Справа 729/1090/25
3/729/519/25
16 вересня 2025 р. Суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І, за участі секретаря судового засідання Шлапак Н.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Халупко В.М.,
розглянула адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції № 2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
28.06.2025 о 15 год. 33 хв. в с. Ярославка по вул. Незалежності, 2, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального газоаналізатора Drager 6820, результат огляду 0,33 проміле, тест 1463, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису бодікамеру М 505 в СН202308220040. Водій відсторонений, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України і скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Халупко В.М. у судовому засіданні підтримав подане ним письмове клопотання, а саме просить провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.06.2025 о 15 год. 33 хв. у с. Ярославка по вул. Незалежності, 2, працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'заний проінформувати водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожного руху може поставити під сумнів подальші дії працівників поліції.
В протоколі серії ЕПР1№ 375232 не зазначається, які саме правила ПДР були порушені водієм, так само поліцейський не виконав свого обов'язку, та не проінформував водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. Отже, з матеріалів справи не можливо встановити, що взагалі стало підставою для того, що поліцейські підійшли до транспортного засобу, почали вимагати пред'явити права, а також пройти огляд на сп'яніння.
Крім того, відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затвердженої наказом МВС України № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису. Відеофіксація є обов'язковою умовою, яка гарантує прозорість дій працівників поліції та можливість перевірки їх правомірності у подальшому судовому розгляді. У даній справі відеозапис фактично здійснювався, однак стороні захисту його не було надано для ознайомлення. Відсутність доступу до відеоматеріалів позбавляє захист можливості перевірити правильність проведення огляду, умови застосування приладу, поведінку службових осіб та інші обставини, які мають істотне значення для встановлення істини у справі.
Також, відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знати, у чому її обвинувачують; давати пояснення; користуватися юридичною допомогою адвоката; подавати докази; заявляти клопотання; виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача.
Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково зазначається відмітка про те, що особі були роз'яснені її права та обов'язки. Це є не формальністю, а необхідною гарантією забезпечення права на захист.
У даній справі в протоколі відсутнє підтвердження факту ознайомлення особи з її правами, а також немає доказів того, що такі права були реально роз'яснені працівниками поліції. Це означає, що особа була фактично позбавлена можливості повною мірою реалізувати своє право на захист: користуватися допомогою адвоката, заявляти клопотання чи надавати пояснення.
Також звертає увагу суду про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції викладений незрозумілим текстом, а саме вказано, що водій відсторонений, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Окрім того просить врахувати норми Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 року, відповідно до якої вважає, що 0,33 проміле є допустимою нормою та дозволяє керувати трансортним засобом.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши адміністративний протокол та додані до нього матеріали, суддя приходить до наступних висновків.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався.
Не дивлячись, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не визнає своєї вини, факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими під час розгляду справи належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 375232 від 28.06.2025, в якому зафіксовано факт протиправних дій та виявлені у водія явні ознаки алкогольного сп'яніння, які зумовили законну вимогу поліцейського, спрямовану до водія, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Текст протоколу є зрозумілим та складений відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395;
- роздруківкою результатів проходження тесту №1463 від 28.06.2025 року з використанням приладу Драгер, результат тесту 0,33 %;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого був складений акт з зазначенням результату огляду на стан алкогольного сп'яніння, з заначеним результатом, а саме 0,33% ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис;
- розпискою згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується доставити т.з. ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 та не допускати ОСОБА_1 до керування транспортного засобу до повного його витверезіння;
- відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції, згідно якого ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який має технічну несправність, а саме відсутнє праве бокове дзеркало. Після зупинки працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме під час розмови було чутно запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду 0,33%. Відеозапис повністю та послідовно відображає подію керування, зупинки, проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager» та результати огляду.
Суддя не може погодитися з доводами захисника особи, яка притягується до адмінвідповідальності, адвоката Халупко В.М. про закриття провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1.ч. 1. ст. 247 КУпАП з огляду на таке.
В силу ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має права та обов'язки.
З адміністративного протоколу серії ЕПР1 № 375232 від 28.06.2025 року вбачається, що особі, як вчинила адміністративне правопорушення роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис у відповідній графі цього протоколу(а.с.1).
Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом скористався та надав письмові пояснення по суті порушення, власноручно зазначивши в графі протоколу про адміністративне правопорушення, що він свою вину визнає.
Окрім того, факт роз'яснення працівниками поліції прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП підтверджується відеозаписом. Таким чином, посилання захисника на нероз'яснення ОСОБА_1 під час складання протоколу його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП є безпідставними.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
На відеозаписі події об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
З долученого до матеріалів адміністративної справи відеозапису вбачається, що 28.06.2025 о 15 год. 33 хв. в с. Ярославка по вул. Незалежності, 2, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , маючи технічну несправність, а саме відсутнє праве бокове дзеркало на автомобілі, що і стало причиною зупинки та про, що його було повідомлено працівниками поліції під час зупинки. Отже, суддя не може погодитися із стороною захисту про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 28.06.2025 року о 15 год. 33 хв.
Щодо твердження сторони захисту про застосування до ОСОБА_1 норм Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року щодо допустиної норми 0,33 проміле, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до п. 5 ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 року, в ньому міститься норма про те, що в національних законодавствах країн учасників Конвенції повинно бути передбачено положення, які стосуються керування транспортними засобами під впливом алкоголю, а також максимально допустимий рівень алкоголю в крові чи у повітрі, що видихається. Зокрема, максимально допустимий рівень алкоголю у повітрі, що видихається, не повинен бути більшим за 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
У цьому випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 % у повітрі, що видихається, що і має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у повітрі, що видихається водієм - 0,2 %. Таким чином, щодо ОСОБА_1 не було порушено норм національного та міжнародного законодавства, оскільки поліцейськими за допомогою газоаналізатора установлено рівень алкоголю у повітрі, що видихається ОСОБА_1 в 0,33 %.
Будь-яких інших належних та переконливих доказів того, що в діях водія ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог ПДР та відсутній склад адміністративного правопорушення, суду не надано.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Отже, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням встановлених фактичних обставин даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведеною «поза розумним сумнівом».
Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Слід зазначити, що у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи характер вчинення правопорушення, особу правопорушника, сімейний стан, ступінь його вини, майновий стан, вік, суд дійшов до висновку про можливість застосування до правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою виховання правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд розцінює, як метод його захисту, з метою уникнути від адміністратиної відповільності.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною та достатньою для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постанови законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.І. Бойко