18 вересня 2025 року Справа № 480/1831/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1831/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 184050008866 від 26.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком.
Також, позивач просить стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 4968,96 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області №184050008866 від 26.02.2025 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відповідач, мотивуючи відмову, зазначив, що до страхового стажу не зараховані періоди з 01.02.1983 по 31.08.1983, з 01.02.1983 по 15.12.1984, з березня 1985 року по квітень 1992 року та періоди роботи, вказані у довідках 1255/04-03 та 1256/04-03 від 12.09.2024 у зв'язку з невідповідністю паспортним даним.
Вважаючи такий висновок відповідача протиправним та таким, що порушує її права, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.03.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви у 5-денний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів іншим учасникам справи, а також шляхом зазначення вірного коду ЄДРПОУ відповідача.
Ухвалою суду від 14.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області до участі у справі у якості співвідповідача та зобов'язано його у 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали надати суду копію заяви позивачки про призначення пенсії.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до їх електронних кабінетів 14.03.2025 (а.с.56, 57).
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що 18.02.2025 року позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Розглянувши заяву та надані документи, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 23 дні.
Вік позивача на момент звернення становить 60 років 03 місяці.
За результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.02.1983 по 31.08.1983 року відповідно до довідки № 1248/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки прізвище не відповідає прізвищу особи в інших документах;
- період роботи відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не зазначено дату видачі трудової книжки;
- довідку № 1250/04-03 від 12.09.2024 року про період роботи з березня 1985 по квітень 1992 року, оскільки відповідно до акту перевірки первинних документів № 1800-0903-1/578 від 29.01.2025 року в книзі обліку стажу ім'я особи не відповідає паспортним даним та по батькові зазначено неповністю;
- період роботи відповідно до довідок № 1255/04-03 та № 1256/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки в описовій частині акту перевірки № 1800-0903-1/404 від 22.01.2025 року ПІБ не відповідає паспортним даним особи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.02.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
Відповідач зазначив, що відповідно до пп. 2.12 ч. “б» Розділу 2 “Заповнення трудових книжок» Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Крім цього, пунктом 26 Порядку 637 передбачено, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги.
Представником позивача документально не підтверджено понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Тобто, надані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 480/1831/25.
Крім цього, така категорія адміністративних справ є поширеною, а, отже, не потребує значних зусиль та витрат при здійсненні професійної правничої допомоги.
Отже, вимога щодо відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу є документально не підтверджена, не співмірна що є підставою для відмови у її задоволенні.
Таким чином, стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. є неспівмірним у даній справі та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 58-60).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив та запитувані докази не надав.
На виконання ухвали суду від 21.04.2025, якою у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно витребувано додаткові докази, надано запитувані документи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 18.02.2025 року позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
26.02.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 року (а.с.37).
Також, у спірному рішенні відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 23 дні.
Вік позивача на момент звернення становить 60 років 03 місяці.
За результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.02.1983 по 31.08.1983 року відповідно до довідки № 1248/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки прізвище не відповідає прізвищу особи в інших документах;
- період роботи відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не зазначено дату видачі трудової книжки;
- довідку № 1250/04-03 від 12.09.2024 року про період роботи з березня 1985 по квітень 1992 року, оскільки відповідно до акту перевірки первинних документів № 1800-0903-1/578 від 29.01.2025 року в книзі обліку стажу ім'я особи не відповідає паспортним даним та по батькові зазначено неповністю;
- період роботи відповідно до довідок № 1255/04-03 та № 1256/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки в описовій частині акту перевірки № 1800-0903-1/404 від 22.01.2025 року ПІБ не відповідає паспортним даним особи.
Не погодившись із оскаржуваним рішенням позивач звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV, у редакції чинній станом на дату набуття позивачем права на пенсію за віком - 11.06.2024), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону № Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В постанові від 16 січня 2023 року по справі №171/843/17(2-а/171/46/17) Верховний Суд відмітив що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Щодо доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області про неврахування записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не зазначено дату видачі трудової книжки, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що ГУ ПФУ в Запорізькій області у оскаржуваному рішенні посилається на відсутність на титульній сторінці дати видачі трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .
З цього приводу суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 розділу ІІ Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Відповідно до п. 2.12 розділу ІІ Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Суд звертає увагу, що недоліки трудової книжки такі як відсутність на титульній сторінці дати видачі трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Також, суд зазначає, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Отже, суд приходить висновку, щопенсійними органами протиправно не врахована трудова книжка позивача колгоспника НОМЕР_1 під час обрахунку страхового стажу.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність врахування ГУ ПФУ в Запорізькій області трудової книжки під час обрахунку страхового стажу позивача.
Щодо доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області про неврахування періоду роботи з 01.02.1983 по 31.08.1983 відповідно до довідки № 1248/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки прізвище не відповідає прізвищу особи в інших документах, суд зазначає наступне.
Згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) в період з 01.02.1983 по 31.08.1985 працювала в Глухівському комбінаті громадського харчування на посаді мийника посуди в столовій № НОМЕР_3 (а.с.40).
Суд наголошує, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області жодних зауважень до наведених записів немає.
Суд не погоджується із доводами ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування спірного періоду роботи до трудового стажу позивача, оскільки у довідці № 1248/04-03 від 12.09.2024 року, прізвище не відповідає прізвищу особи в інших документах виходячи з наступного.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону № Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В постанові від 16 січня 2023 року по справі №171/843/17(2-а/171/46/17) Верховний Суд відмітив що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, оскільки у ГУ ПФУ в Запорізькій області відсутні будь -які зауваження щодо зарахування наведеного періоду роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , суд приходить висновку про необхідність зарахування наведеного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Щодо доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області про не врахування: періоду роботи з березня 1985 року по квітень 1992 року згідно довідки № 1250/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки відповідно до акту перевірки первинних документів № 1800-0903-1/578 від 29.01.2025 року в книзі обліку стажу ім'я особи не відповідає паспортним даним та по батькові зазначено неповністю, суд зазначає наступне.
Згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 судом встановлено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) 10.01.1985 прийнята на роботу поваром колгоспу «Рассвет» (а.с.41).
Суд наголошує, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області жодних зауважень до наведеного запису немає.
Суд не погоджується із доводами ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування спірного періоду роботи до трудового стажу позивача оскільки у довідці Глухівської міської ради № 1250/04-03 від 12.09.2024 року, прізвище не відповідає прізвищу особи в інших документах виходячи з наступного.
Так, згідно змісту довідки Архівного відділу Глухівської міської ради № 1250/04-03 від 12.09.2024 року підтверджено факт роботи ОСОБА_1 у період з березня 1985 року по квітень 1992 року (а.с.18).
Суд наголошує, що наведена довідка є чинною та підтверджує записи у трудовій книжці позивача.
Також, судом встановлено, що 29.01.2025 ГУ ПФУ в Сумській області складено Акт звірки (дослідження) достовірності документів поданих для призначення (перерахунку) пенсії №1800-0903-1/578, яким зроблено висновок, що за результатами звірки (дослідження) архівної довідки від 12.09.2024 №1250/04-03 розбіжностей з первинними документами наданими для звірки (дослідження) не виявлено (а.с.100).
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону № Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В постанові від 16 січня 2023 року по справі №171/843/17(2-а/171/46/17) Верховний Суд відмітив що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, оскільки у ГУ ПФУ в Запорізькій області відсутні будь -які зауваження щодо зарахування періоду роботи з березня 1985 року по квітень 1992 року до страхового стажу ОСОБА_1 , суд приходить висновку про необхідність зарахування наведеного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Щодо доводів ГУ ПФУ в Запорізькій області про не врахування довідок № 1255/04-03 та № 1256/04-03 від 12.09.2024 року, оскільки в описовій частині акту перевірки № 1800-0903-1/404 від 22.01.2025 року ПІБ не відповідає паспортним даним особи, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що згідно змісту довідок Архівного відділу Глухівської міської ради Сумської області № 1255/04-03 та № 1256/04-03 від 12.09.2024 року визначені розміри заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з квітня 1994 року по грудень 1996 року та з лютого 1997 року по червень 2000 року (а.с.24-25).
Також, судом встановлено, що 22.01.2025 ГУ ПФУ в Сумській області складено Акт звірки (дослідження) достовірності документів поданих для призначення (перерахунку) пенсії №1800-0903-1/404, яким зроблено висновок, що за результатами звірки (дослідження) архівної довідки від 12.09.2024 №1255/04-03 виявлено розбіжності суми заробітної плати (доходу) з документами, наданими для звірки (дослідження) за квітень 1996 року (а.с. 90).
Так, зокрема ГУ ПФУ в Сумській області встановлено невідповідність зазначеної за даними довідки заробітної плати доходи у розмірі - 31500000,00 грн., разом з тим, за первинними документами наявна інформація про розмірі суми заробітної плати (доходу) у розмірі - 3150000,00 грн.
Суд наголошує, що адміністративний позов не містить жодних пояснень щодо наведених розбіжностей первинних документах, а тому суд приходить висновку, що ГУ ПФУ в Запорізькій області дійшов вірного висновку про неврахування довідки архівної довідки Архівного відділу Глухівської міської ради Сумської області від 12.09.2024 №1255/04-03.
Також, судом встановлено, що 22.01.2025 ГУ ПФУ в Сумській області складено Акт звірки (дослідження) достовірності документів поданих для призначення (перерахунку) пенсії №1800-0903-1/404, яким зроблено висновок, що за результатами звірки (дослідження) архівної довідки Архівного відділу Глухівської міської ради Сумської області від 12.09.2024 №1256/04-03 розбіжностей сум заробітної плати (доходу) з документами, наданими для звірки (дослідження) не виявлено (а.с.100).
Враховуючи, що наведеним актом не встановлено розбіжностей сум заробітної плати (доходу) з документами, наданими для звірки (дослідження), а тому неврахування ГУ ПФУ в Запорізькій області наведеної довідки є протиправним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 184050008866 від 26.02.2025 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з: 01.02.1983 по 31.08.1983 та з березня 1985 року по квітень 1992 року.
Разом з цим, позов у частині вимог щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, задоволеним бути не може, з урахуванням наступного.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
За таких обставин, суд, з метою ефективного поновлення прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 з урахуванням трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , довідки Архівного відділу Глухівської міської ради Сумської області від 12.09.2024 №1256/04-03 та з урахуванням висновків суду.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат у сумі 4968,96 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 5).
Щодо стягнення витрат на правову довомогу у розмірі 4000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів: копії ордеру (а.с. 6), копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8), копії договору № 03-03/25 про надання правової допомоги (а.с. 9-12), копії акту виконаних робіт (надання послуг) № 02-03/25 від 07.03.2025 (а.с. 13), копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 02-03/25 від 07.03.2025 (а.с. 36) позивачка сплатила адвокату Осьмакову О.А. кошти в загальній сумі 4000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту виконаних робіт (надання послуг) складається з: попереднього вивчення матеріалів, формування правової позиції, консультування; складання позовної заяви, інших заяв, клопотань в процесі підготовки до розгляду справи; представництво в судових засіданнях (за необхідності) - незалежно від витраченого часу.
На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, враховуючи наступне.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
При цьому, враховуючи предмет даного спору, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 500,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 184050008866 від 26.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з: 01.02.1983 по 31.08.1983 та з березня 1985 року по квітень 1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 18.02.2025 з урахуванням трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , довідки Архівного відділу Глухівської міської ради Сумської області від 12.09.2024 №1256/04-03 та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (14005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук