Провадження № 11-сс/803/1547/25 Справа № 202/5079/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 62025000000000333 від 26 березня 2025 року, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Аша Челярінської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, неодруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_5
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області та продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 вересня 2025 року включно.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а також продовження існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування/суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, а також знищення, сховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження, та виконати обов'язок визначений ч. 3 ст. 183 КПК України з застосуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК України та визначити як альтернативний запобіжний захід заставу в мінімальному встановленому КПК для даного виду злочину розмірі.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що повний текст оскарженої ухвали був отриманий 30 липня 2025 року, тому пропущений не з вини апелянта.
Апеляційні вимоги по суті обґрунтовує тим, що слідчий суддя не виконав обов'язок щодо визначення застави.
Заслухавши підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Вирішуючи питання про дотримання строку на апеляційне оскарження, встановлено, що за ствердженнями захисника ОСОБА_5 , повний текст оскарженої ухвали був отриманий 30 липня 2025 року, що не спростовується матеріалами справи, тому, обставини через які захисник пропустив строк на подачу апеляційної скарги, можливо визнати поважними та такими, що не перешкоджають поновленню цього строку. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , були належним чином досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку даного запобіжного заходу, та обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваної під вартою.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою враховано, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні в тому числі особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, пов'язаного із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, в особливо великих розмірах, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що в сукупності свідчить про існування ризиків того, що підозрюваний, з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, враховуючи воєнний стан на території України, підозрюваний ОСОБА_6 може намагатись уникнути досудового розслідування, тим паче на початкових його етапах, коли розкриття злочину найбільш ефективне.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
З огляду на вищевикладене, у цьому кримінальному провадженні, тяжкість висунутого обвинувачення не є вирішальною обставиною для висновку суду про наявність реального ризику можливих спроб підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування або суду.
Отже, продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі досудового розслідування зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
При цьому, під час розгляду клопотання також були враховані положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу підозрюваного, зокрема, вчинення особливо тяжкого злочину, пов'язаного із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, слідчий суддя, в межах своїх дискреційних повноважень, не вважав за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
За наведених обставин, не визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави на даному етапі кримінального провадження, відповідає завданням даного кримінального провадження.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 62025000000000333 від 26 березня 2025 року, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4