СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1872/25 ун. № 759/21136/25
18 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, українець, гр-н України, освіта вища, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , не судимий, за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
сторони провадження: прокурор ОСОБА_4 , особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_5 , захисник - ОСОБА_6 , законний представник - ОСОБА_7
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, будучи курсантом навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 в порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 01.10.2024 приблизно о 08 год. 00 хв. самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до 21 липня 2025 року, тобто до моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України.
За таких обставин вказані дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані як такі, що містять ознаки суспільно небезпечного діяння, кримінальна відповідальність за яке встановлена ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану.
Однак, згідно з висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 1236 від 26 серпня 2025 року, ОСОБА_5 на час вчинення суспільно небезпечних діянь страждав на хронічне психічне захворювання - «Шизофренія, параноїдна форма, період спостереження менше року», а тому за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 і на даний час страждає вказаним стійким хронічним розладом, а тому за своїм психічним станом також не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, не може правильно сприймати обставини справи, давати свідчення, приймати участь в судовому засіданні. ОСОБА_5 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Посилаючись на ці обставини, прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом стосовно ОСОБА_8 за ознаками вчинення останнім суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Заслухавши думку прокурора, який просив задовольнити своє клопотання, оскільки в справі наявні належні докази того, що ОСОБА_5 на час вчинення вказаних суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, був неосудним, і після вчинення вказаного суспільно небезпечного діяння хворіє на психічну хворобу і на даний час, думку захисника та законного представника, які всі підтримали думку прокурора, а також думку самого ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи його звинувачення надуманими, оскільки він не отримував громадянство України у добровільному порядку, а його самого незаконно утримують, проаналізувавши заявлене клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що подане прокурором клопотання підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як видно з досліджених судом матеріалів провадження факт вчинення суспільно небезпечного діяння не оспорюється сторонами, в т.ч. стороною захисту, та доводиться такими доказами:
даними, що містять матеріали службового розслідування за фактом залишення військовослужбовцем ОСОБА_9 місця служби, матеріали його затримання;
документованими даним про службовий статус ОСОБА_8 як військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації - курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ;
даними постанови про зміну порядку досудового розслідування та його продовження за правилами, передбаченими главою 39 КПК України.
За таких обставин, суд вважає безспірно доведеним те, що суспільно небезпечне діяння, яке поставлене ОСОБА_10 у провину, дійсно мало місце, вчинені саме ним у стані неосудності,. Суд також вважає доведеним те, що до ОСОБА_8 можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ст. ст. 93 та 94 КК України, ст. 503 КПК України).
За вимогами ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Оскільки психічно хворий ОСОБА_5 за своїм психічним станом і характером вчинених суспільно небезпечних діянь потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в примусовому порядку, тому, враховуючи ступінь суспільної небезпеки ОСОБА_8 для інших осіб, до нього згідно з правилами ст. 94 КПК України належить і достатньо застосувати примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Станом на момент судового розгляду у суду відсутні підстави для визнання ОСОБА_8 таким, що одужав, або про те, що внаслідок змін у стані його здоров'я відпала потреба у застосуванні примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 92-94 КК України, ст. ст. 369-372, 376, 508, 512-513 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_8 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.
Речові докази - зберігати при матеріалах справи.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ ОСОБА_11