Провадження № 33/803/2374/25 Справа № 216/7466/24 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
11 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., -
постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 147807 від 11 жовтня 2024 року, 11 жовтня 2025 року о 00 год. 23 хв., в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Гете біля буд. 12, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «FORD EDGE» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом «DragerALCOTEST-6820» № 0118 від 11 жовтня 2024 року, результат 1,08 % а також актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, з результатами був згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України, просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що є діючим військовослужбовцем із рядом поранень та захворювань. Має дружину, яка також проходить військову службу та сина 2017 року народження. Вказує, що можливість керування ним транспортним засобом є необхідним для утримання сім'ї.
Звертає увагу, що знаходився на похованні свого товариша, та через емоційний стан поїхав до міста Кривий Ріг, наслідком стали дві адміністративні справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, до цього не мав жодного факту порушення ПДР України.
Вказує, що справа надійшла до суду 22.10.2024 року, він на кожне судове засідання прибував до суду з с. Казанка, при цьому витрачав на дорогу значні кошти. Вказує, що суд позбавив можливості ознайомитись із документами, на які послався як на доказ вини та належність вимірювального приладу.
Зауважує, що суд не звернув увагу, що він є військовослужбовцем та безпідставно позбавив його права керування транспортним засобом та стягнув судовий збір. Також суд не звернув увагу, що він вже позбавлений права керування транспортним засобом на 1 рік по справі № 216/7811/24, а тому відповідно до позиції Верховного суду, не може бути позбавлений права, якого в нього немає.
ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлявся про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи, проте не повідомив причин своєї неявки, клопотань про відкладення апеляційного розгляду - не заявляв.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що він 11 жовтня 2024 року о 00 год. 23 хв., в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Гете біля буд. 12, керував транспортним засобом «FORD EDGE» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом «Drager ALCOTEST-6820» № 0118 від 11 жовтня 2024 року, результат 1,08 % а також актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, з результатами був згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 11 жовтня 2024 року серії ЕПР № 147807; тестуванням на стан алкогольного сп'яніння, який проводився із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» (прилад ARHК-0118); - актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11 жовтня 2024 з яким ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис в акті та чеку Драгер; рапортом; відеозаписом зі службових портативних відеореєстраторів працівників ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП.
Так, ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доведенню підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування воді в стані сп'яніння.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що підтверджується матеріалами справи та факт перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння. Вказані обставини доведені поза розумним сумнівом та не спростовуються самим ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі зазначає, що їхав на автомобілі в м. Кривий Ріг та не заперечує, що перебував в стані алкогольного сп'яніння, встановлені результати не оспорював.
В протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду та роздруківки з газоаналізатору Драгер ОСОБА_1 проставив особисті підписи, без зазначення будь-яких заперечень або зауважень.
Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, будь-яких порушень або невідповідності не виявлено.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Щодо порушення права на ознайомлення з матеріалами справи, апеляційний суд зауважує, що сам ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово прибував на судові засідання в суд першої інстанції, отже не був позбавлений можливості ознайомитись із матеріалами справи, більш того таке право ОСОБА_1 мав можливість реалізувати в суді апеляційної інстанції, однак, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не прибув, також не прибув раніше призначеної дати задля можливості ознайомитись із матеріалами справи та надати письмові зауваження.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вчинив правопорушення, які відрізняється підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість застосування до ОСОБА_1 додаткового виду стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає жодної альтернативи накладення стягнення та передбачає виключно накладення стягнення у виді штрафу разом із позбавлення права керування транспортним засобом.
При цьому, попереднє рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, жодним чином не виключає обов'язку суду у застосуванні додаткового виду стягнення, яке прямо передбачене санкцією статті.
Апеляційний суд звертає увагу, що діючі вимоги КУпАП не містять імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами навіть осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є частиною їх посадових обов'язків або необхідною для виконання побутових сімейних функцій, на які посилається ОСОБА_1 . Так, перебування на утриманні малолітньої дитини та необхідність керування ОСОБА_1 транспортним засобом не спростовує необхідності застосування додаткової міри стягнення, прямо передбаченої санкцією статті та такої, що не має альтернативи.
Більш того, апеляційний суд враховує, що вказані ОСОБА_1 обставини, не були стримуючим фактором в порушенні ним ПДР України двічі. Крім того, ті життєві обставини в яких перебував останній, будучі в стані алкогольного сп'яніння, не виключали можливість пересуватися іншим шляхом ніж керування джерелом підвищеної небезпеки, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Разом з цим, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки справа не пов'язана з виконанням військового обов'язку та не під час виконання службових обов'язків.
Так, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
У даному випадку судовий збір стягується з ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, а тому правових підстав для звільнення останнього від сплати судового збору немає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА