Справа № 686/20729/25
Провадження № 3/686/6018/25
02.09.25
02 вересня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мінськ Республіки Білорусь, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, головного спеціаліста-юрисконсульта Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області,
за ч.1 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, близько 15 год. 00 хв. 17 липня 2025 року з'явився на території Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області в нетверезому стані, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-20 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, за викладених вище обставин, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, зокрема, поясненнями самого ОСОБА_1 про те, що у вказані час та місці він дійсно перебував на своєму робочому місці, після чого був скерований заступником начальника зазначеного Управління для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до медичного закладу, у якому такий огляд ОСОБА_1 пройшов за допомогою приладу «Драгер», отримавши відповідний висновок лікаря, а також даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії УХМ №1 від 18.07.2025 р. (з фіксацією факту появи військовослужбовця ОСОБА_1 на території вказаного Управління у нетверезому стані); складеного за результатом медичного огляду, на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду №625, висновку лікаря КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОЛ від 17.07.2025 р., відповідно до якого, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння; акту про результати службового розслідування від 18.07.2025 р. (за результатами проведення якого підтверджено факт появи ОСОБА_1 на території Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області в нетверезому стані; результат проведеного огляду ОСОБА_1 за допомогою алкотесту - 2,53 проміле), з яким ОСОБА_1 фактично погодився, підписавши цей акт без будь-яких зауважень; рапортів від 17.07.2025 р. (щодо перебування 17.07.2025 р. головного спеціаліста-юрисконсульта ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння на території вищевказаного управління).
Твердження ОСОБА_1 про те, що на території Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області в нетверезому стані він не перебував, алкогольних напоїв у той день не вживав, а лише вживав спиртовмісні ліки за 10 хв. до того, як подути в прилад «Драгер» у медичному закладі, суд відхиляє та розцінює такі показання як суперечливі, непослідовні і такі, що надані з метою уникнути відповідальності за фактично скоєне, адже вони повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими у суді, належними, достовірними та допустимими доказами.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, у своїй сукупності, повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, та поза розумним сумнівом підтверджують його вину.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.172-20 КУпАП, як поява військовослужбовця на території військового формування в нетверезому стані.
При цьому, вирішуючи питання по кваліфікації дій ОСОБА_1 саме за ч.1 ст.172-20 КУпАП, суд керувався вимогами чинного законодавства.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов'язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи. В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
До компетенції суддів міськрайонних судів, згідно зі ст. 221 КУпАП, відноситься лише розгляд справ про адміністративні правопорушення, а питання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, як зазначено вище, відноситься виключно до відання уповноважених на те осіб, передбачених ст.255 КУпАП та іншими законами.
Також, слід наголосити, що відповідно до правових висновків, зроблених Європейським судом з прав людини у рішеннях по справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не передбачає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення, було зазначено в якості нормативного акту, який передбачає відповідальність вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, саме ч.1 ст.172-20 КУпАП, тобто без врахування такої кваліфікуючої ознаки інкримінованого ОСОБА_1 діяння, передбаченої ч.3 ст.172-20 КУпАП, як вчинення дій, передбачених ч.1 ст.172-20 КУпАП, в умовах особливого періоду.
З огляду на вищевикладене, суд не вправі погіршувати становище особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, при відсутності такої кваліфікації у складеному відносно останнього протоколі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням суспільної небезпеки та характеру вчиненого правопорушення, майнового стану та особи порушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, критично свою поведінку не оцінив, що свідчить про відсутність у нього щирого каяття, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, в межах санкції ч.1 ст.172-20 КУпАП, у виді штрафу в максимальному розмірі.
На переконання суду саме таке стягнення у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, а тому військовослужбовця ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 15, 27, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень).
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
- стягувачем штрафу є: Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області, місцезнаходження: м.Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 19/2;
- боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Мінськ Республіки Білорусь, житель АДРЕСА_1 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення - УХМ №1 від 18.07.2025 р.).
Суддя