17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13473/24 пров. № А/857/33200/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (суддя - Желік О.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту не зазначено),
в адміністративній справі №380/13473/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточну індексацію грошового, забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 у неповному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 - без урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
5) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 у неповному розмірі грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік - без урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та щомісячної додаткової грошової винагороди у повному розмірі, нарахованої на виконання рішення суду у даній справі;
6) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік з урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та щомісячної додаткової грошової винагороди у повному розмірі, нарахованої на виконання рішення суду у даній справі;
7) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум): з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року;
8) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
9) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015- 2017 рр.;
10) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
11) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
12) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточну індексацію грошового, забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточну індексацію грошового, забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточну індексацію грошового, забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум): з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015- 2017 рр. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та оскаржили його в апеляційному порядку.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених вимог, з підстав неправильного і неповного встановлення обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) зазначає, що військова частина НОМЕР_1 діючи відповідно до Конституції України, Бюджетного Кодексу України, Законів України «Про Збройні Сили України», «Про індексацію грошових доходів населення», роз'яснень Міністерства соціальної політики України № 10685/0/14-15/10 від 16.07.2015; №252/10/136-16 від 09.06.2016; №13700/з від 08.08.2017 немала законних підстав для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, оскільки в межах фінансового ресурсу Державного бюджету вказані виплати не були передбачені. Індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року, відповідно до норм та правил, визначених Порядком № 1078 становить 0,00 грн. щомісячно. З урахуванням вищевикладеного, відповідач стверджує, що судом першої інстанції були неправильно тлумаченні норми матеріального права, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточної індексації грошового забезпечення та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити її позивачу. Також апелянт вказує, що визначення базового місяця належить до виключної компетентності військової частини НОМЕР_1 , а тому підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 02.05.2024 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу не має. Також апелянт вказує, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704». Відповідно до п. 2 вказаної постанови внесена зміна до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». На день звернення з позовом постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 є чинна. Таким чином, суд першої інстанції неправильно тлумачив зазначені вище відповідачем норми матеріального права та безпідставно задоволив позовні вимоги про здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 02.05.2024 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на початок відповідного календарного року. Також апелянт вказує, що в особливий період з оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учасникам бойових дій. Спірні правовідносини виникли за період з 2015 по 2017 роки, тобто під час дії особливого періоду, а тому позивач права на додаткову відпустку як учасник бойових дій не мав, а мав право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки при звільненні з військової служби. Військовою частиною НОМЕР_1 була виплачена ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2019 по 2024 роки. При таких обставинах, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр..
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржене рішення суду в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні решта вимог, з підстав порушення норм матеріального права, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) зазначає, що позивач довів суду, що відповідач діяв протиправно коли не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін за період з 01.01.2016 по 30.03.2017. Крім того, позивач довів, що і щомісячна додаткова грошова винагорода за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 і грошова допомога для оздоровлення за 2016 рік йому виплачувалися без врахування в їх складі індексації грошового забезпечення. Зазначає, що встановивши своїм рішенням, що з боку суб'єкта владних повноважень були допущенні порушення його прав на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 і грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік із врахування в їх складі індексації грошового забезпечення, суд не захистив його права, як того вимагає Закон та безпідставно відмовив в задоволені вказаних вимог. Також, при прийнятті рішення, судом було допущено неправильне тлумачення норм матеріального права, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, якою затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. Суд у своєму рішенні помилково застосував висновок про те, що виплата компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку від 21.02.2001 №159, не передбачена в структурі грошового забезпечення, а є санкцією, тобто мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні працівника (військовослужбовця), відтак не є виплатою у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, оскільки позивач не звертався до суду із позовними вимогами про компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а тому, вказаний висновок відношення до суті спору в адміністративній справі не має. Вважає апелянт, що нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій необхідно проводити з урахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржене рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог. Ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати у неповному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 - без урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати у неповному розмірі грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік - без урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та щомісячної додаткової грошової винагороди у повному розмірі, нарахованої на виконання рішення суду у даній справі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік з урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та щомісячної додаткової грошової винагороди у повному розмірі, нарахованої на виконання рішення суду у даній справі, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточну індексацію грошового, забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточну індексацію грошового, забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця, підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015 2017 рр. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що обидві апеляційні скарги слід задовольнити частково.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 23.05.2014 по 30.03.2017 (витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.05.2014 №99, від 30.03.2017 №74) та з 27.04.2019 по 02.05.2024 (витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2019 №91, від 02.05.2024 №125) (а.с. 14, 15, 16, 17).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 17.08.2024 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У відповідь на запит позивача листом від 05.06.2024 №1152 командування Військової частини НОМЕР_1 надало позивачу інформацію про види та розмір грошового забезпечення, які нараховані та виплачені з 23.05.2014 по 30.03.2017 та з 27.04.2019 по 02.05.2024 у формі довідок про нараховане грошове забезпечення (а.с. 18-22).
