Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
18 вересня 2025 р. справа № 520/7912/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА403020/2024/000099/2 від 03.12.2024 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2025/000021/2 від 14.02.2025 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
Інші заяви по суті спору учасники не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що між TGS DIS TICARET A.S. (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (покупець) укладено контракт №38/НС від 06.11.2020.
Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар за асортиментом, кількістю та ціною, яка узгоджена сторонами в специфікації до контракту, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, в передбачені Контрактом строки.
Також, відповідно до п.2.1., 2.3., 3.1. Контракту, ціни на кожну одиницю товару та загальна вартість партії поставки узгоджуються сторонами на кожну окрему партію в специфікації, поставка товару відбувається на умовах Інкотермс БСА м. Стамбул.
Відповідно до п.2.5. Контракту, ціни на поставлений товар встановлюються постачальником з урахуванням витрат на виготовлення упаковки і робіт, пов'язаних з упаковкою товару, виробництвом та наклеюванням етикеток, виготовленням та нанесенням транспортного маркування, а також на підготовку необхідної документації на відвантаження товару.
Так, позивачем в грудні 2024 року ввезено на територію України з Туреччини товар за Контрактом 38/НС від 06.11.2020, специфікацією № 21 від 21.11.2024, Інвойсом № 014С 2024000000270 від 25.11.2024 на загальну суму 16 680,00 доларів США.
Відповідно до п. 5.10 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди №10 від 10.10.2022 до Контракту) сторони узгодили, що оплата товару провадиться шляхом 100% передплати після підписання Специфікації.
Платіжною інструкцією № 46 від 25.11.2024 позивач здійснив оплату товару на загальну суму 16 680,00 дол. США.
Під час митного оформлення на підтвердження митної вартості товару декларант надав відповідачу наступні документи: Митну декларацію № 24 UА403020015272113 від 03.12.2024 з декларацією митної вартості до МД; Контракт з постачальником № 38/НС від 06.11.2020, з додатковою угодою № 10 від 10.10.2022, № 11 (додаток 22 до контракту) від 30.12.22 року, № 12 від 24.06.24 Додаток 31; Специфікацію № 21 (додаток № 33) від 21.11.2024 до Контракту; Інвойс № (ONC 2024000000270 від 25.11.2024; Пакувальний лист б/н від 25.11.24; Сертифікат про походження товару № С1030774 від 28.11.2024; Міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 229935 від 28.11.2024; Платіжна інструкція № 46 від 25.11.24 про оплату товару; Документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022; довідку про транспортні витрати б/н від 29.11.24; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 233 від 29.11.24; заявка на перевезення №2691 від 22.11.2024; Договір про надання послуг митного брокера БР-175 від 23.09.2019.
На підтвердження суми витрат на транспортування декларантом надано до митниці: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 ; довідкою про транспортні витрати б/н від 29.11.24; рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № № 233 від 29.11.24 та заявкою на перевезення №2691 від 22.11.2024.
Митне оформлення товару здійснювалося Тернопільською митницею Держмитслужби України за поданою позивачем митною декларацією №24UА403020015272113 від 03.12.2024.
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
03 грудня 2024 року митним органом розпочато процедуру консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.
Листом №0312-1 від 03.12.2024 позивачем повідомлено митницю про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть, а тому просив завершити митне оформлення в строк передбачений ч. 1 ст. 255 МКУ до завершення 10-денного строку.
Відповідачем прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів№ UА403020/2024/000099/2 від 03.12.2024.
Щодо митної декларації від 11.02.2025 № 25UA403020001633U9, суд встановлено таке.
Відповідно до п. 5.10 Контракту (з урахуванням положень Додаткової угоди №10 від
10.10.2022 до Контракту, Додаток 19) сторони узгодили, що оплата товару провадиться шляхом 100% передплати після підписання Специфікації.
Згідно з Специфікації № 22 від 29.01.2025 року та Інвойсу № ONC 2025000000029 від 06.02.2025 , вартість товару складає 39 040,00 дол. США.
Оплата товару здійснена позивачем на вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією № 5 від 30.01.2025.
Під час митного оформлення, на підтвердження митної вартості товару декларант надав Відповідачу наступні документи: МД № 25UA403020001633U9 від 11.02.2025 з декларацією митної вартості; Контракт з постачальником № 38/НС від 06.11.2020 р. з додатковою угодою № 10 від 10.10.2022 та № 11 від 30.12.22 та 12 від 24.06.24 Додаток 31 ; Специфікацію № 22 від 29.01.2025 р. до Контракту; Інвойс № ONC 2025000000029 від 06.02.2025 від постачальника; Пакувальний лист б/н від 06.02.2025; Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № б/н від 07.02.2025; Сертифікат про походження товару форма СІ775809 від 07.02.2025; Платіжна інструкція № 5 від 30.01.2025 на підтвердження оплати товару; Документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022; довідку про транспортні витрати б/н від 07.02.25; рахунок-фактура на транспортно-експедиторські послуги № 18 від 07.02.2025; заявка на перевезення № 2953 від 28.01.25 року; Договір про надання послуг митного брокера №БР-175 від 23.09.2019 року.
Сума витрат на транспортування товару в розмірі 50 000 грн. підтверджена декларантом відповідними документами: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 ; довідку про транспортні витрати б/н від 07.02.25; рахунок-фактуру на транспортно-експедиторські послуги № 18 від 07.02.2025, заявка на перевезення №2953 від 28.01.25.
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; « 202-1 Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації»; «911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей.
11 лютого 2025 митним органом розпочато процедуру консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.
Листом №1302-1 від 13.02.2025 Позивачем повідомлено митницю про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть, а тому просив завершити митне оформлення в строк передбачений ч. 1 ст. 255 МКУ до завершення 10- денного строку.
Відповідачем прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів № UА 403020/2025/000021/2 від 14.02.2025.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО “Інспектор»).
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості» імпортованого товару, вартості.
Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.
При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості» імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.
Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.
Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).
Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.
Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.
У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.
Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор».
При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.
Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
2) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.
Оцінюючи підстави для прийняття оскаржуваних рішень, суд встановив таке.
Щодо копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що такий документ не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, також він не підтверджує комерційні умови поставки, а може лише додатково надаватися виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.
Щодо прайс-листа, суд зазначає, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Судом встановлено, що між ТОВ "ТЕК "Енергія" (Експедитор) та ТОВ "ХОЗЛЕНД" підписано договір №1794 транспортно - експедиторського обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.10.2022.
На підтвердження суми витрат на транспортування позивачем надано: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 1794 від 06.10.2022 ; довідкою про транспортні витрати б/н від 29.11.24; рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № № 233 від 29.11.24 та заявкою на перевезення №2691 від 22.11.2024, довідку про транспортні витрати б/н від 07.02.25; рахунок-фактуру на транспортно-експедиторські послуги № 18 від 07.02.2025, заявка на перевезення №2953 від 28.01.2025.
Вказані документи мають однакові числові значення, розбіжностей не мають та дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом (ціною договору).
Організація перевезення товару до кордону України здійснювалася за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 1794 від 06.10.2022 з експедитором ТОВ "ТЕК "ЕНЕРГІЯ", який надавався декларантом Відповідачу разом з первинною митною декларацією.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Платою експедитору вважаються кошти, що сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.
При цьому, відповідно до ст. 4 наведеного закону, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати від свого імені та в інтересах Клієнта договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо.
Таким чином, на підтвердження транспортно-експедиційних витрат по перевезенню товару до кордону України, позивачем надані до митниці документи, оформлені експедитором ТОВ "ТЕК "ЕНЕРГІЯ", а саме: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг та довідку про транспортні витрати, оскільки розрахунки за перевезення товару здійснювалися ТОВ "ХОЗЛЕНД" саме з експедитором, а не з кінцевими надавачами послуг, про що зазначає Відповідач.
За таких підстав, надання документів на підтвердження транспортних витрат саме від експедитора, а не кінцевого перевізника, відповідає умовам укладеного позивачем договору з експедитором та положенням митного законодавства України.
Стосовно не подання до митного оформлення сертифікату якості слід зазначити, що такий сертифікат сам по собі не є фінансовим або бухгалтерським документом та не містить в собі інформацію щодо вартості за якою можна перевірити митну вартість товару, а отже його відсутність не впливає на процес визначення митної вартості товару. Крім того обов'язковість надання такого документу не передбачено ст. 53 МК України.
Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.
Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п'ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
В означеному контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення умов оплати товару, умов його поставки, деталей заповнення обов'язкових документів в частині зазначення номеру контейнера, тощо, що призвело до надмірного формалізму та прийняття необґрунтованих рішень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею протиправно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) до Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА403020/2024/000099/2 від 03.12.2024 року.
Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UА 403020/2025/000021/2 від 14.02.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) судовий збір у сумі 9289 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн 74 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 18 вересня 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