18 вересня 2025 року м. Рівне №460/13260/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у Рівненській області
доОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 11989,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, з адміністративних штрафів та інших санкцій та з військового збору, що сплачений фізичною особою за результатами річного декларування на загальну суму 11989,51 грн. Зазначено, що відповідачем самостійно у встановлені законом терміни суми грошових зобов'язань у повному обсязі сплачені не були, надіслана податкова вимога не виконана. За таких обставин, податковий орган просив в судовому порядку стягнути з відповідача такий податковий борг.
Ухвалою суду від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала. На обґрунтування заперечень зазначила, що у неї не виник обов'язок сплатити податкове зобов'язання, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими визначено таке грошове зобов'язання, та у зв'язку з несплатою яких позивач звернувся до суду з даним позовом, не були надіслані за адресою, яка є податковою адресою платника податків. За таких обставин просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків за платником податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 11989,51 грн, а саме:
з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 2767,24 грн, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №4842/1700240523 та №4839/1700240523 від 19.03.2025;
з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 9020 грн, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень №4844/1700240523 та №4840/1700240523 від 19.03.2025;
з військового збору, що сплачений фізичною особою за результатами річного декларування у розмірі 202,27 грн, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №4841/1700240523 від 19.03.2025.
У всіх вказаних податкових повідомленнях-рішеннях зазначена адреса платника податків ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
На таку ж адресу позивачем направлені вищезазначені податкові повідомлення-рішення. Поштові відправлення повернуті на адресу податкового органу з відміткою про причини їх не вручення “за закінченням терміну зберігання».
Судом також встановлено, що 29.04.2025 контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" №0003899-1301-1700 на загальну суму 9360 грн., у якій визначена адреса платника податків: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу ГУ ДПС у Рівненській області звернулося до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.
За правилами ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами пункту 54.5 статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Зміст наведених положень свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов'язок зі сплати грошового зобов'язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов'язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. При цьому, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.
Як зазначалося судом раніше, податковий орган стверджує, що податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 11989,51 грн виник у зв'язку з несплатою останньою грошових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями №4842/1700240523, №4839/1700240523, №4844/1700240523, №4840/1700240523, №4841/1700240523 від 19.03.2025.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що не отримувала жодним передбаченим законодавством способом зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, що є підставою вважати вказаний податковий борг неузгодженим.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов'язання.
Відповідно до п.58.3 ст.53 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Так, згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).
Тобто, податкові повідомлення-рішення можуть вважатися належним чином врученими відповідачу у разі їх направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
Згідно з відповіддю ВОМІРМП УДМС №5688/8345 від 04.08.2025, починаючи з 03.08.2021, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Натомість, як свідчать матеріали справи, усі податкові повідомлення-рішення №4842/1700240523, №4839/1700240523, №4844/1700240523, №4840/1700240523, №4841/1700240523 від 19.03.2025 направлені податковим органом відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , яка не є зареєстрованою адресою (податковою адресою) відповідача.
Водночас, позивачем до матеріалів позову долучено службову записку ГУ ДПС у Рівненській області згідно з якою станом на 13.11.2024 місцем проживання ОСОБА_1 є « АДРЕСА_2 », а в період проживання з 03.07.2019 по 13.11.2024 - « АДРЕСА_1 ».
За змістом записки вказана інформація сформована посадовою особою податкового органу на підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
В силу вимог п.70.1 ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За правилами пп.70.15.1 п.70.15 ст.70 ПК України відомості з Державного реєстру використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України.
Отже, позивачу було відомо про зміну місця проживання ОСОБА_1 з « АДРЕСА_1 » на « АДРЕСА_2 », що відображено в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, тобто її актуальну адресу на час винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 19.03.2025, покладених в основу податкового боргу, заявленого до стягнення у даній справі.
Поряд з цим, податковий орган не надав суду жодних логічних пояснень та обґрунтувань своїх дій щодо причин і підстав направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень у березні 2025 року за попередньою адресою проживання позивача.
Водночас, суд зауважує, що податкова вимога про сплату боргу від 29.04.2025 містить вже актуальну адресу проживання відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано підтвердження вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень №4842/1700240523, №4839/1700240523, №4844/1700240523, №4840/1700240523, №4841/1700240523 від 19.03.2025, то відповідно платник податків ОСОБА_1 , не є повідомленою про наявність податкового зобов'язання в установленому ПК України порядку.
За змістом п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд вказав, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові від 21.09.2022 у справі №824/1571/19-а.
Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018 року по справі № 812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В постанові від 10 червня 2021року по справі № 826/14316/18 (провадження № К/9901/4565/20) Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення №4842/1700240523, №4839/1700240523, №4844/1700240523, №4840/1700240523, №4841/1700240523 від 19.03.2025 належним чином врученими відповідачу у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України, а визначені ними грошові зобов'язання, узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, що, як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з їх несплатою.
Висновки аналогічного змісту викладені також у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №200/1185/21-а, від 16.07.2025 у справі № 300/1189/20.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач в ході розгляду справи не довів обґрунтованість позовних вимог в спірних правовідносинах, доказів наявності у відповідача узгодженого податкового боргу не надав. Натомість, доводи та аргументи відповідача, якими останній обґрунтовував відзив на позов, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 11989,51 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Д.П. Зозуля