовують наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому вказане клопотання необґрунтоване, на підставі викладеного просив відмовити у його задоволенні.
Захисником ОСОБА_9 через підсистему «Електронний суд» до суду надіслано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , в якому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши розмір застави, - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 242 грн., з покладенням на нього обов'язків (у разі внесення застави), передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримав своє клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 та зазначив, що обвинувачений тривалий час тримається під вартою, не має наміру ухилятися від суду та буде належним чином виконувати свої процесуальній обов'язки. Просив колегію суддів відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_14 у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора та підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 , зазначив, що клопотання прокурора не містить доказів, а тому є необґрунтованим, на підставі викладеного просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_11 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, прокурором не доведено, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_13 звернула увагу, що клопотання прокурора не містять додатків, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не здатний буде забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. На підставі викладеного, просила визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави.
Захисник ОСОБА_12 у підготовчому судовому засіданні підтримала думку своїх колег, просила визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 .
Обвинувачені в підготовчому судовому засіданні підтримали думку своїх захисників.
Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судом встановлено наступне.
Відповідно до п 1 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність.
Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
У своєму рішенні «Хайрудінов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулося за умов, установлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Смирнов проти Росії» визначено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 можуть здійснити дії, передбачені частиною першою - п'ятою цієї статті.
Колегія суддів погоджується з позицією прокурора про необхідність урахування тієї обставини, що ризики, які стали підставою для обрання і неодноразового продовження щодо обвинувачених виняткового запобіжного заходу, перевірялись колегіями Київського апеляційного суду, ухвалами якого рішення суду стосовно запобіжних заходів, були залишені без змін.
Одночасно колегія суддів вважає за необхідність знову перевірити доводи прокурора та обґрунтованість клопотання в цій частині.
Згідно матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами відповідно, за якими передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Усвідомлення обвинуваченими тяжкості можливого реального покарання, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, будучи жителями прифронтового міста Кривий Ріг, матимуть можливість переховуватися від суду, в тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Також, враховуючи сталість злочинної організації та зв'язки її членів у кримінальному середовищі, в тому числі в корупційних у правоохоронних органах, що вбачається з обвинувального акта, обвинувачені, перебуваючи на свободі, зможуть вжити заходів конспірації, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Так, колегія суддів вважає, що продовжує існувати реальний ризик перешкоджання з боку обвинувачених кримінальному провадженню, який може бути виражений у неявці всіх обвинувачених одразу або по черзі до суду, в той час як судове засідання можливо проводити виключно в разі явки до суду всіх обвинувачених та їх захисників, що матиме наслідком відкладення судових засідань та порушення розумних строків судового розгляду. Ризик неявок до суду підсилюється тими обставинами, що обвинувачені проживають в іншому, прифронтовому регіоні України, досить віддаленому від міста Києва (Дніпропетровська область).
Стосовно продовження існування ризику незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених для уникнення кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає, що встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом дослідження доказів, допитів тощо. Перебуваючи на волі обвинувачені, з метою уникнення покарання, можуть вчинити дії, направлені на примушування до зміни наданих раніше свідків, які були допитані в ході досудового розслідування, в тому числі із застосуванням фізичного насильства, оскілки останнім в ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, стали відомі їх місця проживання, контактні телефони. Допит свідків в судовому засіданні є важливою стадією судового розгляду, так як суд оцінює лише покази, які були сприйняті ним безпосередньо або отримані в порядку ст.225 КПК, тому необхідно забезпечити відсутність негативного впливу на цих осіб.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Оцінюючи реальність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, колегія суддів бере до уваги велику кількість епізодів кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що, в разі доведення винуватості, свідчитиме про системність вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин.
Також, обвинувачені, які за версією сторони обвинувачення, вчинили правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 255 КК України, вже перебувають під судом в інших справах: ОСОБА_7 в Тернівському районному суді Кривого Рогу за ч.ч. 3, 4 ст. 185 КК України; ОСОБА_6 в Саксаганському районному суді Кривого Рогу за ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий. В даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , крім ч. 3 ст. 307 КК України, обвинувачується в створенні злочинної організації.
Крім того, за матеріалами справи, з обвинувачених, лише ОСОБА_5 має офіційний дохід, розмір якого є близьким до прожиткового мінімуму. Складне фінансове становище може змусити обвинувачених вчиняти нові кримінальні правопорушення з корисливою метою.
Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 спливає, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особи обвинувачених, кожного окремо, а також обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що дає підстави зробити обґрунтоване припущення, що обвинувачені можуть ухилятись від явки до суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим шляхом, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому колегія суддів вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченими процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження в суді.
Зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості дати оцінку доводам сторони захисту в частині доведеності або недоведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень наявності або відсутності в їх діях складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються; правильності кваліфікації дій, належності, допустимості та достатності доказів, тощо. Вказана оцінка, як доказам, так і обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинувачених, може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
На даний час ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження запобіжних заходів стосовно обвинувачених, не зменшились та не перестали існувати.
Окремо колегія суддів проаналізувала питання обґрунтованості підозри, і на підставі інформації, яка міститься в матеріалах, які наявні в розпорядженні суду, колегія суддів дійшла висновку, що дійсно, у стороннього спостерігача, може скластись враження скоєння обвинуваченими кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під вартою, задля запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
Крім того, в судовому засіданні не встановлено обставин щодо віку та стану здоров'я обвинувачених, які б перешкоджали їх утриманню в умовах слідчого ізолятора.
На даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинувачених, а також строки даного судового провадження такими, що виходять за межі розумних, необхідних і достатніх для досягнення визначеної процесуальним законом завдання кримінального провадження, враховуючи поведінку учасників кримінального провадження та його складність.
Разом із цим, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Стосовно клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри та встановлених реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та слугували підставою для застосування і подальшого продовження найсуворішого запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 .. Це зумовлено тим, що кримінальне провадження стосується особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а всім обвинуваченим інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 255 КК України (ст. 183 КПК України). Посилання сторони захисту на тривале перебування обвинуваченого під вартою не може розцінюватися як самостійна та достатня підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки таке тривале перебування обґрунтовується значною складністю та обсягом даного кримінального провадження.
Отже, оскільки дане кримінальне провадження стосується особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України суд керуючись п.п. 4,5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення при цьому розміру застави обвинуваченим.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 315, 331, 369 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.11.2025 року (включно), без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.11.2025 року (включно), без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.11.2025 року (включно), без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.11.2025 року (включно), без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала діє до 14.11.2025року (включно) та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 19.09.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3