Справа №760/24789/25 1-кс/760/11299/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
18 вересня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за скаргою голови ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ БЕБ у Київській області у порядку ст.303 КПК України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР,-
Заявник звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ТУ БЕБ у Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
В обґрунтування скарги зазначає, що 28 серпня 2025 року заявник засобами електронного поштового зв'язку направив до ТУ БЕБ у Київській області заяву про вчинення кримінального правопорушення. Станом на час звернення до слідчого судді будь-якої інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР за вказаною заявою до заявника не надходило.
У судове засідання належним чином повідомлений заявник не з'явився. Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги та подані документи, слідчий суддя зазначає наступне.
З матеріалів скарги вбачається, що 28 серпня 2025 року голова ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» засобами електронного поштового зв'язку направив до ТУ БЕБ у Київській області заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Водночас ч.1 ст.214 КПК України передбачає, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Чинним КК України визначено, які саме діяння є злочинами, у чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше. У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого злочину, наявні підстави вважати таке звернення саме заявою чи повідомленням про злочин, за яким приймаються передбачені законом процесуальні рішення.
Обов'язковою умовою початку досудового розслідування є наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ №9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПК України).
Крім того, відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №8-рп/2011 від 12 липня 2011 року.
Як зазначено в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку 11 (2008) уваги Комітету Міністрів Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою звернення до Європейського суду з прав людини.
Можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності.
Відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються виключно за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Отже, оцінка судових рішень, прийнятих суддею може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
При цьому, ч.1 ст.106, ст.107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено підстави дисциплінарної відповідальності суддів та визначено порядок звернення до компетентного органу зі скаргою у разі порушення суддею вимог законодавства під час розгляду справи.
Звернувшись до ТУ БЕБ у Київській області із заявою, у якій не викладено конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення суддями кримінального корупційного правопорушення, та в подальшому оскаржуючи бездіяльність слідчих, намагається оскаржити судові рішення та відповідні дії судді, вчинені при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді з використанням механізму оскарження бездіяльності слідчого, передбаченого ст.303 КПК України.
У випадку порушення суддею під час розгляду справи вимог законодавства України, особа має право звернутися з відповідною скаргою до Вищої ради правосуддя.
Водночас, крім іншого, слідчим суддею з'ясована позиція суб'єкта оскарження з приводу бездіяльності, зазначеної у скарзі. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.214, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні скарги голови ГО «НОН-СТОП УКРАЇНА» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ БЕБ у Київській області у порядку ст.303 КПК України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_4