Справа № 320/579/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
18 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у повному нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити у повній мірі винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 за періоди з 25.05.2022 по 23.06.2022, з 25.06.2022 по 12.07.2022, 05.08.2022 по 09.08.2022, 02.09.2022 по 06.09.2022.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у спірні періоди позивач проходив лікування, пов'язане з травмою, отриманою в період воєнного стану під час участі у бойових діях, внаслідок чого у вказані періоди він мав право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000,00 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачу було в належному обсязі нараховано та виплачено збільшену додаткову винагороду за весь час фактичного перебування позивача на стаціонарному лікуванні, оскільки відповідна виплата має здійснюватися пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в підрозділах Національної поліції України з 07.11.2015 та відповідно до наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві № 156 о/с від 07.09.2022, позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.10).
Наказом відповідача від 17.03.2022 №17вдр, позивача було відряджено до зведеного полку спеціального призначення Національної поліції «Сафарі», з метою належного виконання заходів, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», організації спільного виконання завдань з військовослужбовцями Збройних сил України, Національної гвардії України з відсічі збройної агресії (а.с.11).
Під час проходження служби у вказаному зведеному полку позивача було відряджено до м. Суми відповідно до наказу № 20вдр від 07.04.2022 (а.с.12).
Наказом від 07.05.2022 № 22/1-вдр позивача було відряджено до Запорізької області (а.с.13).
Відповідно до акту №10 спеціального розслідування групового нещасного випадку від 02.08.2022, комісією кваліфіковано, що 22.05.2022 з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму у період дії воєнного стану, під час забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов'язків (а.с.22-25).
Відповідно до виписки із медичної карти № 1563 від 24.06.2022, позивачем отримано бойову вибухову травму 22.05.2022, внаслідок чого в період з 23.05.2022 по 24.06.2022 він перебував на стаціонарному лікуванні, рекомендовано направлення на реабілітаційне лікування (а.с.14-15).
Згідно з довідкою ТМО МВС України по м.Києву №061601, в період з 25.06.2022 по 12.07.2022 позивач перебував на амбулаторному лікуванні (а.с.26).
13.07.2022 позивач прибув до Литовської Республіки на планову допомогу у ЗАТ «Draugystes sanatorija», де перебував на лікуванні 16 днів та був виписаний 29.07.2022, що підтверджується копією епікризу стаціонару від 29.07.2022 (а.с.16-17).
Згідно з довідкою ТМО МВС України по м.Києву №062735 в період з 10.08.2022 по 26.08.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.27).
Вважаючи, що за періоди перебування на лікування відповідач невірно нарахував додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачу було в належному обсязі виплачена збільшена додаткова винагорода за весь фактичний час його перебування на стаціонарному лікуванні.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з приписами ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п.1 постанови Кабінету міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» (далі 0 Постанова №168) серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Пунктом 1 Постанови № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 400 було внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
При цьому, нормами Постанови №168 не передбачено проведення нарахування та виплати додаткової винагороди за період перебування на амбулаторному лікуванні.
З матеріалів справи вбачається, що по спірним періодам позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у зв'язку з пораненням, передбачену Постановою №168, пропорційно до часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні за періоди: з 25.05.2022 по 23.06.2022 у сумі 25200,00 грн на підставі наказу №112о/с від 07.07.2022 та списку; з 24.06.2022 по 18.07.2022 - 23333,38 грн на підставі наказу № 144 о/с від 24.08.2022 та списку; з 19.07.2022 по 23.07.2022 - 16666,70 грн, з 24.07.2022 по 22.08.2022 - 73333,48 грн, з 23.08.2022 по 21.09.2022 - 13333,36 грн на підставі наказу № 171 о/с від 30.09.20222 та списку (а.с.28-33).
Вказані нарахування та виплати були здійснені у відповідності до положень наведеного вище законодавства та пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні із включенням часу переміщення між закладами охорони здоров'я.
З огляду на викладені обставини справи, з урахування наведених норм права, беручи до уваги, що відповідач виконав свій обов'язок із проведення передбачених Постановою 168 додаткових виплат позивачу пропорційно часу його перебування на стаціонарному лікуванні із включенням часу переміщення між закладами охорони здоров'я, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 18 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма