18 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1474/24 пров. № А/857/13585/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, прийняте суддею Димарчук Т.М. у м. Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 032950009618 від 11.01.2024 щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) із зниженням пенсійного віку та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити і виплачувати з 01.09.2023 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону №796-ХІІ .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що у позивача наявне посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, наявний необхідний страховий стаж, вона досягнула віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням зниження віку, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував, що відповідно до частини 2 статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж склав 35 років 01 день, період постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.09.1986, з 06.02.1989 по 01.04.1989, з 12.03.1991 по 31.12.1992 станом на 1 січня 1993 склав менше 3 років (2 роки 03 місяці 22 дні).
Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796 та згідно довідки Колківської селищної ради Луцького району Волинської області від 02.01.2024 за №3 і довідки Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Іжицького від 04.08.2023 за №52-25 враховано періоди перебування у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.09.1986, з 06.02.1989 по 01.04.1989, з 12.03.1991 по 02.01.2024 та становить 33 роки 03 місяця 24 дні.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.12.1992, виданим Волинською обласною державного адміністрацією (а.с.16).
Позивач 04.01.2024 звернулася до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви додала необхідні документи, в тому числі: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; посвідчення потерпілої від ЧАЕС серії НОМЕР_1 від 17.12.1992; паспорт громадянина України; копію трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1985; диплом НОМЕР_3 від 28.02.1991; довідку про місце проживання від 02.01.2024 №3, видану Великоосницьким старостинським округом виконавчого комітету Колківської селищної ради Луцького району; виписку із залікової книжки від 04.08.2023 за № вих.52-25, видану Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій) та інші документи (а.с.5-7,16-19,32,35-37).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №032950009618 від 11.01.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (а.с.21).
У рішенні зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії її страховий стаж становив 35 років 01 день, при необхідному, за наявності права на зменшення пенсійного віку - 23 роки, у разі набуття права на пенсію у 2022, передбаченому статтею 26 Закону №1058-IV. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
До періоду постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення враховано періоди з 26.04.1986 по 01.09.1986, з 06.02.1989 по 01.04.1989, з 12.03.1991 по 02.01.2024, обчислені на підставі довідки про місце проживання від 02.01.2024 за №3, виданої Великоосницьким старостинським округом виконавчого комітету Колківської селищної ради Луцького району та виписки із залікової книжки від 04.08.2023 за № вих.52- 25, виданої Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій, який становить 33 роки 03 місяця 24 дні, в тому числі станом на 1 січня 1993 - 02 роки 03 місяця 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. До періодів постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення враховано всі періоди.
Відтак, ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило заявниці у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі як і раніше - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закон №1058-ІV і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивачу видано Волинською обласною державного адміністрацією посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.12.1992 громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого відселення (категорія 3) (а.с.16).
Згідно з паспортними даними позивач народилася в селі Велика Осниця Маневицького району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії позивачкою, серед іншого, надано довідку про місце проживання від 02.01.2024 за №3, видану Великоосницьким старостинським округом виконавчого комітету Колківської селищної ради Луцького району Волинської області, якою підтверджено, що позивач дійсно з дня народження 20.06.1968 по 01.09.1986 та з 12.03.1991 по даний час була зареєстрована та постійно проживала в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області. Довідка видана на підставі погосподарських книг.
Відповідно до виписки із залікової книжки від 04.08.2023 за № вих.52-25, виданої Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій, позивач з 06.02.1989 по 01.04.1989 (01 місяць 24 дні) проходила виробничу практику у КСП «Україна», який знаходиться в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області, тобто фактично проживала у своїх батьків без реєстрації.
Позивачка стверджує, що навчаючись у Львівському зооветеринарному інституті в період з 1987 по 1991, перебувала на зимових та літніх канікулах, під час яких постійно проживала у своїх батьків в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області без реєстрації, що в загальному становить 10 місяців 09 днів. Перебування на канікулах у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 1987 по 1991 в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області без реєстрації, позивач підтверджує доданими до матеріалів справи показаннями трьох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області (а.с.13-15).
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказані обставини в сукупності підтверджують факт проживання позивача в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області до 01 січня 1993 у період, який не зазначений у довідці про місце проживання від 02.01.2024 за №3, виданій Великоосницьким старостинським округом виконавчого комітету Колківської селищної ради Луцького району Волинської області та у виписці із залікової книжки від 04.08.2023 за № вих.52-25, виданої Львівським Національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій про проходження виробничої практики.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці про місце проживання від 02.01.2024 №3, виданій Великоосницьким старостинським округом виконавчого комітету Колківської селищної ради Луцького району Волинської області чітко зазначено, що вона видана ОСОБА_1 і ця довідка підтверджує факт її проживання на території гарантованого добровільного відселення з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 по 01.09.1986 та з 12.03.1991 по даний час була зареєстрована та постійно проживала в с. Велика Осниця Маневицького (Луцького) району Волинської області, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 30.09.2020 у справі №572/1921/17, від 16.10.2024 у справі № 140/14380/23.
В контексті встановлених обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону №1058-ІV суд зазначає, що оскільки, позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу звернулася 04.01.2024, тому пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути призначена ГУ ПФУ з 04.01.2024 (з дня звернення з відповідною заявою).
Щодо висновку суду першої інстанції про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити і виплачувати з 04.01.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону №796-ХІІ, то колегія суддів не погоджується з наведеним, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається встановлено, що рішенням про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку від 11.01.2024 №032950009618 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за її заявою.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 140/1474/24 та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 січня 2024 року №032950009618 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 04 січня 2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар