Справа №:755/8458/23
Провадження №: 4-с/755/93/23
"22" травня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань Лазоренко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду зі скаргою на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просили:
«Визнати неправомірною бездіяльність Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) з незняття арешту з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного у рамках виконавчого провадження № 460/19. Зобов'язати Святошинський ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладеного у рамках виконавчого провадження № 460/19;
визнати неправомірною бездіяльність Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) з незняття арешту з усього майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладеного у рамках виконавчого провадження №?457/19. Зобов?язати Святошинський ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт усього майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) накладеного у рамках виконавчого провадження № 457/19».
24 липня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий - суддя Виниченко Л.М.) постановлено ухвалу про прийняття до провадження суду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про скасування арештів.
05 вересня 2023 року керівником апарату Дніпровського районного суду міста Києва О.С. Коровичем винесено розпорядження № 466 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ».
06 вересня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Савлук Т.В.
02 жовтня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва прийнято до свого провадження цивільну справу за вищевказаною скаргою та призначено судове засідання.
22 травня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закриття провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна в частині вимог, які пред'явлені заявником ОСОБА_2 .
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, представник заявника - адвокат Бабенко С.С. подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність та просив задовольнити скаргу з підстав поданих документів.
Представник Святошинського відділ виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, розглянувши наявні матеріали, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
На підставі статей 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що 22 вересня 2010 року заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 2-2817/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 101 221,89 дол. США., що еквівалентно 802 183,55 грн.
18 серпня 2018 року постановою Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року змінено, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором, у розмірі 6 768,85 дол. США, що еквівалентно 53 643 грн. 14 коп.; заборгованість за процентам, в сумі 8 550,74 дол. США, що еквівалентно 67 764 грн. 61 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, у сумі 821 грн. 11 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, в сумі 6 781 грн. 64 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором, у сумі 81441,33 дол. США, що еквівалентно 645 422 грн. 54 коп.; заборгованість за процентами, в сумі 2 474,62 дол. США, що еквівалентно 19 611 грн. 36 коп.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, в сумі 50 грн. 56 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, в сумі 1 182 грн. 92 коп.
30 червня 2020 року постановою Верховного Суду у складі Постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою задоволено частково.
Визнано договір поруки, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 від 19 лютого 2007 року припиненим.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2022 року у справі № 755/14211/21 заяву скаржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 2-2817/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. засвідчено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» підтверджує, що станом на 09.09.2022 року зобов'язання ОСОБА_2 по кредитному договору № 11119520000 від 19.02.2007 року припиненні у зв'язку з завершенням розрахунку. На підставі вищевикладеного, заборгованість по зазначеному кредитному договору відсутня, жодних фінансових, матеріальних, моральних та будь-яких інших претензій по будь-яким іншим взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та ОСОБА_2 відсутні. Окрім того, відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в особі представника Пальчевського Іллі Ігоровича, підтверджує, між «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968) та ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який був представлений ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) проведено повний розрахунок за договором купівлі-продажу квартири від 06.09.2022 року, який був засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С, за реєстровим № 1374.
За змістом листа-відповіді Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01 серпня 2023 року № 70277 вбачається, що згідно з проведеною перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі перебувало виконавче провадження № 45017472 за виконавчим листом № 2-2817/2010, що видав Дніпровський районний суд міста Києва від 03.12.2010 року щодо солідарного стягнення боргу в розмірі 802183,55 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк». Сторони виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , стягувач: ПАТ «УкрСиббанк». 05 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 12 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 20 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення ВД стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Також у відділі перебувало виконавче провадження № 23676649 за виконавчим листом № 2-2817, що видав Дніпровський районний суд міста Києва від 03.12.2010 року, щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в розмірі 802183,55 грн. Сторони виконавчого провадження боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , стягувач: ПАТ «УкрСиббанк». 04 січня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладанням арешту майна). 28 вересня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (зупинення судом реалізації арештованого майна). 29 вересня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення ВД стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Відповідно п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
З інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається про наявність зареєстрованих обтяжень майна, про що внесено відповідні записи:
- номер запису про обтяження: 26682629; дата, час державної реєстрації: 11.02.2011 15:15:30; державний реєстратор: Канівець Любов Миколаївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ; підстава для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 457/19, виданий 04.01.2011, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві, Танашук О.М.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41673258 від 19.06.2018 09:48:20, Канівець Любов Миколаївна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб?єктів обтяження: Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, код ЄДРПОУ: 34999049, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р.: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10823670, 11.02.2011 15:15:30, реєстратор: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; опис предмета обтяження: все майно;
- тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 10823670; зареєстровано: 11.02.2011 15:15:30 за № 10823670 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 457/19, 04.01.2011, ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві, ОСОБА_6 ; об?єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_2 ; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, Код: 34999049, 03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9, тел. (044) 407-18-11, 501-10-70; заявник: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, Код: 34999049, 03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9;
- тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 10823646; зареєстровано: 11.02.2011 15:14:19 за № 10823646 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04053, м.Київ, вул. Артема, буд. 73, (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, 460/19, 04.01.2011, ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві, ОСОБА_7 ; об?єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Код: АДРЕСА_1 ; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, Код: 34999049, 03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9, тел. (044) 407-18-11, 501-10-70; заявник: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, Код: 34999049, 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9.
За умовами п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правилами статті 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз матеріалів справи свідчить про відсутність доказів щодо наявності виконавчих проваджень про стягнення з боржника виконавчого збору та виконавчих витрат, або на виконанні в органах ДВС перебувають відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.12. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в редакції, що була чинна на час накладення арешту, заяви про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна та запити про надання витягу з Реєстру заборон в електронній формі подаються до Реєстратора - державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональних філій.
Органи державної виконавчої служби подають заяви про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна та запити про надання витягу з Реєстру заборон в електронній формі, а у разі тимчасової відсутності доступу до підсистеми електронних заяв Реєстру заборон - в паперовій формі до Реєстратора - державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональних філій.
Відповідно до п. 2.1.2 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається, зокрема: органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).
Як передбачено п. 2.2. Положення, органи та посадові особи, зазначені в пункті 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 37, 40, 56, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження» статтями 260, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо зняття арешту з майна - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з незняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеного у рамках виконавчого провадження № 460/19.
Зобов'язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт з усього майна ОСОБА_1 , що накладений у рамках виконавчого провадження № 460/19.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.