Позивач, не погодившись з тим, що відповідач не у повному обсязі здійснив йому нарахування та виплату грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Як слідує з позовної заяви, одним із спірним у цій справі питань позивач вважає визначення базового місяця, який підлягає застосуванню при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період із січня 2016 року по 30 березня 2017 року.
Колегія суддів зазначає, що аналіз положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався, а в подальшому зміна окладів відбулась лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 30 березня 2017 року.
Щодо застосування березня 2018 року, як місяця підвищення грошового доходу, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначаючи таке.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Таким чином, відповідачем протиправно здійснювалось нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.05.2024 без застосування березня 2018 року як місяця, підвищення грошового доходу.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та на отримання поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 02.05.2024 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тому, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги відповідача щодо питань відносно правильності нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди.
Відносно вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр., колегія суддів враховує наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2024 №125 позивачу виплачено грошову компенсацію за 84 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2019-2024 рр..
Згідно з розрахунково - платіжної відомості №308 на виплату грошової компенсації невикористаної щорічної додаткової відпустки УБД за 2019-2024 рр. військовослужбовцям при звільненні військова частина НОМЕР_1 ОСОБА_1 , яка була надана до відповіді на запит військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2024 №1152, позивачу була виплачена компенсація за щорічні додаткові відпустки УБД за другу частину військової служби, а саме за 2019-2024 рр. в розмірі 64025,87 грн..
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2017 №74, при виключені зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, грошова компенсація за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр. не виплачувалася.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011).
Відповідно до ст. 4 Закону №504/96, законодавством встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.
Згідно із ст. 16-2 Закону №504/96 встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Також ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п. 12).
Статтею 101 Закону №3551 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону №504/96. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Статтею 10 Закону №504/96 розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.
Згідно з п. 8 ч. 13 ст. 10 Закону №504/96, щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551. Вказана норма співвідноситься з п. 12 ст. 12 Закону №3551.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Верховний Суд в постанові від 16.06.2019 у справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону №2011 у рік звільнення, зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону №3551 не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551 з 2014 по 2018.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання грошової компенсації за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр..
Тому, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги відповідача щодо питання відносно грошової компенсації позивачу невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр..
Відносно позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось судом вище, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Колегія суддів наголошує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, колегія суддів вважає, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX); Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ (далі - Закон №3460-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, відповідно не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом (актами) вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені у статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 (дата набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закон № 1082-IX, Закону № 1928-IX та Закону № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Спірним у даній справі є здійснення перерахунку грошового забезпечення обумовленого підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом № 294-IX, Законом № 1082-IX, Законом № 1928-IX, Законом № 2710-IX, Законом №3460-ІХ.
Суд при вирішенні даного спору також бере до уваги висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 (адміністративне провадження № К/9901/37717/21), зокрема пункт 62, а саме:
"(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".
Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України «Про Державний бюджет України на відповідний рік»).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Постанова № 481 набрала чинності з 20 травня 2023 року і жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
За обставинами цієї справи, підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача виникли у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Тому обґрунтованими є позовні вимоги щодо протиправності дій відповідача у нездійсненні позивачу нарахування за період з 30.01.2020 до 19.05.2023 виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, та зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату позивачу за період з 01.01.2020 до 19.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення.
Відносно позовних вимог, охоплених періодом з 20.05.2023 року по 02.05.2024 року, колегія суддів враховує те, що Постановою №481, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Натомість, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн..
Колегія суддів звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин Постанова №481 є чинною, у передбаченому законом порядку не скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України №704, у суду немає.
Водночас, відповідач у своїй діяльності повинен керуватися, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Як наслідок, відповідач правомірно обчислив розмір грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 року по 02.05.2024, виходячи з розрахункової величини, визначеної Урядом, у розмірі 1762,00 грн..
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення перерахунку грошового забезпечення за період: - з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; - з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; - з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року; - з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
Тому, являються безпідставними відповідні доводи апеляційної скарги відповідача щодо питань відносно правильності нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період із 30.01.2020 по 19.05.2023.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення перерахунку грошового забезпечення за період із 20.05.2023 по 31.12.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та за період з 01.01.2024 по 02.05.2024, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, з наведених вище мотивів.
Тому, являються обгрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги відповідача щодо питань відносно правильності нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період із 20.05.2023 по 02.05.2024.
Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення.
Відносно апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, щодо позовних вимог про здійснення перерахунку і виплати позивачу у неповному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік - без урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, то відмовляючи в задоволенні зазначених позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідач ще не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення на виконання даного рішення суду, а тому зазначені вимоги є передчасними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки як встановлено вище судом, відповідач діяв протиправно не нараховуючи та не виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення, нараховану із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін за період з 01.01.2016 по 30.03.2017. Також, щомісячна додаткова грошова винагорода за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 і грошова допомога для оздоровлення за 2016 рік позивачу виплачувалися без врахування в їх складі індексації грошового забезпечення.
Тому, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог щодо здійснення перерахунку і виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік - з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Отже, являються обгрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги позивача щодо питань відносно правильності нарахування і виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 та грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік.
Щодо позовних вимог в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то відмовляючи в задоволенні зазначених позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є безпідставними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, до суб'єктів, до яких застосовується Постанова № 44, відносяться військовослужбовці, а також особи, звільнені зі служби.
Об'єктом застосування Постанови № 44 є грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, право на які суб'єкти набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Колегія суддів зазначає, що у розглядуваній справі предметом спору являються питання щодо правильності нарахування і виплати позивачу за відповідні періоди грошового забезпечення та усіх складових грошового забезпечення, а саме, індексації, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги для оздоровлення, а також грошової компенсації за невикористану відпустку.
Враховуючи наведене, нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій, необхідно проводити з урахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Суд же першої інстанції при вирішенні питання щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення помилкового вказав, що спір стосується питання щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Тому, являються обгрунтованими відповідні доводи апеляційної скарги позивача щодо питань відносно компенсації сум податку з доходів фізичних осіб із недоотриманого грошового забезпечення та усіх складових грошового забезпечення.
Отже, апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції винесено рішення з частковою невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з частковим порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року в адміністративній справі №380/13473/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - скасувати і прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.03.2017 поточну індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2024 по 02.05.2024 поточну індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум): з 30.01.2020 по 31.12.2020 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року; з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 30.01.2020 по 31.12.2020 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року; з 01.01.2021 по 31.12.2021 року виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року; з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року; з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015- 2017 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 42 доби невикористаної щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2015-2017 рр., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 у неповному розмірі щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 - без урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 30.03.2017 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого нараховується відповідна виплата, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 у неповному розмірі грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік - без урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік з урахування до складу грошового забезпечення, з якого нараховуються відповідні виплати, індексації грошового забезпечення, нарахованої із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення грошового доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська