Справа № 351/1374/24
Номер провадження №2/351/103/25
09 вересня 2025 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Калиновського М.М.
за участі секретаря - Равлюк М.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом адвоката Моценко Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Адвокат Моценко О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Снятинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 29.03.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №532. Від цього шлюбу у сторін є спільна малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 28.09.2021 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу позивач повернулась на дошлюбно прізвище - ОСОБА_5 . З моменту народження дитини батько дитини повністю усунувся від виховання сина, не відвідує його, не цікавиться життям та здоров'ям дитини, матеріально не утримує сина. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються самостійно матірю ОСОБА_1 без участі та підтримки з боку Відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні матері, яка матеріально забезпечує дитину. А тому, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Представник позивача, адвокат Моценко О.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Представник Служби у справах дітей у своїй заяві поклалася на розсуд суду.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження від 21.09.2017р., ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матір'ю дитини записана ОСОБА_7 , а батьком - ОСОБА_3 .
Рішенням Снятинського районного суду від 28.09.2021 року, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , зареєстрований 29.03.2017р. Шевченківським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а/з № 532 - розірвано. Після розірвання шлюбу залишено позивачці ОСОБА_9 дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».
Згідно Інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.07.2025р. вбачається, що Абогербан Сабах перетнув державний кордон України 07.08.2018р. (Пункт пропуску Бориспіль-D, Київ-Багдад).
Згідно з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 19.08.2025р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Снятинської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2017 р.нар.", затвердженим рішенням Виконавчого комітету Снятинської міської ради від 21 січня 2025 року № 36-01/2025 встановлено, що Абогербан Сабах ніяким чином не піклується про сина ОСОБА_10 , не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Батько, знаючи про існування сина, жодного разу не подзвонив, не поцікавився життям сина, зв'язок нізким не підтримує, місце перебування його невідоме. Виходячи з вищенаведеного, а також те, що місце перебування ОСОБА_2 невідоме і з'ясувати його думку нема можливості, Орган опіки і піклування Снятинської міської ради вважає за доцільне залишити дане питання на розгляд суду.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню свого малолітнього сина. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
З наведених вище письмових доказів судом вбачається, що батько ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не займається її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
А тому, враховуючи поведінку батька, його відношення до дитини та беручи до уваги інтереси дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд доходить висновку, що Абогербан Сабах свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками .
З огляду на зазначене, ураховуючи, що Абогербан Сабах повністю ухилився від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню свого малолітнього сина та втратив до нього будь-який інтерес, суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.
Згідно із ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч.1 ст.191 Сімейного Кодексу України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч.2 ст.166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Позивачка вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , 2017 р.нар. на її користь у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не мене 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначених за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказане також кореспондується частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, якаю держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, моральної і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 ст.191 СК України, передбачено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Крім того, суд звертає увагу про відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про непрацездатність відповідача або його незадовільний стан здоров'я, чи наявність інших утриманців, а, відтак, давали б суду підстави вважати, що відповідач не зможе сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному законодавством розмірі.
Ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що справедливим, необхідним та достатнім для утримання дитини буде стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що відповідно до закону позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у сумі 1 211 грн. 20 коп. та за позовну вимогу про стягнення аліментів у сумі 1 211 грн. 20 коп., а разом 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