18 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/100/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Степана Бандери, б. 7, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави
до відповідача: Новомиргородська міська рада (вул. Соборності, б. 227/7, м. Новомиргород, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26001, ЄДРПОУ 04055104)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради (код ЄДРПОУ: 04055104) стосовно невжиття заходів щодо вчинення дій, спрямованих на визнання об'єкту нерухомості - гідротехнічну споруду площею 0,0827 га, а саме: гребля - земляна, насипна, довжиною 70,00 м, ширина по гребеню - 5,0 м., висота - 2,6 м.; характеристика водоскидних споруд - шахтний водоскид, суміщений з водоспускною спорудою, матеріал - суглинок, на водному об'єкті - ставок площею 0,7816 га (кадастровий номер 3523855400:02:000:7503) за межами села Прищепівка Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, безхазяйним майном, а саме не звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік нерухомого майна як безхазяйного;
2) зобов'язати Новомиргородську міську раду (код ЄДРПОУ: 04055104) вчинити дії, спрямовані на визнання гідротехнічної споруди площею 0,0827 га, а саме: гребля - земляна, насипна, довжиною 70,00 м, ширина по гребеню - 5,0 м., висота - 2,6 м.; характеристика водоскидних споруд - шахтний водоскид, суміщений з водоспускною спорудою, матеріал -суглинок, на водному об'єкті - ставок площею 0,7816 га (кадастровий номер 3523855400:02:000:7503) за межами села Прищепівка Новомиргородської міської ради Кіровоградської області безхазяйним майном шляхом звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік нерухомого майна як безхазяйного.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протягом тривалого часу не вчиняє заходів щодо визнання гідротехнічної споруди - греблі на водному об'єкті (ставку) за межами с. Прищепівка, безхазяйним майном, зокрема не звертається до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік зазначеного майна як безхазяйного.
Так, вказується, що на території Новомиргородської міської ради перебуває водний об'єкт площею 0,7816 га (ставок, кадастровий номер земельної ділянки - 3523855400:02:000:7503, яка відноситься до земель комунальної власності). На вказаному водному об'єкті (ставку) розташована гідротехнічна споруда (гребля земляна) площею 0,0827 га, власник якої не визначений, а отже таке майно нікому не належить та фактично є безхазяйним. Про факт відсутності власника зазначеної греблі відповідачу відомо з 2021 року - з моменту спільної перевірки з Регіональним офісом водних ресурсів.
Прокурор наголошує, що законом визначено порядок та підстави набуття права комунальної власності на безхазяйне майно, проте важливим етапом у цьому є визнання у встановленому порядку такого майна безхазяйним, і саме відповідач має відповідні повноваження на вчинення таких дій, проте безпідставно ухиляється від їх вчинення.
В свою чергу, набуття комунальної власності територіальної громади на спірне майно надасть можливість вирішувати питання щодо збереження водних об'єктів для загального та спеціального водокористування, забезпечити належну експлуатацію гідротехнічної споруди, запобігти виникненню надзвичайних ситуацій.
Отже, бездіяльність відповідача, на думку прокурора, порушує інтереси держави у сфері дотримання законодавства з питань збереження майна інженерної інфраструктури водних об'єктів.
Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що питання про набуття права комунальної власності на гідротехнічні споруди перебуває в стані вирішення, міською радою буде розроблено та винесено на розгляд сесії проекти рішень про визнання таких споруд безхазяйними. Водночас, такі дії потребують проведення певних організаційних та практичних заходів, зокрема - створити відповідну комісію, провести інвентаризацію таких споруд, під час якою повинен приймати участь сертифікований спеціаліст, який відсутній у штаті Новомиргородської міської ради, а отже такий спеціаліст має бути залучений за процедурою закупівлі. На даний час у бюджеті громади відсутні кошти для проведення таких закупівель. Звернув увагу на певні розбіжності у правовому регулюванні щодо реєстрації права власності на гідротехнічні споруди. Зазначив, що сам лише факт несвоєчасного виконання певних дій не може свідчити про протиправну бездіяльність, оскільки мають бути враховані конкретні причини, умови та обставини. Крім цього вказав на пропуск строку звернення до суду з цим позовом (а.с. 107-110).
Прокурором до суду направлено відповідь на відзив, у якій зазначається про необґрунтованість відзиву та наголошується на необхідності задоволення позову у повному обсязі (а.с. 121-128).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
За визначенням, наданим у статті 1 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Частиною 3 статті 23 Закону №1697 визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, частиною 4 статті 53 КАС України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Поняття "державний інтерес" необхідно розглядати як закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами, система основних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відтак, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Водночас, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 815/1484/18, постанова від 13 квітня 2022 року.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом, прокурором зазначено про те, що невжиття органом місцевого самоврядування заходів до взяття на облік безхазяйної гідротехнічної споруди, що в майбутньому дозволить набути право комунальної власності на таке майно, сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері забезпечення інженерної інфраструктури водних об'єктів, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів.
При чому прокурором зазначено, що виконання відповідних дій відноситься саме до компетенції відповідача.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням "інтересів держави", з огляду на наступне.
Особливістю органів місцевого самоврядування як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.
Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади.
Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.
Аналогічна правова позиція стосовно наявності у прокурора прав здійснювати представництво інтересів держави у суді у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 5 березня 2020 року у справі № 520/6826/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 810/2903/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 1 червня 2021 року у справі № 0440/6514/18, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20.
Судом встановлено, що на території Новомиргородської міської ради перебуває водний об'єкт площею 0,7816 га (ставок), поряд з яким розташована гідротехнічна споруда (гребля земляна) площею 0,0827 га. Об'єкти розташовані на земельній ділянці площею 1,0629 га з кадастровим номером 3523855400:02:000:7503, яка перебуває у комунальній власності. Земельна ділянка, крім цього, перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_1 . Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до листування між сторонами, а також листування позивача з Регіональним офісом водних ресурсів у Кіровоградській області, паспорту водного об'єкта та інших матеріалів справи судом встановлено, що балансоутримувач спірної гідротехнічної споруди не визначений, що сторонами також не заперечується.
Матеріали справи, зокрема листування між сторонами, також свідчить про те, що прокурором неодноразово запитувалось у відповідача про належність спірної споруди та про вжиття останнім заходів щодо охорони та збереження гідротехнічних споруд, зокрема набуття права комунальної власності на безхазяйне майно (а.с. 90-92).
З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач повідомляв прокурора про наміри набути право комунальної власності на таке майно (а.с. 93-95). Разом з тим, доказів вжиття відповідачем відповідних заходів матеріали справи не містять.
Вказане, на думку прокурора, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що й стало підставою для ініціювання даного спору в адміністративному суді.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури визначає Закон України "Про аквакультуру" від 18 вересня 2012 року № 5293-VI (далі - Закон №5293).
Відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 1 Закону №5293:
- гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об'єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури;
- земляна гребля - земляна споруда, що побудована для створення штучної водойми шляхом ділення водотоку на верхній та нижній б'єфи та зосередження води у верхньому б'єфі.
Стаття 335 Цивільного Кодексу України визначає, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Відповідно до статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97).
Стаття 1 Закону №280/97 містить визначення термінів, що застосовуються у ньому, зокрема:
територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр;
районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;
право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону №280/97, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Стаття 16 Закону визначає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону №280/97).
Відповідно до п. 30 частини 1 статті 26 Закону №280/97, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з приводу прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про передачу об'єктів права комунальної власності на праві узуфрукта комунального майна, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання юридичних осіб комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно частин 1, 2, 5 статті 60 Закону №280/97, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Стаття 2 Закону №1952 надає визначення термінів, зокрема:
заявник: орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;
реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
До повноважень суб'єктів державної реєстрації прав, згідно ч. 1 статті 9 Закону №1952, належить забезпечення:
проведення державної реєстрації прав;
ведення Державного реєстру прав;
взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;
формування та зберігання реєстраційних справ.
Частина 1 статті 12 Закону №1952 визначає, що Державний реєстр прав містить відомості, серед іншого, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок №1127)
Облік безхазяйного нерухомого майна врегульований пунктами 82-88 Порядку №1127.
Так, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.
Під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву.
За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, чи відомостей про земельну ділянку, сформовану за рахунок невитребуваної земельної частки (паю), отриманих з Державного земельного кадастру, державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.
Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
За наявності підстав для відмови у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
У задоволенні заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна може бути відмовлено у разі, коли:
безхазяйне майно не підлягає обліку відповідно до закону;
із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна звернулася неналежна особа;
у Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо якого подано заяву про взяття на облік;
у Державному реєстрі прав відсутні записи про припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з відмовою власника від права власності на таке майно (у разі, коли підставою для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є відмова власника нерухомого майна від свого права власності).
Отже, аналізуючи наведені норми законодавства в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність чіткого алгоритму дії органу місцевого самоврядування щодо набуття права комунальної власності громади на об'єкт нерухомого майна, власник (балансоутримувач) якого не визначений:
- звернення до державного реєстратора із заявою щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;
- після спливу одного року - вирішення питання про передачу такого майну у комунальну власність за відповідним рішенням суду.
Разом з тим будь-яких доказів вчинення відповідачем зазначених дій до суду не надано.
Надана до суду копія рішення Новомиргородської міської ради від 01.11.2024 №1185 хоч і містить у пункті 2 вимогу про необхідність зареєструвати гідротехнічні споруди як безхазяйне майно в Державному реєстрі прав, проте доказів його виконання до суду також не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, а отже позовні вимоги є обґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на наявність колізії між нормами статті 335 ЦК України та статтею 14-1 Закону, суд зазначає наступне.
Так, стаття 14-1 Закону визначає особливості надання гідротехнічних споруд для цілей аквакультури у користування на умовах оренди, та, серед іншого, визначає механізм визнання таких споруд безхазяйними, взяття їх на облік та подальшу передачу в оренду.
Разом з тим, предметом спору, що розглядається, не є надання гідротехнічних споруд для цілей аквакультури у користування на умовах оренди, а отже зазначена норма закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Що стосується посилань відповідача на наявність колізії між нормами Порядку №1127 та наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.06.2019 № 137 "Про затвердження Переліку об'єктів будівництва та об'єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна", суд зазначає таке.
Так, відповідач у відзиві наголошує, що відповідно до вимог зазначеного Переліку, гідротехнічним спорудам адреси не присвоюються.
Разом з тим відповідач наводить положення Порядку №1127 щодо реєстрації речових прав на закінчений будівництвом об'єкт нерухомого майна та вказує, що така реєстрація відбувається за наявності інформації про присвоєння адреси такому об'єкту нерухомості.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд констатує, що аналіз положень Порядку №1127 та норм Закону №1952 свідчить про те, що законодавець розрізняє поняття "проведення державної реєстрації прав" та "взяття на облік безхазяйного нерухомого майна". Облік безхазяйного нерухомого майна проводиться у відповідності до пунктів 82-88 Порядку №1127, якими не вимагається наявності у спірного об'єкта нерухомого майна адреси.
Отже, доводи відповідача щодо наявності колізії у нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, є помилковими.
Щодо тверджень відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що у разі, коли особи вчинила певні дії чи бездіяльність, й надалі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), мають місце триваючі правопорушення. Такі дії (бездіяльність) продовжуються невизначений (тривалий) час, протягом якого безперервно вчиняється правопорушення, зокрема шляхом невиконання покладених на відповідний орган обов'язків. Триваюче правопорушення може бути припинено лише на майбутнє і лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, чи виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 у справі №175/3995/17-ц.
Отже, оскільки бездіяльність відповідача у даному випадку носить безперервний триваючий характер, строки звернення до суду позивачем порушені не були.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Степана Бандери, б. 7, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави до Новомиргородської міської ради (вул. Соборності, б. 227/7, м. Новомиргород, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26001, ЄДРПОУ 04055104) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради стосовно невжиття заходів щодо вчинення дій, спрямованих на визнання об'єкту нерухомості - гідротехнічної споруди площею 0,0827 га, а саме: гребля - земляна, насипна, довжиною 70,00 м, ширина по гребеню - 5,0 м., висота - 2,6 м.; характеристика водоскидних споруд - шахтний водоскид, суміщений з водоспускною спорудою, матеріал - суглинок, на водному об'єкті - ставок площею 0,7816 га, розташований за межами села Прищепівка Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (земельна ділянка площею 1,0629 га з кадастровим номером 3523855400:02:000:7503), безхазяйним майном, а саме не звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік нерухомого майна як безхазяйного.
Зобов'язати Новомиргородську міську раду вчинити дії, спрямовані на визнання гідротехнічної споруди площею 0,0827 га, а саме: гребля - земляна, насипна, довжиною 70,00 м, ширина по гребеню - 5,0 м., висота - 2,6 м.; характеристика водоскидних споруд - шахтний водоскид, суміщений з водоспускною спорудою, матеріал - суглинок, на водному об'єкті - ставок площею 0,7816 га розташований за межами села Прищепівка Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (земельна ділянка площею 1,0629 га з кадастровим номером 3523855400:02:000:7503) безхазяйним майном шляхом звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік нерухомого майна як безхазяйного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО