Справа № 620/7686/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
16 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на його користь грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі № 620/5425/21;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку йому одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на його користь одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 років з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі № 620/5425/21;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку йому грошової компенсації за невикористані 84 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористані 84 календарних дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22 та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі № 620/5425/21.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2020 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки без урахування індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2020 роки, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22 та від 09.07.2021 у справі № 620/5425/21.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач вказує, що індексація грошового забезпечення має одноразовий характер та не є складовою грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин передбачений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Суд зазначив, що оскільки позивач звільнився з військової служби 27.01.2021, з цим позовом звернувся до суду 27.05.2024, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим апеляційний суд залишив позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 та частини третьої статті 123 КАС України.
Не погодившись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 залишити в силі.
Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 скасовано. Справу №620/7686/24 направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині вимог касаційної скарги відмовлено.
Суд касаційної інстанції, направляючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, вказав, що у контексті висновків Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, та враховуючи, що позивач звільнений із військової служби 27.01.2021, тобто до прийняття Закону №2352-IX, Верховний Суд констатував, що строк звернення до суду з цим позовом встановлюється положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року прийнято до провадження справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до матеріалів справи позивач в період з 27.02.2015 по 27.01.2021 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 11-12).
В період служби позивачу нараховано та виплачено: грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2020 роки; одноразову грошову допомогу у разі звільнення та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки (а.с. 9-10).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі № 620/5425/21, яке набрало законної сили 21.02.2022, встановлено порушення прав позивача в частині нарахування та виплати відповідачем індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.01.2021 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Також рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі №620/5928/22, яке набрало законної сили 25.04.2023, зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум, а за період з 01.03.2018 по 27.01.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду позивачу нараховано та виплачено відповідні кошти (а.с. 24-26).
Вважаючи бездіяльність щодо невключення індексації грошового забезпечення до обрахунку спірних виплат протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, суд доходить висновку, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовця для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до наявної інформації відповідач провів виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та грошової допомоги для оздоровлення.
Однак, вказані виплати здійснені без урахування індексації грошового забезпечення, проведеної, в тому числі, на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду у справах № 620/5425/21 та № 620/5928/22.
Як встановлено судом першої інстанції під час судового розгляду та не заперечувалось сторонами, спірна індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця. Крім того, виплата здійснена на виконання рішення суду. З огляду на викладене, остання не може вважатись одноразовою і повинна бути включена до обрахункової величини при визначенні розміру грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховувати одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яка мала постійний характер.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII) від 20 грудня 1991 року № 2011- XII, «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закону № 1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом частини 2 і 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно із статтями 1, 2 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що одноразова грошова допомога при звільненні військовослужбовця розраховується із сум складових його грошового забезпечення, які він отримував під час проходження служби.
При цьому індексація грошового забезпечення має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, та є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, від 30.11.2023 у справі № 380/21619/21.
Отже, всупереч доводів апелянта, індексація грошового забезпечення є його складовою, а відтак повинна бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є його складовою, яка враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2020 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки без урахування індексації грошового забезпечення, а також наявність правових підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2020 роки, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 620/5928/22 та від 09.07.2021 у справі № 620/5425/21.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, правова оцінка дотриманню позивачем строку звернення до суду в цій справі вже була надана Верховним Судом у постанові від 28 травня 2025 року, де було встановлено відсутність пропуску відповідного строку.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма