справа 278/4572/24
17 вересня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянувши заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Козуба Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У провадженні суду перебувала вищевказана цивільна справа за наслідками розгляду якої судом 02 вересня 2025 року ухвалено рішення.
09 вересня 2025 року за допомогою підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» представником відповідачки адвокатом Козубом О.М. на адресу суду скерована заява про ухвалення у цій справі додаткового рішення. У обґрунтування заявленого адвокат вказав, що суд, при ухваленні рішення за наслідками розгляду вищевказаної цивільної справи, не вирішив питання стосовно розподілу судових витрат відповідачки ОСОБА_1 , що зумовлює необхідність ухвалити додаткове судове рішення у цій частині.
Оглянувши зазначену заяву судом установлено, що адвокатом Козубом О.М. до неї долучені докази на підтвердження наявності у ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме копію акту № 01 прийому передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 75/24 від 20 вересня 2024 року та копію договору № 75/24 про надання правової допомоги від 20 вересня 2024 року.
Доказів надсилання примірника заяви про ухвалення додаткового судового рішення із усіма доданими до неї документами іншим учасникам матеріали справи не містять.
Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.
За правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Разом із тим, у ч.ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України зазначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року по справі № № 910/9714/22 виснувано, що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.
Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 914/1564/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Разом із тим, за правилами ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року по справі № 626/133/21 відображений правовий висновок згідно із яким заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. За таких обставин, подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 також зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме: ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Наведене узгоджується із висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/14138/18, від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18 та від 30 червня 2022 року у справі № 640/1175/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
За правилами ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Нормою ч. 4 ст. 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані наведені правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність повернення вищевказаної заяви без розгляду із огляду на таке.
Системний аналіз раніше згаданої судової практики надає можливість дійти висновку, що порушення стороною відповідача приписів ч. 9 ст. 83 ЦПК України, а саме, не направлення позивачу доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на правову допомогу, позбавляє іншу сторону (позивача) можливості підготувати та подати до суду відповідні заперечення проти таких вимог, що в свою чергу, порушує принципи диспозитивності та змагальності сторін, а отже свідчить про недотримання стороною відповідачки при зверненні до суду із цією заявою положень п. 7 ч. 1 ст. 183 ЦПК України.
Зазначений перебіг подій змушує суд повернути вищевказану заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду в порядку ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 183 ЦПК України, суд,
Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Козуба Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цій цивільній справі повернути без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, остання не позбавлена права звернутися до суду із аналогічного змісту заявою.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складеий 17 вересня 2025 року.
Суддя Віктор Мокрецький