Провадження № 11-кп/803/2791/25 Справа № 192/635/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого:
- 16 березня 2016 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 115, ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_7
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що засуджений заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці немає, за весь період відбування покарання має одинадцять стягнень за порушення режиму утримання, характеризувався як посередньо так і негативно, у зв'язку з чим, суд не визнав поведінку засудженого сумлінною.
В апеляційній скарзі:
- засуджений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В обґрунтовування апеляційної скарги вказує, що з моменту прибуття до “Солонянської ВК № 21» він працював, однак з невідомих йому причин в особовій справі про це зазначено.
Заслухавши засудженого ОСОБА_5 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями п.п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
За приписами ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх прокладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого ОСОБА_5 , його поведінку і відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених за весь час відбуття покарання, та дійшов до законного і обґрунтованого висновку, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Так, згідно матеріалів справи, засуджений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, на даний час відбуває покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2016 року, за ч. 1 ст. 115, ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Початок строку відбування покарання 22 липня 2015 року, кінець строку 26 жовтня 2026 року.
Згідно характеристики, за час відбування покарання мав 11 стягнень, зокрема, за міжкамерний зв'язок, заборонені предмети, алкогольне спяніння, вилучені сім карту, вилучену заточену металеву пластину, шприц для ін'єкцій, тощо.
Також, згідно характеристики, засуджений ОСОБА_5 вчиняє дії, повязані з погрозами або насильством, зловживав алкоголем, ставав агресивним та становив небезпеку для оточуючих, друзі та коло спілкування підтримують прокримінальні настанови на життя.
Крім того, засуджений ОСОБА_5 не бере відповідальності за вчинені дії на себе, не усвідомлю наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої, вважає, що такі типи антисоціальної поведінки прийнятні, негативно ставиться до працівників органів та установ виконання покарань.
За наведених обставин, виходячи з матеріалів, суд першої інстанції дійшов врахував, що засуджений ОСОБА_5 не працевлаштований, заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за час відбування покарання жодного немає, що в сукупності з іншими, наведеними вище обставинами свідчить про те, о засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 відсутні, оскільки рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі достатньо обґрунтованих мотивів.
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4