Справа № 755/16648/23
"11" вересня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 23 008 грн 98 коп., за абонентське обслуговування у розмірі 869 грн 78 коп., 3% річних у розмірі 193 грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 251 грн 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем. Однак відповідач не виконує зобов'язання по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з 01 квітня 2021 року по 31 липня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 23 008 грн 98 коп., а також за абонентське обслуговування у розмірі 869 грн 78 коп. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 квітня 2021 року по 31 липня 2023 року у загальному розмірі 23 878 грн 76 коп., 3% річних у розмірі 193 грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 251 грн 64 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп.
11 червня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористалася своїм правом та не направила до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до статті 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Частиною 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції від 24 червня 2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються ПрАТ «АК «Київводоканал».
Відповідно до пункту 1 Публічного індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.
Згідно із розрахунком заборгованості відповідача по сплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2021 року по 31 липня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 23 878 грн 76 коп., що складається із заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, зі внесенням плати за абонентське обслуговування.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 179 Житлового кодексу України відповідно до законодавства України експлуатація та ремонт державного житлового фонду (незалежно від відомчої належності) у містах і селищах міського типу здійснюються єдиними житлово-експлуатаційними і єдиними ремонтно-будівельними службами в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Згідно із положеннями пунктів 1, 5, 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства, серед іншого, є постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 30 постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення»споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиті послуги.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що у період з 01 квітня 2021 року по 31 липня 2023 року відповідач своєчасно не вносила плату за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та за абонентське обслуговування, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі - 23 878 грн 76 коп., ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем, у свою чергу, відповідач не скористалася правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування частини другої статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК)
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.
Разом з тим, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по січень 2022 року на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми матеріального права.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційної складової за період обрахунку з квітня 2021 року по січень 2022 року є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 35 грн 00 коп. не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідача та підлягають стягненню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає частковому задоволенню.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 610, 714 Цивільного кодексу України, статтями 66, 67, 162 Житлового кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, статтями 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264-265, 274, 279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і за плату за абонентське обслуговування у загальному розмірі 23 878 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) гривень 76 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок
Сторони цивільного процесу:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», юридична адреса: м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуального кодексу України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Суддя: