Справа №295/7747/25
Категорія 149
3/295/2033/25
18.09.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнецов Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 04.05.2025 о 12 годині 16 хвилин, керуючи транспортним засобом LF200-10M номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вулиць М.Грушевського та К.Острозьких у м. Житомирі, здійснила проїзд вказаного перехрестя на заборонений сигнал світлофору червоного кольору, в наслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом Mini Cooper номерний знак НОМЕР_3 , який завершував маневр проїзду перехрестя. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.8.7.3.е. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вона ж, 04.05.2025 о 12 годині 16 хвилин, керуючи транспортним засобом LF200-10M номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вулиць М.Грушевського та К.Острозьких у м. Житомирі, стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце якої залишила. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.10.а Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 04.05.2025 о 12 годині 16 хвилин, керувала транспортним засобом LF200-10M, номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вулиць М.Грушевського та К.Острозьких у м. Житомирі та не мала права керування таким транспортним засобом, так як посвідчення водія не отримувала. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини не визнала та пояснила, що вона рухалась по вул. Грушевського в напрямку ТРЦ Глобал зі швидкістю 45-50 км/год та за 10 метрів до перехрестя почав мигати зелений сигнал світлофору. Вона намагалась завершити проїзд на жовтий сигнал світлофору, бо не хотіла екстрено гальмувати на мокрій дорозі, адже це було небезпечно. Коли вона опинилася вже на перехресті, то автомобіль Мінікупер, який рухався на зустріч, почав поворот на ліво і сталася ДТП. Після зіткнення вона підбігла до автомобіля Мінікупер і водій автомобіля почала їй погрожувати і морально тиснути, і сказала перевести мотоцикл ближче до неї. Сказала, щоб ОСОБА_1 дзвонила батькам і посадила її у свій автомобіль. Вона знала, що ОСОБА_2 не має ще 18 років. Потім приїхали її батьки та продовжили спілкування. Вона залишила місце ДТП, оскільки на неї був тиск з боку дорослого водія автомобіля Мінікупер. Не визнає своєї провини, бо вважає, що вона виїхала на перехрестя на жовтий сигнал світлофору і оскільки не могла зупинити мотоцикл не вдаючись до екстреного гальмування, що було небезпечно із-за погодних умов, тому проїхала перехрестя на заборонений сигнал світлофору, у відповідності до положень п. 8.11 ПДР.
Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона рухалася по вул. М. Грушевського і на перехресті з вул. К. Острозьких зупинилася для повороту ліворуч, пропустивши всіх хто рухався їй назустріч, коли загорівся жовтий сигнал світлофору і інші учасники на зустріч зупинилися вона почала повертати на вул. К. Острозьких і вже через декілька секунд як загорівся червоний сигнал світлофору із-за білого автомобіля, що стояв навпроти, виїхав мотоцикл і зіткнувся із її автомобілем. Надалі вона зупинила свій автомобіль на узбіччі і підійшла до водія мотоцикла, яка сказала що вину визнає і просила не викликати поліцію, пообіцявши все відшкодувати. Надалі водійка мотоцикла підвезла його ближче до її автомобіля і зателефонувала своїм батькам. По приїзду батьків потерпіла ОСОБА_3 почала викликати поліцію, на що мати ОСОБА_1 просила її покласти слухавку і домовитися про відшкодування шкоди і залишити місце ДТП. За весь час спілкування потерпіла ОСОБА_3 жодним чином не чинила тиск на ОСОБА_1 . Після погодження відшкодування збитків батьками ОСОБА_1 вони всі залишили місце пригоди. Але в подальшому батьки ОСОБА_1 відмовились відшкодовувати збитки та не виходили на зв'язок. Після цього вона звернулась до поліції.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , яка є мамою ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що 04.05.2025р. їй подзвонила дочка та сказала, що в неї проблеми. Вона приїхала к дочці на місце ДТП і побачила, як потерпіла дзвонила до поліції. Але ОСОБА_4 запропонувала домовитись на місці і не викликати поліцію. Після цього потерпіла тиснула і кричала, не давала сказати слова дитині. Примусила покинути їх місце ДТП. Через шоковий стан вони також не викликали поліцію. Після цього поліція кілька разів дзвонила ОСОБА_4 , але вона була на роботі та не мала часу і не могла прибути за викликом.
Суддя, допитавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши надані відеозаписи з місця ДТП, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, суд вважає необхідним об'єднати матеріли про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в одне провадження.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до вимог п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Порядок підготовки водіїв транспортних засобів на території України регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
За положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Відповідно до примітки ст. 126 КУпАП положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
У п.п. 24.1, 24.4, 24.5 ПДР встановлено порядок навчання водінню транспортним засобом. Зокрема, передбачено, що навчати водінню транспортного засобу дозволяється лише осіб, які не мають для цього медичних протипоказань, що підтверджується дійсною медичною довідкою встановленого зразка. Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Представлення стороною захисту повідомлення з Територіального сервісного центру МВС № 1841, про те що ОСОБА_1 24.12.2024 було успішно складено теоретичний екзамен з ПДР категорії «А», не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності та не надає їй права на самостійне керування транспортним засобом без присутності спеціаліста з підготовки водіїв. Тобто особа, яка успішно склала теоретичний іспит має право лише на навчальну їзду в присутності відповідного спеціаліста з підготовки водіїв та не має право самостійно використовувати транспортні засоби до успішної здачі практичних іспитів і отримання посвідчення водія відповідного зразка.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Щодо залишення місця пригоди, то стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п.2.10а Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Як встановлено судом обидва учасника ДТП самостійно залишили місце пригоди.
Доводи ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 про те, що вони залишили місце зіткнення, оскільки на них був тиск з боку дорослого водія автомобіля Мінікупер та їх, нібито, примусили покинути місце ДТП, є неправдоподібними та непідтвердженими жодними доказами.
Навпроти, за результатами дослідженого відеозапису та допиту учасників (свідків) вбачається, що після ДТП водій ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 підійшли одна до одної. Після цього водій ОСОБА_1 забрала свій мотоцикл, підвезла його ближче до автомобіля на узбіччя та присіла до автомобіля потерпілої, оскільки на вулиці був сильний дощ. Після цього ОСОБА_1 подзвонила своїй матері і всі дочекались прибуття батьків ОСОБА_1 . Також потерпіла ОСОБА_3 намагалась викликати працівників поліції та робила відповідний дзвінок на лінію 102, що зафіксовано в матеріалах справи. Але після прохання матері ОСОБА_4 до ОСОБА_3 вирішити питання в добровільному порядку, потерпіла поклала трубку та учасники намагались дійти певних домовленостей щодо відшкодування збитків. Після цього учасники залишили місце пригоди. Належних доказів того, що ОСОБА_1 та її батьків, які були присутні на місці пригоди, хтось фізично або реальними погрозами примусив залишити місце ДТП, матеріали справи не містять. Натомість за фактичними обставинами більш обґрунтованими є пояснення потерпілої про самостійне та добровільне залишення місця пригоди всіма учасниками, у зв'язку із тим, що вони дійшли між собою попередньо згоди щодо можливого вирішення спірної ситуації без звернення до працівників поліції. Однак у зв'язку із виникненням в подальшому розбіжностей, через кілька днів, потерпіла звернулась до поліції, після чого були складені адміністративні матеріали. При цьому ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що її кілька разів викликали працівники поліції, проте вона не прибула за викликом через свою зайнятість, що вказує про можливість реалізації процесуальних прав осіб: неповнолітньої ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 бути присутніми під час складання адміністративних матеріалів.
Отже в діях ОСОБА_1 вбачається недотримання вимог п.2.10а ПДР, так як вона залишила місце пригоди, будучи причетною до дорожньо-транспортної події.
Стосовно причин виникнення пригоди, суддя дійшов наступного висновку.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України визначено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Так само за пунктом ґ) п.8.7.3. ПДР жовтий сигнал світлофору забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до пункту 1.4. кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 349848 від 03.06.2025, у якому викладено обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 та зазначено пункти ПДР, порушення яких мало своїм наслідком настання дорожньо-транспортної пригоди;
- схемою місця ДТП від 04.05.2025 щодо характеру та локалізації механічних ушкоджень, згідно якої автомобільMini Cooper номерний знак НОМЕР_3 отримав пошкодження переднього бамперу ліворуч, лівої фари, лівого підфарника, що дає підстави вважати, що подія дорожньо-транспортної пригоди відбулася за умов, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 349848 від 03.06.2025;
- письмовим поясненнями ОСОБА_3 , у яких вона одразу після пригоди вказала, що вона 04.05.2025 приблизно о 12:16 год. рухалася на своєму автомобілі маркиMini Cooper номерний знак НОМЕР_3 по вул. М. Грушевського і на перехресті з вул. К. Острозьких, здійснюючи поворот на дозволений зелений сигнал світлофора, зупинилася щоб пропустити зустрічний транспорт, дочекавшись проїзду усіх транспортних засобів, розпочала рух для завершення маневру, однак коли загорівся червоний сигнал світлофору водійка мотоцикла LF200-10M номерний знак НОМЕР_2 , обігнавши біле авто, яке зупинилося попереду на заборонений сигнал світлофору в'їхала у її автомобіль, спричинивши ДТП. Після даної ДТП ОСОБА_1 умовляла потерпілу ОСОБА_3 не викликати поліцію та не складати протокол під приводом домовитися на місці;
- поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , наданих безпосередньо в судовому засіданні;
- відео файлом з камери спостереження, на якому зафіксовано момент руху мотоцикла LF200-10M на заборонений сигнал світлофору і момент наїзду на транспортний засіб Mini Cooper, який одразу зупинився і здійснював завершення маневру з проїзду перехрестя ліворуч.
Наявна схема місця ДТП та долучені фотознімки та відеозаписи узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , та свідчать про те, що ОСОБА_1 керуючи мотоциклом LF200-10M номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по дорозі на перехресті вул. М.Грушевського та К.Острозьких, здійснила проїзд на заборонений сигнал світлофора, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем Mini Cooper, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , яка дочекавшись зупинки зустрічних транспортних засобів повільно закінчувала маневр повороту ліворуч на вул. К.Острозьких.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала, що факт зіткнення мав місце, однак доводи щодо відсутності її вини та наявність у неї переваги у русі, закінчення нею маневру з проїзду перехрестя на жовтий сигнал світлофору, бо вона не хотіла екстрено гальмувати на мокрій дорозі, суд вважає необґрунтованою, оскільки вказане спростовується письмовими показами потерпілої ОСОБА_3 та відеозаписом з камери відео спостереження, на якому зафіксовано рух мотоциклу LF200-10M, який виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, а стояче на перехресті авто Mini Cooper повільно розпочала рух, намагаючись завершити проїзд перехрестя та повернути ліворуч.
До вказаних висновків суд доходить при сукупному аналізі доказів, особливо при здійсненні огляду в судовому засіданні кількох відеозаписів з камер відеоспостереження, за результатами дослідження яких було встановлено, що водій ОСОБА_1 проїхала перехрестя вулиці М.Грушевського та вул. К.Острозьких більше ніж через 3 сек. після загоряння червоного кольору світлофора для пішохідного переходу, а згідно роздруківки циклограми режиму роботи світлофорного об'єкту, через 3 сек. для водіїв загорівся вже червоний сигнал, що вказує на проїзд ОСОБА_1 перехрестя саме на заборонений червоний сигнал світлофору.
