Провадження № 22-ц/803/6719/25 Справа № 2-4094/10 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року у цивільній справі номер 2-4094/10 за поданням державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколова О.О., боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина,
У листопаді 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколов О.О. з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, в якому просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме: частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня дитина.
В обґрунтування подання державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколов О.О. посилався на те, що на виконанні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувають виконавчі провадження: 1) виконавче провадження №21699137 від 01.10.2010 року по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3504 від 03.09.2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. Заборгованість становить 308723,75 грн; 2) виконавче провадження №69206184 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період з 01 вересня 2010 року по 31 липня 2021 року у розмірі 207680,00 грн; 3) виконавче провадження №76701839 по примусовому виконанню виконавчого листа №205/14137/23 від 27.11.2024 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/8 частини її заробітку (доходу) щомісячно на повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, починаючи з 27 грудня 2023 року і до досягнення донькою двадцяти трьох річного віку або до закінчення навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше). Заборгованість становить 27148,13 грн. Таким чином, загальна заборгованість боржника ОСОБА_1 становить 543552,13 грн.
06.04.2017 року постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Орловою Вікторією Валеріївною накладено арешт на майно боржника. На неодноразові виклики до державного виконавця боржник не з'являється. Боржник ухиляється від виконання виконавчих листів, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного їй майна і доходів.
За боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме : частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Будь яке інше майно, на яке можливо було б звернутися стягнення та реалізувати його в подальшому в рахунок погашення боргу за боржником не зареєстровано. Однак, боржник з 02.10.2006 року не проживає у вищевказаній квартирі, що підтверджується актом про не мешкання та відсутності особистих речей від 27.12.2024 року. Фактичним місцем проживання боржника є: АДРЕСА_2 .
Крім того, боржник ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_5 , та після чого змінила прізвище на « ОСОБА_6 » та народила ще двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 10.06.2016 року боржник самостійно зареєструвала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
14.11.2024 року державним виконавцем на адресу Дніпровської міської ради було направлено подання №9046 про надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: частини майна боржника за вищевказаною адресою. Але, рішенням Дніпровської міської ради від 26.12.2024 року №3/3-210 відмовлено у реалізації майна боржника з відсутністю повного пакету документів та заяви боржника про відчуження майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року в задоволенні подання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколова О.О., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, про стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина - відмовлено.
Із вказаним судовим рішенням не погодився заявник Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Ленінського районного суду від 02 квітня 2025 року в цивільній справі №205/123/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця про стягнення на нерухоме майно боржника, в якій зареєстрована малолітня дитина.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального, та процесуального права.
Загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 2010 року становить 543552,13 грн. Виконавчі провадження знаходяться на виконанні протягом 15 років, та за весь час жодної виплати від боржника не отримано, що підтверджується розрахунками заборгованості. При цьому, боржником не вчиняється жодних дій на виконання рішень суду.
Виконавцем неодноразово було направлено боржнику засобами поштового зв'язку виклики та постанови про арешт коштів та майна боржника за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно відповідями МВС України, ДПС України, ПФУ України боржник доходи не отримує, транспортні засоби відсутні. Отже, іншого рухомого та нерухомого майна, крім частини квартири, у боржника, немає. Державним виконавцем застосовано відносно боржника всі заходи впливу, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
До суду першої інстанції було надані усі необхідні документи, у тому числі і свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18.12.1995 року, де боржник має спільну часткову власність у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Реалізація частини майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти, жодним чином не порушують право дитини на користування житловим приміщенням.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 100, 101, 103).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що на виконанні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувають виконавчі провадження:
1) виконавче провадження №21699137 від 01.10.2010 року по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3504 від 03.09.2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. Заборгованість становить 308723,75 грн (а.с. 10-15);
2) виконавче провадження №69206184 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період з 01 вересня 2010 року по 31 липня 2021 року у розмірі 207680,00 грн;
3) виконавче провадження №76701839 по примусовому виконанню виконавчого листа №205/14137/23 від 27.11.2024 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/8частини її заробітку (доходу) щомісячно на повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, починаючи з 27 грудня 2023 року і до досягнення донькою двадцяти трьох річного віку або до закінчення навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше). Заборгованість становить 27148,13 грн (а.с. 8-9).
Таким чином, загальна заборгованість боржника ОСОБА_1 становить 543552,13 грн.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 16-17).
Відповідно до інформації, наданої відділом формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у квартирі за адресою : АДРЕСА_1 з 10.06.20216 року зареєстрована малолітня особа - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23).
Рішенням Дніпровської міської ради від 26.12.2024 року №3/3-210 відмовлено задоволенні подання державного виконавця №9046 від 14.11.2024 року про надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: частини майна боржника за вищевказаною адресою у зв'язку з відсутністю повного пакету документів та заяви боржника про відчуження майна (а.с. 24).
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з відсутнності правових підстав для вирішення питання про звернення стягнення на майно боржника, оскільки звернення державного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, як крайнім заходом, є передчасним, в той час як державним виконавцем не застосовано відносно боржника всі заходи впливу, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року №2831/5 (далі - Порядок №2831/5), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі №2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Судом встановлено, що на виконанні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувають виконавчі провадження:
1) виконавче провадження №21699137 від 01.10.2010 року по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3504 від 03.09.2010 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. Заборгованість становить 308723,75 грн (а.с. 10-15);
2) виконавче провадження №69206184 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період з 01 вересня 2010 року по 31 липня 2021 року у розмірі 207680,00 грн;
3) виконавче провадження №76701839 по примусовому виконанню виконавчого листа №205/14137/23 від 27.11.2024 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/8частини її заробітку (доходу) щомісячно на повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, починаючи з 27 грудня 2023 року і до досягнення донькою двадцяти трьох річного віку або до закінчення навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше). Заборгованість становить 27148,13 грн (а.с. 8-9).
Таким чином, загальна заборгованість боржника ОСОБА_1 становить 543552,13 грн.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 16-17).
Відповідно до інформації, наданої відділом формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у квартирі за адресою : АДРЕСА_1 з 10.06.20216 року зареєстрована малолітня особа - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23).
Рішенням Дніпровської міської ради від 26.12.2024 року №3/3-210 відмовлено задоволенні подання державного виконавця №9046 від 14.11.2024 року про надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: частини майна боржника за вищевказаною адресою у зв'язку з відсутністю повного пакету документів та заяви боржника про відчуження майна.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження надсилання на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням постанов про відкриття провадження та інших процесуальних документів, прийнятих в межах виконавчих проваджень,а також доказів на підтвердження того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність правових підстав для задоволення подання у зв'язку з недоведеністю того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Апеляційний суд у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Крім того апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що у пункті 80 постанови від 13 листопада 2024 року у справі №186/871/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що державний/приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), залишити без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: