Справа № 120/8067/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
18 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр Пробації" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Центр Пробації", в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 року по 20.01.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, а також перерахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення (основне та додаткове) та індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, а також здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення (основне та додаткове) та індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, а також здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення (основне та додаткове) та індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а також здійснити перерахунок та виплатити грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення (основне та додаткове) та індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2023 року по 20.01.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної установи "Центр Пробації" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Зобов'язано Державну установу "Центр Пробації" здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.01.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач в період з 2020 року по 20.01.2023 проходив службу в Державній установі "Центр Пробації" Міністерства юстиції, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів №117/ОС-17 від 03.07.2017 та №20/к від 09.01.2023.
Позивач, не погоджуючись з нарахуванням йому грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.01.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору та з урахуванням вимог ст. 308 КАС України переглядає рішення суду лише у частині, яка оскаржується, з огляду на наступне.
Так, положеннями частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова №704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Постанова набирала чинності з 01 березня 2018 року.
Нормами пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 21.02.2018 набула чинності постанова № 103, пунктом 6 якої пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відтак, з 21.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Тобто, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність і у зв'язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення пункту 4 постанови № 704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню.
Отже, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.
Таким чином, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову за період з 01.01.2020 по 29.01.2020, оскільки розрахунок грошового забезпечення та його складових виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 є правомірним.
20 липня 2018 року набрав чинності Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом XXXI Порядку №260 регулюється виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Згідно вимог п. 1 вказаного розділу грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.
За змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Приписами п. 5, 6 розділу XXXI Порядку №260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Згідно п. 1, 2, 5 розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Встановлено, що відповідно до витягу із наказу Директора Державної установи "Центр Пробації" Міністерства юстиції від 09.01.2023 №20/к позивача звільнено зі служби з 20.01.2023.
Обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2023 відповідачем проведено із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн.
Відповідач вважає доводи позивача та суду щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 помилковими.
Відтак, за період з 29.01.2020 по 20.01.2023 відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення та додаткового грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.
З метою відновлення прав, порушення яких установлено за результатами розгляду спору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити з 29.01.2020 по 20.01.2023 нарахування та виплату грошового забезпечення та всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, грошову компенсацію за невикористану щорічні основні відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого відповідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.