Провадження № 22-ц/803/4894/25 Справа № 185/10917/24 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року в цивільній справі номер 185/10917/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за час роботи у яких отримав професійне захворювання.
23 червня 2017 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями та 3 групу інвалідності.
Позивач змушений проходити курси лікування, медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання. Він позбавлений нормальних життєвих зв'язків через те, що наслідки отриманих на виробництві професійних захворювань обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані.
Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків 245000,00 грн.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120000,00 грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 10 лютого 2025 року заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 року - залишено без задоволення.
Із вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 року в справі №185/10917/24, зменшивши розмір моральної шкоди що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я, до 60000 грн, судового збору на користь держави до 1073,60 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення чинного законодавства України, постановленим без врахуванням всіх фактичних обставин справи. Судом невірно застосовано норми процесуального і матеріального права, не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору та надана невірна оцінка доказам по справі.
Позивач був забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, а також були створені відповідачем, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, безпечні і нешкідливі умови праці.
Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не с достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків.
Під час розслідування причин виникнення професійних захворювань у позивача, комісією не було встановлено жодного припису, який не було виконано роботодавцем в частині забезпечення безпечних умов праці; не встановлено невиконаного заходу з охорони праці, не встановлено жодного механізму, обладнання, які б експлуатувалися без дозволу держгірпромнагляду, а також порушення вимог в частині незабезпечення працівника засобами індивідуального заходу та іншими засобами для забезпечення безпечних умов праці.
Належним та допустимим доказом, що може підтвердити зміни психологічного стану та наявність моральної шкоди у позивача, є виключно, висновок судово-психологічного експерта, зроблений на підставі Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, що зареєстрована 18.01.2019 року Міністерством юстиції України (реєстраційний код 14.01.75) та включена до Реєстру методик проведення судових експертиз з січня 2019 року.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року у справі №185/10917/24 без змін, та апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - без задоволення.
Навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов'язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем.
Заперечення факту наявності моральних страждань відповідачем через відсутність у позивача діагнозу або медичного висновку психолога чи психіатру - суперечить чинному законодавству, рішенням Конституційного Суду України та усталеній судовій практиці.
Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров'я і отримання ним професійного захворювання відбулося при виконанні трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження його здоров'я, мають бути стягнуті без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 78, 79, 83).
Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Повалій О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 94-94зв).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 тривалий час працював в шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 8-9зв).
23.05.2017 року затверджено Акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 (а.с. 10-11зв).
З довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК серія 12ААА №046810 від 23.06.2017 року вбачається, що позивачу первинно встановлено втрату працездатності у 60% та третю групу інвалідності (а.с. 12).
З довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серія 12ААА №064782 та 12ААВ №126648 від 14.06.2021 року вбачається, що позивачу повторно встановлено втрату працездатності у 60% та третю групу інвалідності (а.с. 13-13зв).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в розмірі 120000,00 грн.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає обставинам справи та нормам закону.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював в шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
З довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК серія 12ААА №046810 від 23.06.2017 року вбачається, що позивачу первинно встановлено втрату працездатності у 60% та третю групу інвалідності.
З довідок міжрайонної профпатологічної МСЕК серія 12ААА №064782 та 12ААВ №126648 від 14.06.2021 року вбачається, що позивачу повторно встановлено втрату працездатності у 60% та третю групу інвалідності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, з яким погоджується апеляційний суд.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, в сумі 120000,00 грн і вважає довід апеляційної скарги з цього питання безпідставним.
Стосовно доводу апеляційної скарги про необхідність стягнення відшкодування моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, апеляційний суд виходить з наступного.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п'ята статті 265 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».
Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №235/3143/24.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що помилковим є вирішення судом першої інстанції у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
Наведений довід апеляційної скарги щодо можливості утримання податків є таким, що частково заслуговує на увагу.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення коштів без відрахування податків та інших обов'язкових платежів, оскільки, як зазначене вище, податкові зобов'язання сторін судом не встановлюються, а визначені податковим законодавством України.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення лише в частині стягнення коштів без відрахування податків та інших обов'язкових платежів, витрати відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року - змінити.
Абзац другий резолютивної частини заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року викласти у такій редакції:
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ 00178353, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень.
В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: