16 вересня 2025 рокуСправа № 460/4208/25 пров. № А/857/27817/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року (суддя Борискін С.А., м.Рівне, повний текст складено 5 червня 2025 року), -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУПФ), у якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком позивачу, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.02.2024;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, призначеної згідно із Законом №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.02.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивача переведено на пенсію за віком у 2023 році, що підтверджується рішенням з електронної пенсійної справи, відтак показник може застосовуватись за 2020-2022 роки. Факт проведення перерахунку з виду на вид підтверджується листом відповідача від 28.11.2024 №13531-12724/Г-02/8-1700/24, який надано позивачем до позову та на який посилається суд першої інстанції.
Також зазначає, що середня заробітна плата, визначена частиною другою статті 40 цього Закону №1058 для призначення пенсії застосовується лише під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії. Відсутні правові підстави для переведення позивача з пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 та застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки в межах одного й того ж Закону. Крім того підстави вважати, що у розглядуваному випадку мало місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом відсутні.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримуючи пенсію за вислугу років позивач не користувався жодним із видів пенсій, встановлених Законом №1058-ІV, тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше, та перейшов з одного виду пенсії на інший. Також зазначив, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Такі висновки суду першої інстанції, є дещо помилковими, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач перебуває на обліку в ГУПФ та з 16.08.2011 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.
06.02.2023 позивач звернулася до ГУПФ із заявою про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
На підставі поданої позивачем заяви переведено позивача з пенсії за вислугою років згідно з Законом №1788-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 06.02.2023.
Листом від 28.11.2024, на звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення цього виду пенсії, ГУПФ повідомило, що норми статті 45 Закону №1058-IV застосовуються виключно при призначенні пенсії вперше, а не при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону №1058-IV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, у постанові від 8 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, Верховний Суд, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме, за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 27 лютого 2025 року у справі №380/21644/23.
У справі, яка розглядається, апеляційним судом встановлено, що до 06.02.2023 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 06.02.2023.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Разом з тим, судом помилково визначено, що при обчисленні пенсії позивача необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки. Оскільки пенсію за Законом №1058-ІV позивачу призначено у 2023 році на підставі рішення від 13.02.2023 №956090139284, показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, як того вимагає частина друга статті 40 Закону № 1058-ІV, для перерахунку пенсії позивача може застосовуватись за 2020, 2021, 2022 роки.
Таким чином, протиправними є дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 06.02.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, а саме: за 2020-2022 роки.
Разом з тим, за змістом статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд звертає увагу на принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
З метою недопущення погіршення становища особи, яка оскаржує дане рішення, слід визнати протиправними дії ГУПФ щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.02.2024.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається, не дав належної оцінки встановленим обставинам, що призвело до ухвалення частково помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а резолютивну частину оскаржуваного судового рішення змінити.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
В решті рішення суду необхідно залишити без змін, так як доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та фактичних обставин справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року змінити, виклавши абзаци другий-третій резолютивної частини рішення, у такій редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 06.02.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки за правилами частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.».
В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич