СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15489/25
пр. № 2-а/759/243/25
11 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
І. Позиції учасників справи
Аргументи позивача
11 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 2950 від 10.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позов обґрунтований тим, що:
- 10 липня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн;
- постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не став на облік за фактичним місцем ВПО з 12 жовтня 2024 року, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 за № 1487 (далі - Правила військового обліку) під час дії особливого періоду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 210 КУпАП;
- зазначену постанову позивач уважає незаконною, оскільки начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не є особою, яка уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення; у спірній постанові зазначене прізвище невідомої особи ( ОСОБА_2 ); постанова прийнята з істотним порушенням його процесуальних прав і гарантій, про розгляд справи він повідомлений не був.
У судове засідання позивач не з'явився. У позовній заяві просив розглянути справу без повідомлення сторін.
Позиція відповідача
05 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_3 , подана ОСОБА_3 , до якої він долучив витяг з наказу про його призначення на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 2752 про адміністративне правопорушення, постанову № 2950 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, пропричини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
ІІ. Процесуальні дії суду
01 серпня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 11 серпня 2025 року.
У зв'язку з неявкою сторін судове засідання, призначене на 11 серпня 2025 року, суд відклав на 11 вересня 2025 року.
Відповідно до статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі сторін.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.06.2025 № 2752 10 червня 2025 року об 11 годині 52 хвилин в місті Києві, в м. Києві по вул. Павла Глазового 1, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не став на військовий облік за місцем ВПО з 12 жовтня 2024 року, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 за № 1487. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 210 КУпАП. Громадянину ОСОБА_1 роз'яснені норми ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Розгляд справи призначений на 10 липня 2025 року на 09 годину 00 хвилин (а.с. 31).
Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.07.2025 № 2950 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не став на облік за фактичним місцем ВПО з 12 жовтня 2024 року, чим порушив п. 7 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 за № 1487. Правопорушення вчинене під час дії особливого періоду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 210 КУпАП. З урахуванням наведеного, постановив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень. Копію постанови № 2950 від 10.07.2025 ОСОБА_1 отримав 10 липня 2025 року (а.с. 18,30).
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 6 від 28.02.2022 підполковник ОСОБА_3 призначений на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 29).
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з 12 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3008-5003487231, виданою Управлінням соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 12.10.2024 (а.с. 13).
Згідно з даними інформаційної системи «Резерв +» від 24.06.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , є непридатним до військової служби (постанова ВЛК від 13.01.2025) (а.с. 14).
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 13.01.2025 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби (номер протоколу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 № 146) (а.с. 15).
IV. Мотиви суду
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частини 2, 4 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Частина третя статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення встановленого порядку військового управління.
Суб'єктами вказаного адміністративного правопорушення є призовники, військовозобов'язані, резервісти.
Об'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні встановлених правил військового обліку.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232) військовий обов'язок включає, серед іншого, взяття громадян на військовий облік
Згідно із ч. 11 ст. 38 Закону № 2232 призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
Додатковою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є час його вчинення, а саме особливий період.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Зазначена норма є втіленням принципу своєчасності адміністративної відповідальності. Указаний принцип означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення. Після закінчення термінів давності можливість накладення адміністративного стягнення виключається. При цьому строки давності, передбачені ст. 38 КУпАП, є абсолютними, тобто вони ніким не можуть бути продовжені, а їх пропуск, незалежно від причин, однозначно виключає накладення адміністративного стягнення.
Приписи статті 62 Конституції України закріплюють принцип презумпції невинуватості, який полягає, зокрема, у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 у справі «Надточій проти України».
Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частини 2, 4 ст. 9 КАС України).
Сутність принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи полягає, серед іншого, у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою. Суд під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства повинен активно використовувати процесуальні повноваження, у тому числі й щодо виявлення, витребування і дослідження доказів за власною ініціативою.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд при вирішенні цієї справи має перевірити правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Недоведення відповідачем зазначених обставин має наслідком скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і закриття справи про адміністративне правопорушення.
V. Оцінка і висновки суду
У справі, що розглядається, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає в тому, що він не став на військовий облік в семиденний строк з дня зміни місця проживання (отримання статусу внутрішньо переміщеної особи).
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з 12 жовтня 2024 року з місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене свідчить про наявність у нього обов'язку до 20 жовтня 2024 року стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Факт невиконання цього обов'язку позивач не оспорив.
Аргументи позивача про відсутність у начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення суд відхиляє. Системне тлумачення приписів ст. 235 КУпАП, Закону № № 2232 та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки дає підстави для висновку, що вжите у ст. 235 КУпАП поняття «територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» слід розуміти, як будь-який такий орган військового управління незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи та його територіальної юрисдикції.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про розгляд справи, суд до уваги не бере, адже вони спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, відповідно до якого позивач власним підписом підтвердив, що він ознайомлений зі своїми правами, повідомлений розгляд справи 10 липня 2025 року о 09-00, отримав другий примірник протоколу.
Водночас матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_6 13 січня 2025 року. Наведене свідчить, що відповідач не міг не виявити факт порушення відповідачем правил військового обліку не пізніше цієї дати.
Відповідно до приписів статті 38 КУпАП останнім днем накладення адміністративного стягнення є 13 квітня 2025 року. Водночас постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв 10 липня 2025 року.
За таких обставин, суд констатує, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене поза межами встановленого законом строку, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оскільки відповідач не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд задовольняє позов повністю.
VІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «Ощадбанк» № 35 від 10.07.2025(а.с. 1).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 висловила позицію, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
Отже, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання цієї позовної заяви, становить 605,60 гривень (3 028,00 грн*0,2).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч. 2 цієї статті, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягає судовий збір у сумі 605,60 гривень.
При цьому відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачений судовий збір у сумі 605,60 гривень підлягатиме поверненню позивачеві у разі подання ним відповідного клопотання.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 3, 5, 7, 9, 77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2950 від 10.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право подати клопотання про повернення переплаченого судового збору у сумі 605,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_2 ).
Суддя Ю.В. Кравченко