В доповнення до цього в матеріалах справи наявні відеозаписи з камер спостереження, які були на будинках за кілька десятків метрів до перехрестя та місця зіткнення, на яких зафільмовано черговість руху автомобілів та мотоциклу напередодні ДТП, та з яких видно як попереду мотоциклу по ходу його руху в попутному напрямку в лівій крайній смузі, ближче до центру дороги, рухався білий легковий автомобіль, який на самому перехресті перед місцем зіткнення вже не проїжджає, а після ДТП на зелене світло відновлює рух прямо. Тобто логічним є висновок про те, що вказаний білий автомобіль раніше ніж за три секунди до зіткнення зупинився на заборонений жовтий сигнал світлофору. А слідуюча за ним ОСОБА_1 , не реагуючи спочатку на трьох секундне миготіння зеленого сигналу світлофору, а після цього на трьох секундний жовтий сигнал світлофору, не оцінила погодних умов та дорожньої обстановки, не зменшила швидкість руху і не зупинила свій ТЗ до початку перехрестя, а в порушення вимог ПДР, створюючи небезпеку для руху та для інших учасників, змінила смугу руху з крайньої лівої на середню і більше ніж через 3 секунди після загоряння жовтого сигналу проїхала перехрестя на вже червоний сигнал світлофору по середній полосі та допустила зіткнення з автомобілем Mini Cooper, який повільно розпочав поворот ліворуч, правомірно розраховуючи на виконання іншими учасниками правил дорожнього руху щодо заборони проїзду перехрестя на червоний сигнал світлофору.
Відтак, надані у судовому засіданні покази потерпілої ОСОБА_3 про те, що вона зупинилась перед перехрестям і дочекалась, поки загориться жовтий, а потім червоний сигнал світлофору, та переконалась, що всі автомобілі, які рухались їй на зустріч зупинились, та вона почала рух, але раптом із-за автомобіля, вискочив мотоцикл на червоний сигнал світлофору, є технічно спроможними, оскільки підтверджуються сукупністю та аналізом відеодоказів із застосуванням звичайного секундоміру.
Натомість покази ОСОБА_1 щодо розвитку та механізму дорожньо-транспортної пригоди і нібито проїзду нею перехрестя на жовтий сигнал світлофору та відсутності перешкод для обзору у автомобіля Mini Cooper, є технічно неспроможними та такими, що спростовуються відтвореним відеозаписом та циклограмою роботи світлофорного об'єкту.
Саме такий первинний та дійсний механізм події, на думку суду, міг спонукати ОСОБА_1 та її батьків одразу після зіткнення наполегливо звернутися з проханням до потерпілої не викликати працівників поліції та спробувати компенсувати збитки в позасудовому порядку, після чого всі учасники залишили місце пригоди.
Аналіз вивчених матеріалів справи, пояснень учасників справи, свідчить про те, що ОСОБА_1 не продемонструвала належної уваги до безпеки руху, здійснила проїзд на червоний сигнал світлофора, не прийняла ніяких мір (не врахувала дорожню обстановку, не зменшила швидкість під час миготливого зеленого сигналу та протягом наступних 3 секунд жовтого сигналу світлофору, не застосувала екстреного гальмування), не зупинила свій транспортний засіб у безпечному місці та не дотрималася п.п. 8.7.3.е. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засобі отримали механічні пошкодження.
Відтак, ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом LF200-10M номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по дорозі на перехресті вул. М.Грушевського та К.Острозьких здійснила проїзд на заборонений сигнал світлофора, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем Mini Cooper номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Таким чином, суд вважає, що провина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а дії правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення Правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів.
Отже за результатами дослідження трьох адміністративних матеріалів суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вимог п.п. 8.7.3.е, 2.1а, 2.10а Правил дорожнього руху в Україні не виконала, внаслідок чого вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124, ч.2 ст.126 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що провина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі, а дії правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення Правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження дорожніх споруд чи іншого майна, за ст. 122-4 КУпАП, як залишення водіями транспортних засобів місця дорожньо-транспортної пригоди, та за ч.5 ст.126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом.
Одночасно з цим, статтею 38 КУпАП передбачено, що стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Оскільки правопорушення було вчинене 04.05.2025, станом на день розгляду справи сплив тримісячний строк, тому, відповідно до вимог ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 124, 122-4, 126 ч.2, 283 КУпАП, -
Об'єднати в одне провадження справу (№295/7747/25, 3/295/2033/25) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП України, справу (№295/7748/25, 3/295/2034/25) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП та справу (№295/7750/25, 3/295/2036/25) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП, присвоїти номер провадження 3/295/2033/25 (295/7747/25).
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ст.124 та ст.122-4 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124, ч. 2 ст. 126, ст.122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя: Д.В. Кузнецов
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.