Справа № 2-4454-10
11 листопада 2010 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді - Бобрової І.В.
при секретарі - Демянюк І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі Банк) звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсним.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2010 року зустрічний позов був об'єднаний з первісним позовом в одне провадження.
Позивач в своєму позові посилався на те, що відповідно до укладеного договору № NKH3G204040074 від 03.09.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 04.09.2027 року. Відповідно до умов договору відповідач повинен був сплачувати щомісячно заборгованість за кредитом, за відсотками, комісією та інших виплат передбачених договором В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № NKH3G204040074 між Банком та відповідачем був укладений договір іпотеки від 04.09.2007 року. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, а саме цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Миколаєві по вул. Ялтинська друга, буд. № 23 і складається з житлового будинку загальною площею 55,5 кв.м., огорожі, споруди. Але відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка на 13.03.2010 року складає 378 095,13 доларів США.
Просили звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу зазначеного майна Банку, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та підтвердив викладені у ньому обставини. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали, в своїх поясненнях та письмових запереченнях просив в позові відмовити, а також задовольнити зустрічний позов в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідач зазначив, що 03.09.2007 року він уклав з Банком кредитний договір № NKH3G204040074 терміном до 04.09.2027 року за яким отримав 37600,00 доларів США та договір № NKH3G104040074 - 9400 доларів США, взявши на себе зобов'язання виплачувати банку кошти та проценти за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № NKH3G204040074 відповідач уклав з Банком договір іпотеки від 04.09.2007 року. Згідно з яким надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, а саме цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Миколаєві по вул. Ялтинська друга, буд. № 23 і складається з житлового будинку загальною площею 55,5 кв.м., огорожі, споруди.
Відповідач вважає, що кредитний договір є недійсним, так як Банк видав йому кредит в іноземній валюті - доларах США не маючи ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій наявність якої є обов'язковою у відповідності з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим Законодавством України . За змістом кредитного договору виникли зобов'язання між сторонами щодо надання та виплати іноземної валюти за відсутності ліцензії у сторін, що є підставою для визнання правочину - кредитного договору недійсним. З цих підстав відповідач просить визнати недійсним кредитні договори № NKH3G204040074, № NKH3G104040074, у зв'язку із порушенням позивачем Законів України «Про захист прав споживачів», «Про іпотеку», «Про Національний банк України» статті 99 Конституції України, статей 3,4,203,215,236,524,548 Цивільного кодексу України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов необґрунтований та в його задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № NKH3G204040074 від 03.09.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 04.09.2027 року. Відповідно до умов договору відповідач повинен був сплачувати щомісячно заборгованість за кредитом, за відсотками, комісією та інших виплат передбачених договором В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № NKH3G204040074 між Банком та відповідачем був укладений договір іпотеки від 04.09.2007 року. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, а саме цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Миколаєві по вул. Ялтинська друга, буд. № 23 і складається з житлового будинку загальною площею 55,5 кв.м., огорожі, споруди. Але відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка на 13.03.2010 року складає 378 095,13 доларів США.
Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору іпотекодержптель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцяти денний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено, що про наявність заборгованості та необхідність її погашення відповідач не був повідомлений Банком належним чином, та про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки теж не був повідомлений.
Банком надана копія вимоги від 09.10.2008 року, але вона стосується кредитного договору № NKH3G104040074, а не договору в забезпечення виконання якого позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення. До того ж, згадана вимога була вчасно виконана відповідачем, і представник Банку це не заперечує, що свідчить про бажання відповідача погасити кредит, а не уникнути його погашенню.
Таким чином суд дійшов висновку, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, та таким що не підлягає задоволенню.
Стосовно зустрічного позову, судом встановлено, що 03.09.2007 року відповідач уклав з Банком кредитний договір № NKH3G204040074 терміном до 04.09.2027 року за яким отримав 37600,00 доларів США та договір № NKH3G104040074 - 9400 доларів США, взявши на себе зобов'язання виплачувати банку кошти та проценти за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № NKH3G204040074 між Банком та відповідачем був укладений договір іпотеки від 04.09.2007 року. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, а саме цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Миколаєві по вул. Ялтинська друга, буд. № 23 і складається з житлового будинку загальною площею 55,5 кв.м., огорожі, споруди. Але відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка на 13.03.2010 року складає 378 095,13 доларів США.
Відповідач вважає, що кредитний договір є недійсним, що тягне за собою і недійсність договору іпотеки та поруки, так як Банк видав йому кредит в іноземній валюті - доларах США не маючи індивідуальної ліцензії Національного банку України(далі НБУ) на здійснення валютних операцій наявність якої є обов'язковою у відповідності з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншим Законодавством України з чим суд не погоджується виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вказано, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій з валютними цінностями необхідне надання дозволу НБУ .
Згідно п.2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року №275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
На час укладання кредитного договору банк мав ліцензію НБУ №22 від 04.01.2001 р. згідно якої банк мав право здійснювати операції перелічені у додатку до ліцензії від 29.07.2003 року № 22-2, а саме на ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті п.1, що підтверджено документально..
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що банк на час укладання кредитного договору з позивачем мав законне право на здійснення операцій з валютними цінностями (на видачу кредиту у доларах США), одночасно маючи право на їх повернення позичальником.
У відповідності з ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом. При здійсненні операцій з валютними цінностями порядок був банком дотриманий у відповідності з чинним законодавством України. Згідно з ст.13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначений перелік державних установ, які здійснюють контроль за виконання регулювання валютних операцій на території України. Згідно ст.16 вищезазначеного Декрету передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства. Як встановлено судом державними органами на які покладені функції держави здійснювати контроль за банками у сфері дотримання валютного законодавства в тому числі видачі за кредитними договорами валюти, її повернення банку ПАТ КБ «Приват Банк» за порушення валютного законодавства до відповідальності передбаченої ст. 16 вищезазначеного Декрету не притягувався.
В судовому засіданні позивач вказав, що підставою для звернення до суду з цим позовом є також неправомірне підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки у кредитному договорі, що він раніш не оскаржував у суді. Таке посилання не може бути визнаватися судом підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки не є предметом даного спору. Таким чином суд вважає, що підстав для визнання дій банку щодо оформлення кредитного договору на видачу, повернення валюти позивачем неправомірними, суд не встановив, а тому в задоволенні позовних слід відмовити.
Керуючись ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 33, 35 ЗУ „ Про іпотеку", ст.10, 11, ст.ст.526, 625, 626,638 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 58, 60, 64, 88, 208, 209, 212-215, ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме цілий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Миколаєві по вул. Ялтинська друга, буд. № 23 і складається з житлового будинку загальною площею 55,5 кв.м., огорожі, споруди шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приват Банк» з укладанням від імені позивача договору купівлі- продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем - відмовити .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» про визнання кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки недійсними - відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Боброва І.В.