Дата документу 10.09.2025Справа № 554/5401/25
Провадження № 2/554/3108/2025
10 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи, у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., починаючи стягнення з моменту настання повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 до закінчення строку, на який встановлено інвалідність, а саме 01.12.2025 року, а також судових витрат по справі.
В обґрунтування позову вказала, що з відповідачем перебували у шлюбі з 06 вересня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До досягнення сином повноліття, на підставі рішення суду з відповідача стягувалися аліменти на утримання дитини у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно. ІНФОРМАЦІЯ_4 їхньому синові виповнилося 18 років. Однак з 2012 року він спостерігається у дитячого психіатра з діагнозом: розлад уваги, змішані специфічні розлади психологічного розвитку. У березні 2021 року йому діагностовано психічне захворювання: Шизофренія, параноїдальна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, перебіг непевний. З 01 листопада 2021 року сину встановлено інвалідність по психічному захворюванню. 26 листопада 2024 року ОСОБА_8 встановлено інвалідність другої групи з 25 листопада 2024 року по 01 грудня 2025 року, причина: інвалід дитинства. Відповідно до висновку ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного захворювання 28 від 23.01.2025 року № 437/331-15 ОСОБА_9 за рівнем обмеження життєдіяльності має обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку, тому потребує постійного стороннього догляду. Звертає увагу, що у Полтавському районному суді Полтавської області перебуває на розгляді справа про визнання особи недієздатною. Також вказує, що на даний час не працює, так як здійснює постійний догляд за сином, який потребує постійного стороннього догляду. Зазначає, що добровільно батько їхнього сина не утримує, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_10 .
Від представника відповідача ОСОБА_11 - ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, в якому прохає задовольнити позов частково, не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 1 000 грн. з 14 квітня 2025 року і до закінчення строку, на який встановлено інвалідність.
В обґрунтування відзиву вказала, що до досягнення сином повноліття відповідач здійснював виплату аліментів та заборгованості зі сплати не має. Також прохає врахувати матеріальне становище відповідача та стан його здоров'я. Так, з 09.03.2022 року ОСОБА_11 був мобілізований до лав ЗСУ. Під час перебування в лавах ЗСУ отримував грошову забезпечення та доплати за перебування на бойових позиціях, з яких утримувалося від 30000 до 60000 грн. щомісяця. З 21 липня 2024 року ОСОБА_11 демобілізувався та працює слюсарем-інструментальником на ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент», отримуючи заробітну плату 6 402, 36 грн. Також він проживає із сім'єю у складі дружини та її доньки. Дружина не працює, тому він утримує сім'ю. Також під час проходження служби у ЗСУ відповідач отримав поранення , має проблеми із здоров'ям та потребує лікування і надалі. ОСОБА_12 не має власного нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, які міг би здавати в оренду та отримувати дохід, а тому має дохід лише із заробітної плати. Також зазначає, що позивач не надає до суду відомостей про те, чи перебуває ОСОБА_9 на обліку в Управлінні соціального захисту населення та чи отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю, а також чи отримує позивач допомогу по догляду за сином, чи має інші доходи. Вказує, що позивач не довела, що саме 5 000 грн. є необхідним розміром аліментів на утримання сина, а також, що матеріальний стан ОСОБА_11 дозволяє сплачувати саме 5 000 грн. Також у позові не доведено, чому аліменти необхідно стягувати з 20.12.2024 року, а не з дня звернення до суду з позовом. Крім того, посилається на те, що матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_9 не здатний працювати. Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 543446 від 26.12.2024 йому встановлена група інвалідності із протипоказаннями до важких, шкідливих, небезпечних умов праці з психоемоційним навантаженням, пов'язаних із керуванням тракторами, транспортними засобами та виконанням робіт пов'язаних із безпекою руху, а не будь-якої іншої праці. Також вказує, що ОСОБА_13 у 2021 році навчався в Міжнародній мережі центру ІТ освіти - ГРАНД, а тому може працювати та отримувати дохід від праці. Також зазначила, що заявлені вимоги про стягненню витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. є необґрунтованими, а у разі надання доказів їх понесення просила зменшити їх розмір до 2 000 грн. та стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що на сьогоднішній день заборгованість по аліментам дійсно погашена, однак станом на 01.11.2024 року така заборгованість існувала у сумі 25 865, 76 грн. Також вказує, що твердження про отримання відповідачем заробітної плати у розмірі 6 402, 38 грн. не відповідає дійсності, оскільки таку заробітну плату він отримував лише у березня 2025 року. До цього місяця заробітна плата становила понад 8 000 грн., що слідує із Довідки про доходи. Також відповідач не повідомляє причину чому його дружина не працює та не доводить, що вона не може працювати. Разом з тим про можливість працювати його сина звертає увагу. З твердження відповідача про можливість ОСОБА_9 працювати не погоджується, оскільки вказане суперечить Висновку ЛКК від 23.01.2025 року. Посилається на те, що відповідач не довів, що рідний батько його падчерки не сплачує аліменти, враховуючи що вона навчається у ВНЗ. Також вказує, що вона на даний час не працює, оскільки здійснює постійний догляд за сином ОСОБА_9 , який є інвалідом другої групи та потребує постійного стороннього догляду. Жодних доходів від здачі в оренду нерухомого майна вона не має. Вказує, що ОСОБА_9 дійсно перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення та отримує державну допомогу у розмірі 2 361 грн. Вона отримує допомогу у зв'язку із доглядом за інвалідом другої групи у розмірі 2 920 грн. Однак вказаних коштів не вистачає на харчування, лікування, сплату комунальних послуг тощо, вказана сума є меншою за прожитковий мінімум. Заперечує щодо зменшення судових витрат, вважає заявлений розмір у сумі 15 000 грн. обґрунтованим.
Від представника відповідача до суду надійшла заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що заборгованість за аліментами виникла у зв'язку із невірним проведенням розрахунків ВДВС. Наразі заборгованості не існує. Відповідач наразі не готовий до стягнення аліментів у заявленому розмірі, оскільки не здатний буде їх оплачувати. Ті захворювання, які він має, не дають йому можливості влаштуватися додатково на підробіток, щоб отримувати більший дохід. Також посилалася на ті ж обставини, які зазначені у відзиві на позов.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала частково, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідач ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, від позивача надійшла заява, що останній не може прибути у судове засідання за станом здоров'я (а.с.151-158).
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 06.09.2006 року, який розірвано 16.05.2012 року рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 16.05.2012 року № 1622/3602/2012 (а.с.14).
У шлюбі у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_11 народився син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27 грудня 2006 року, виданим Октябрським відділом РАЦС Полтавського МУЮ , а/з № 1292 (а.с.13), та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 26 квітня 2022 року, згідно якого позивач ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_16 » (а.с.9).
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05 лютого 2010 року № 2-2892/10 з відповідача на користь позивача стягувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_14 у розмірі всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.15).
На даний час ОСОБА_9 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із Довідок з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.7,11).
З Довідки до Акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 543446 від 26.11.2024 вбачається, що ОСОБА_9 25.11.2024 року встановлено другу групу інвалідності (інвалідність з дитинства) строком до 01 грудня 2025 року. Згідно висновку про умови та характер праці: протипоказано важкі, шкідливі, небезпечні умови праці, психоемоційні навантаження, нічні зміни, керування транспортними засобами та виконання робіт, пов'язаних із безпекою руху (а.с.24).
Згідно Висновку лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу від 23.01.2025 року, виданого Відокремленим підрозділом Обласною консультативною психоневрологічною поліклінікою зі стаціонаром № 1КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги», ОСОБА_9 за рівнем життєдіяльності встановлено: обмежене сомообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку (а.с.26).
Відповідно до ч.1 ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність
Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»). У Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Згідно з ч.1 та ч.2ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Водночас, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Встановлено, що ОСОБА_11 добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина ОСОБА_9 , який є особою з інвалідністю другої групи, не надає.
З Довідки про доходи ОСОБА_11 вбачається, що він працює слюсарем-інструментальником 4 розряду у ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент» та отримує дохід, зокрема, у липні 2024 року - 2924, 46 грн., серпні 2024 року - 3899, 81 грн., вересня - 8900 грн., жовтні 2024 року - 8 126, 09 грн., листопаді 2024 року - 8910 грн., у грудні 2024 року - 8910 грн., у січні 2025 року - 8910 грн., у лютому 2025 року - 8910 грн., у березні 2025 року - 6402 , 38 грн. , а всього за період з 22.07.2024 року по 31.03.2025 року - 65892 грн.(а.с.55).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків вюачається, що інших доходів, крім отриманих у ПрАТ «Полтавський алмазний інструмент», ОСОБА_11 не має.
Також з матеріалів справи не вбачається наявності будь-якого рухомого чи нерухомого майна у відповідача.
Відповідач ОСОБА_11 одружений та має дружину ОСОБА_17 , що слідує із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року (а.с.59).
З Довідки виданої КП «ЖЕО № 2» № 1121 від 02.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_17 , дружина відповідача, має доньку ОСОБА_18 (а.с.28).
ОСОБА_18 навчається на 2 курсі Полтавського аграрного університету денної форми навчання , що вбачається із довідки № 60 від 17 березня 2025 року (а.с.57).
Також встановлено, що ОСОБА_11 проходив службу у ЗСУ, 28.07.2023 року отримав травму, має ряд захворювань та потребує реабілітації, що підтверджується медичною документацією (а.с.61-77). З 21 липня 2024 року ОСОБА_11 демобілізувався.
Таким чином, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач бере участь в утриманні повнолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є непрацездатним.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач працює, отримує заробітну плату, яка за період з 22.07.2024 року по 31.03.2025 року склала 65892 грн. ( в середньому понад 8 000 грн. в місяць).
Інших дітей чи батьків, які перебувають на утриманні не має. Посилання відповідача на те, що на його утриманні перебуває дружина, яка не працює, та дитина дружини не заслуговують на увагу, оскільки доказів непрацездатності дружини не надано, а згідно сімейного законодавства вказану дитину зобов'язані утримувати її батьки.
Згідно з ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право: - один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю; - дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; - цей з подружжя опікується нею; - другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
З огляду на викладене, доводи відповідача, що позивач отримує соціальну допомогу від держави як особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю, не спростовують його обов'язку утримувати особисто непрацездатного сина.
Для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Судом беззаперечно встановлено, що повнолітня дитина сторін є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, є непрацездатним, отримує соціальну допомогу від держави у розмірі 2361 грн. , проживає з матір'ю, за станом свого здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Відповідач проживає окремо, не допомагає позивачці доглядати за їхньою спільною непрацездатною дитиною, яка потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги у зв'язку з інвалідністю.
Суд зазначає, що доводи сторін щодо наявності та причин виникнення заборгованості за аліментами до повноліття дитини не є тими обставинами, які підлягають доведенню у даному спорі.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач зобов'язаний утримувати свого непрацездатного сина та має таку можливість, враховуючи розмір його доходів, а також стан здоров'я, ту обставину, що він непрацездатним не визнаний, приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 2 000 грн. щомісяця.
При цьому, суд керується положеннями ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви, та вважає за необхідне стягнути аліменти з дня звернення до суду з позовом 14.04.2025 року.
Згідност.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягує із ОСОБА_11 на користь держави судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп. ( 40 % від задоволених позовних вимог), враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», решту судового збору у сумі 726 грн. 72 коп. віднести на рахунок держави.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представник відповідача повідомила, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із проведенням експертизи.
Згідно з п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.
Відповідно до ч.5 ст. 134 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.
Так, відповідачем виконані вимоги ст.ст. 134, 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач вказала попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який становить 15 000 грн. Також до судових дебатів нею подано Договір № 15/02/25НА про надання правової допомоги від 26 лютого 2025 року з адвокатом Нестеренко Н.М., платіжні інструкції в АТ КБ «ПриватБанк» від 26.02.2025 року та 07.04.2025 рок на суму 7500 грн. та 7500 грн. відповідно, Акт наданих послуг від 10 вересня 2025 рокуи на суму 15 000 грн., Детальний опис робіт та наданих послуг по Договору № 15/02/25НА про надання правової допомоги від 26 лютого 2025 року (а.с.160-167).
Враховуючи, що позов задоволено на 40 %, суд приходить до висновку про стягнення із відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. (що становить 40 % від сплачених 15 000 грн.), що є пропорційним розміром до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133,137, 141, 142, 206, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., починаючи стягнення з 14.04.2025 року до закінчення строку, на який встановлено інвалідність, а саме 01.12.2025 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп.
Решту суми судового збору у розмірі 726 грн. 72 коп. віднести на рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Повне рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя Л.І. Савченко