Справа № 170/583/24 Провадження №33/802/158/25 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н. В.
Доповідач: Денісов В. П.
17 вересня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Кромського М.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік,
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 11 серпня 2024 року о 07:10 на автодорозі Т-03-22 сполученням сел. Шацьк - с. Плоске в урочищі Венське Ковельського району Волинської області, керував транспортним засобом марки "Део", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими 11.08.2024 о 07:10 год., а о 08:45 год. він самостійно прибув до лікувального закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, за результатом якого був тверезий, тобто і огляд на стан сп'яніння був проведений в медичному закладі до спливу двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Вважає, що працівниками поліції не надано доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Просить постанову судді скасувати та закрити справу за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення.
Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 197354 від 11.08.2024 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.08.2024, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.08.2024 (а.с.3); результатом алкотестера Алкофор 507, тест № 00101 від 11.08.2024, результат 0,41‰ (а.с.5); відеозаписами (а.с.12) та іншими матеріалами справи.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
А п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
А тому, оскільки на місці зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння.
В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків
Згідно приписів частини 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Зазначені нормативно-правові акти дають зробити висновок, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано належним чином.
З відео вбачається, що поліцейський на місці зупинки транспортного засобу, виявивши ознаки алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Алкофор 507, на що він погодився, результат огляду 0.41‰, результат огляду не оспорював, просив працівника поліції написати якесь інакше порушення. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 , у разі незгоди з результатом тесту, пройти повторний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, потім відмовився, був згідний з результатом огляду на місці, підписав розписку про те, що він зобов'язується не керувати транспортними засобами у стані сп'яніння (а.с.12).
Отже з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та було встановлено, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння та від проходження огляду у лікарні відмовився, тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Так, переглядом відеозапису з бодікамер працівників поліції встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу зафіксовано безперервною відео фіксацією.
Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.
Крім того, із долученої працівниками поліції до матеріалів справи копії свідоцтва № 12-01/0827 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «АлкоФор 507» Зав.№ IUN3F0114 вбачається, що він відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019, а вищевказане свідоцтво чинне до 11.03.2025.
Відповідно до роздруківки технічного приладу, яким встановлено алкогольне сп'яніння ОСОБА_1 , останнє калібрування даного приладу АлкоФор 507, серійний номер IUN3F0114, було проведено 11 березня 202 року (відповідно до тесту № 00101 від 11 серпня 2024 року), тому станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням інтервал калібрування даного приладу не закінчився.
Що ж стосується посилань сторони захисту на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, проведеного у Любомльське ТМО від 11.08.2024, згідно якого у ОСОБА_1 о 09 год 15 хв 11.08.2024 алкогольного сп'яніння не виявлено, то суд першої інстанції обґрунтовано не взяв даний висновок до уваги, належним чином обґрунтувавши свою позицію.
Так, до місцевого суду було подано даний висновок (а.с.40).
При цьому слід звернути увагу на таку обставину, що через декілька хвилин після зупинки транспортного засобу під керування водія ОСОБА_1 о 07 год 10 хв у нього було виявлено алкогольне сп'яніння - результат 0,41‰ (а.с.5).
Під час огляду у медичному закладі у ОСОБА_1 було виявлено вміст етилового спирту у видихуваному повітрі о 08 год 45 хв - 0,2‰, о 09 год 05 хв - 0,1‰ (а.с.41 зворот).
Такі дані дають обґрунтовані підстави прийти до висновку, що на момент зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 о 07 год 10 хв, останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, що повністю підтверджується чеком приладу «Алкофор» результат 0,41‰ (а.с.5), актом огляду, в якому ОСОБА_1 власноручно вказав, що згоден із результатом огляду, який склав 0,41‰ (а.с.2) та відеозаписом з бодікамери поліцейського а.с.12).
Тому висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, проведеного у Любомльському МТМО від 11.08.2024 щодо ОСОБА_3 не спростовує вищенаведених доказів про те, що він о 07 год 10 хв 11 серпня 2024 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Більше того, згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №113 від 11.08.2024, на який посилається апелянт, зокрема п.17, в якому вказано, що у ОСОБА_1 наявний запах вчорашнього випитого алкоголю (а.с.41 зворот).
За таких обставин суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновок Любомльського МТМО від 11.08.2024 щодо ОСОБА_1 , оскільки він не спростовує сукупності вищезазначених доказів керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 11 серпня 2024 року о 07 год 10 хв..
Також, допитана в судовому засідання за клопотанням захисника свідок ОСОБА_3 пояснила, що чоловіка зупинили поліцейські на посту та виявили запах алкоголю, він погодився пройти огляд на місці зупинки, результат якого був - 0,41‰, з яким її чоловік ОСОБА_1 був згідний. Після складання протоколу вони самі поїхали в лікарню. Там її чоловік пройшов огляд на стан сп'яніння. Коли він перший дихнув у трубку, результат був 0,2‰. Лікар не відпустила чоловіка. Через деякий він знову продув трубку і результат вже був 0,1‰. Лікар склала висновок, що чоловік тверезий. Також свідок повідомила, що напередодні вона з ОСОБА_1 пили пиво в обідню пору. Чоловік випив літру пива.
Вказані обставини і не заперечив під час апеляційного розгляду і сам ОСОБА_1 ..
Отже, з показань свідка та пояснень самого ОСОБА_1 убачається, що напередодні керування транспортним засобом він вживав алкогольні напої, а саме випив літру пива.
Таким чином наведена сукупність доказів повністю спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи тверезим.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом тверезим і що відповідальність настає за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а не за кількість проміле, є голослівними, безпідставними та такими, що суперечать нормам матеріального права та матеріалам справи.
Так, згідно п.7 розд. ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
А оскільки у ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу під його керуванням було виявлено 0,41‰ проміле алкоголю у крові, то він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що є необґрунтованими посилання захисника, що розбіжності між часом, який зафіксованого на відеозаписі події, коли працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння 07:17, та часом, який зафіксовано в результаті тесту приладу "Алкофор 507" 07:15, що ставить під сумнів правильність вимірювального приладу, оскільки коли працівники поліції підійшли до транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , на відеозаписі зафіксовано час 07:15, до цього часу вказаний транспортний засіб вже деякий час перебував в ур. Венське, поки працівники поліції перевіряли інші транспортні засоби, тому час вчинення правопорушення у протоколі вказано 07:10, згодом буде встановлено, що на той момент ОСОБА_1 вже керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Більше того, такі незначні розбіжності в часі не ставлять під сумнів обставини щодо місця та часу вчинення ОСОБА_1 вказаного у протоколі правопорушення та не впливають на факт керування останнім в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеної сукупності обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і такими, що свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути накладення на нього безальтернативного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного ст.266 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були законним та безумовними підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено й істотних порушень вимог КУпАП, які могли б стати безумовною підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Інші доводи апеляційної скарги не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки належним чином не спростовують сукупності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, та не можуть бути безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у даній справі.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов