Провадження № 11-кп/803/2343/25 Справа № 214/9700/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 1201940000000853 від 23.10.2019 року за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого головним енергетиком ТОВ «РБК «Вікторія», не одруженого, на утриманні дітей не маючого, раніше не судимого,
визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробувальним строком на 2 (два) роки та покладено обов'язки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено питання про арешт майна, судові витрати та речові докази, -
вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним в тому, що він 23.10.2019 року, приблизно о 05-20 годин, в темний час доби, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , рухався по проїзній частині, вул. Дарвіна у напрямку пл. Горького в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на зелений сигнал світлофору з перевищенням дозволеної швидкості руху 51,7 км/год. у населеному пункті, грубо порушуючи вимоги п.п. 12.4, 12.9 ( б) ПДР України.
У процесі руху водій ОСОБА_8 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміну, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, завчасно не вжив усіх можливих для зменшення швидкості аж до повної зупинки автомобіля, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , який рухався по регульованому пішохідному переходу зліва на право відносно руху автомобіля та закінчив переходити проїзну частину вже на червоний сигнал світлофору для пішоходів, в результаті чого на пішохідному переході поблизу електроопори № 448 біля будинку 2 на вулиці Волгоградська в Саксаганському районі м. Кривого Рогу скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_10 .
Своїми діями водій автомобіля «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.4, 12.9 ПДР України згідно з якими:
п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливим»;
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 б «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.»;
п. 12.9 б) «Перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 ПДР України»;
п. 16.5 «У разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід»;
п. 18.2 «На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення вимог п. п. 15.5, 18.2 ПДР України водієм ОСОБА_8 знаходяться у причинному зв'язку з характером настання дорожньо - транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження з контузій ними вогнищами, субарахноїдальні крововиливи, забійна рана правої бічної поверхні шиї, садна спини, перелом правої лопатки, забій легень, перелом лівої лобкової кістки, відкритий осколковий перелом кісток правої гомілки, закритий перелом внутрішнього виростка лівої великогомілкової кістки. Характер тілесних ушкоджень у потерпілого (забійні рани, садна, переломи, забій мозку, легень) свідчать про утворення ушкоджень від дії тупих предметів за механізмом удар (удар-стиснення), тертя-ковзання.
Вищезазначені ушкодження могли бути утворені від дії тупого твердого предметів, як з обмежено-подовгуватою поверхнею, якими могли бути деталі кузова автомобілю, так і при подальшому падінні на твердий, тупий предмет з необмеженою контактуючою поверхнею, яким могло бути дорожнє покриття. За своїм характером ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Ушкодження могли бути отримані не пізніше дати їх встановлення у медичному закладі - 23.10.2019 року. В крові ОСОБА_10 виявлено 2,0 % алкоголю, що може відповідати алкогольному сп'янінню середнього ступеня.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник адвокат ОСОБА_7 та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить вирок суду змінити, виключивши додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, тим самим пом'якшивши призначене покарання.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції належним чином не надав оцінки відеозапису з реєстратора автомобіля, в якому їхали свідки, показання вказаних свідків протирічать щодо погодних умов, освітлення проїзної частини дороги, роботі світлофора, діям ОСОБА_8 і діям свідків, в салоні автомобіля яких гучно грала музика і тільки після настання ДТП чутно нецензурну лайку. Крім того, показання свідків не узгоджуються з висновком експерта щодо швидкості руху обвинуваченого та початку руху. Зауважує, що водій не міг із зупиненого положення набрати швидкість встановлену експертом за 2,7 сек.
Наголошує, що призначаючи покарання суд послався на правову позицію, яка за обставинами не є аналогічною, із обставинами у даному кримінальному провадженні.
Зауважує, що суд помилково зазначив, що потерпілий у заяві вказав про призначення ОСОБА_8 реальної міри покарання та позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки потерпілий навпаки просив не призначати реальну міру покарання та не позбавляти права керування транспортним засобом.
Звертає увагу, що ОСОБА_8 є головним енергетиком ТОВ «КВОЛІТІБУД» з 2019 по 2021 роки, діючий ФОП з 2021 року та має контракти з підприємствами, у зв'язку із чим з 2019 року використовував транспортний засіб для роботи, обслуговуючи підприємства у м. Кривий Ріг та за його межами. Тобто наявність права керування транспортними засобами є складовою частиною роботи ОСОБА_8 для утримання та матеріального забезпечення себе і сім'ї.
Наголошує, що позбавлення права керування, майже після спливу 6 років скоєння кримінального правопорушення невиправдано суворе покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу свого захисника, просив ії задовольнити; прокурора ОСОБА_6 , який просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість призначеного основного та додаткового покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В апеляційній скарзі захисника адвоката ОСОБА_11 , не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановленого судом першої інстанції, доведеність вини ОСОБА_8 у вчинені злочину та кваліфікація кримінального правопорушення, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Посилання захисника адвоката на неузгодженість показань свідків та висновків експерта, колегія суддів враховує в призмі даних, які характеризують особу обвинуваченого та умов за якими ним було вчинений злочин, оскільки захисником адвокатом у мотивувальній та резолютивній частині апеляційної скарги не ставиться під сумнів доведеність вини ОСОБА_8 та відповідно вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, захисником оскаржується вирок виключно в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 404 КПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів переглядає вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_8 .
Так, відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані ч. 2 ст. 286 КК України як дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, під час керування транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Зазначені вище вимоги судом першої інстанції були враховані та дотримано принципів призначення покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, при цьому враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, та той факт, що ОСОБА_8 повністю відшкодував завдану майнову шкоду потерпілому та вибачився перед ним в судовому засіданні.
З долученої до матеріалів справи розписки від 05.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_10 05.04.2025 року отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США в якості компенсації матеріальних збитків та моральної шкоди, які були спричинені йому кримінальним правопорушенням.
Обставиною що пом'якшує покарання судом визнано щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Перевіряючи доводи сторони захисту щодо необґрунтованості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, колегія суддів зазначає, що позбавлення права займатися певною діяльністю є видом кримінального покарання, відповідно до якого особі забороняється займатися певною діяльністю, наприклад, керувати транспортним засобом.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання, зокрема і у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно роз'яснень, викладених у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_8 вироком суду першої інстанції призначено додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. При цьому враховано ставлення обвинуваченого до вчиненого та його поведінку після цього, а також ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, форму вини, яка є необережною, той факт, що ОСОБА_8 під час вчинення злочину був тверезим, має водійський стаж майже 10 років та один раз притягувався до адміністративної відповідальності з порушення Правил дорожнього руху України.
Зауваження захисника щодо швидкості руху обвинуваченого не спростовує факт настання ДТП та відповідно отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, сам обвинувачений ОСОБА_8 не заперечує, що перебував за кермом та здійснив наїзд на пішохода, якого заздалегідь не бачив через туман, через що не встиг загальмувати до повної зупинки, тому почав здійснювати поворот вправо, однак лівою частиною автомобіля зачепив потерпілого. Отже, вказані обставини, поза розумним сумнівом вказують на порушення ОСОБА_8 правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.
Всі обставини, на які посилається захисник безумовно враховані судом першої інстанції та обвинуваченому ОСОБА_8 призначено покарання з іспитовим строком. Також врахована думка потерпілого, який просив не призначати покарання у виді позбавлення волі та не позбавляти права керування транспортним засобом ОСОБА_8 . При цьому, посилання у вироку суду на думку потерпілого в частині суворості покарання, про що слушно зазначає захисник, колегія суддів вважає технічною опискою, оскільки судом наведено мотивування з розрахунку позиці потерпілого саме щодо не призначення ОСОБА_8 додаткової міри покарання.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Апеляційний суд зауважує, що при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, сукупність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а й особливості вчинення конкретного кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
У даному випадку, обвинувачений проявив крайню неуважність, здійснивши наїзд на пішохода, навіть з необережності, а тому порушення ним, обов'язку дотримуватися ПДР, призвело до порушень невід'ємних прав особи, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, в подальшому із встановленням інвалідності. Наслідком такого порушення, повинно бути тимчасове позбавлення обвинуваченого такого права на керування транспортними засобами. Покарання без призначення такого додаткового покарання не сприятиме досягненню мети покарання та свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Більш того, враховуючі несприятливі погодні умови, як про це наголошував обвинувачений, останній керуючи джерелом підвищеної небезпеки повинен був бути більш уважним та стежити за дорожньою обстановкою, а порушення вказаних умови призвело до настання тяжких наслідків.
Позитивні дані про особу обвинуваченого, на яких акцентує сторона захисту, врахував суд першої інстанції під час визначення виду і розміру покарання за ч. 2 ст. 286 КК та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 цього Кодексу. За обставин цього кримінального провадження, вказані дані дають змогу призначити покарання з іспитовим строком, однак не знижують суспільної небезпеки вчиненого засудженим кримінального правопорушення настільки, щоб досягти мети покарання, можливо було без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд звертає увагу, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами навіть осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є частиною їх посадових обов'язків. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації. Колегія суддів вважає, що не призначення судом додаткового покарання є явно несправедливим та невмотивованим внаслідок м'якості, та не буде досягнуто мети покарання, що передбачено ст. 50 КК України.
Таким чином, переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість рішення суду першої інстанції при призначенні обвинуваченому основного та додаткового покарання в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, тому апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 405, 406, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , визнаного винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її оголошення.
Судді