18 вересня 2025 року м. Київ № 320/6461/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу,
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач/ ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2024 № 1698/1/5/1111 про відмову у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», прийняте щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), однак, отримав відмову у зв'язку з неподанням акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 було роз'яснено позивачу, що відповідний акт може бути складено лише щодо військовослужбовців строкової служби, а не призваних до мобілізації або які проходять військову службу за контрактом.
Позивач вказує, що видача акту обстеження сімейного стану для подальшого звільнення з військової служби передбачена лише щодо військовослужбовців строкової служби, що унеможливлює подання такого акту позивачем, тому відмова у звільненні зі служби через неподання такого акту є незаконною.
При цьому, на думку позивача, ним подано всі необхідні документи, які підтверджують його право на звільнення на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки його мати має встановлену ІІ групу інвалідності, а інші особи, які можуть здійснювати догляд за нею, відсутні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2025 року позовну заяву передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відкрито провадження у справі № 320/6461/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача матеріали особової справи позивача та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 14.02.2025 по справі № 320/6461/25 доставлено до електронної скриньки ОСОБА_1 18.03.2025.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 16.04.2025 позовну заяву було отримано Військовою частиною НОМЕР_1 . Також відповідно до довідки про доставку електронною поштою 07.05.2025 електронною поштою Військовій частині НОМЕР_1 доставлено поштовий файл з копією ухвали про відкриття провадження у справі від 14.02.2025 та скан-копію позовної заяви у справі № 320/6461/25.
26 травня 2025 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на перелік документів, якими військовослужбовець має підтвердити наявність зазначених в рапорті сімейних обставин, визначений в пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170. Вказує, що зазначена норма не містить обмеження щодо виду військової служби, яку проходить військовослужбовець, а ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зазначає, що позивач до свого рапорту не надав акту перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Щодо посилання на відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 видати такий акт, відповідач вказує, що позивач таке рішення не оскаржує.
09 червня 2025 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.
Позивач зазначає, що вказана норма дійсно вже не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець, відповідно ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такий факт не заперечується, однак виникає правова колізія стосовно процедури отримання такого акту.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
03.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в якому просив про звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ІІ групи інвалідності при відсутності інших осіб, які зобов'язані здійснювати такий догляд за законом, що підтверджується відповідними документами.
Вказаний рапорт було отримано командиром 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 03.01.2025, що підтверджується його підписом.
До рапорту позивачем долучено наступні документи: копію паспорту, копію картки фізичної особи-платника податків, нотаріально заверну копію довідки МСЕК № 058406, висновок № 163/2 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі, нотаріально завірене свідоцтво про розірвання шлюбу, акт обстеження житлово-побутових умов, витяг № 1.12.3.-04/11970 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення, заява ОСОБА_2 про те, що вона обирає для догляду сина ОСОБА_1 , заключення ЛКК № 181/3 від 05.12.2024 про потребу постійного догляду, копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 на запит щодо акту обстеження сімейного стану військовослужбовця.
Листом № 1698/1/5/1111 від 15.12.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не має права на звільнення з військової служби у запас. Для набуття права на звільнення з військової служби в запас необхідно надати акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Не погодившись із відмовою у звільненні з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 62/2022 «Про введення воєнного стану в України» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (затвердженоЗаконом України від 24.02.2022р. № 2102-IX), який наразі триває.
Визначення поняття воєнний стан міститься в ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно якого воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як встановлено судом, позивач проходить військову службу під час дії воєнного стану та є стрільцем 2 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької військової частини НОМЕР_1 .
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зокрема, згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, з наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній у ній підставі є одночасна наявність таких обставин: 1) встановлена інвалідність І чи ІІ групи у одного із батьків військовослужбовця (чи батьків дружини/чоловіка); 2) необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; 3) відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Відсутність будь-якої із зазначених обставин не дає підстав звільнення військовослужбовця з військової служби.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 03.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в якому просив про звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ІІ групи інвалідності при відсутності інших осіб, які зобов'язані здійснювати такий догляд за законом, що підтверджується відповідними документами.
У свою чергу механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Додатком 19 до вказаної Інструкції № 170 (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту) передбачено перелік документів, що подаються з рапортом про звільнення військовослужбовця з військової служби, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (пп. 26 п. 5 Додатку 19).
03.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в якому просив про звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ІІ групи інвалідності при відсутності інших осіб, які зобов'язані здійснювати такий догляд за законом, що підтверджується відповідними документами.
Вказаний рапорт було отримано командиром 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 03.01.2025, що підтверджується його підписом.
Долученими до позовної заяви копіями рапорту ОСОБА_1 від 03.01.2025 з додатками підтверджується, що до рапорту позивачем було додано наступні документи: копію паспорту, копію картки фізичної особи-платника податків, нотаріально заверну копію довідки МСЕК № 058406, висновок № 163/2 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі, нотаріально завірене свідоцтво про розірвання шлюбу, акт обстеження житлово-побутових умов, витяг № 1.12.3.-04/11970 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення, заява ОСОБА_2 про те, що вона обирає для догляду сина ОСОБА_1 , заключення ЛКК № 181/3 від 05.12.2024 про потребу постійного догляду, копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 на запит щодо акту обстеження сімейного стану військовослужбовця.
Оскаржуваним рішення, викладеним листом № 1698/1/5/1111 від 15.12.2024, Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не має права на звільнення з військової служби у запас, а для набуття права на звільнення з військової служби в запас необхідно надати акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, оскаржуване рішення мотивоване відсутністю одного з документів, передбачених пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції № 170, що підтверджують існування відповідних сімейних обставин, а саме акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, позивач не заперечує, що відповідний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ним не подавався.
Позивач посилається на те, що згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 на запит щодо акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, п. 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено складання керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки акту обстеження сімейного стану для подальшого звільнення з військової служби лише щодо військовослужбовців строкової служби, а не призваних по мобілізації або які проходять військову службу за контрактом.
Суд вказане посилання відхиляє та звертає увагу, що предметом спірних правовідносин є правомірність рішення Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2024 № 1698/1/5/1111 про відмову у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», прийняте щодо ОСОБА_1 , а не рішення/дії чи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо оформлення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця. При цьому, докази оскарження вказаного рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 у матеріалах справи відсутні.
Перевіряючи правомірність спірного рішення відповідача про відмову у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», прийняте щодо ОСОБА_1 , суд зазначає, що останнє мотивоване саме відсутністю одного з документів, передбачених пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції № 170, що підтверджують існування відповідних сімейних обставин, а саме акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Ненадання такого документу позивачем не заперечується.
Враховуючи чинні приписи пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції № 170, які передбачають чіткий і вичерпний перелік документів, який треба надати військовослужбовцю з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини (зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), і одним з таких документів є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи ненадання ОСОБА_1 разом з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» всіх необхідних документів, передбачених пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції № 170, а саме акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідачем у звільненні з зазначених підстав, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Суд відхиляє посилання позивача на існування колізії в законодавстві щодо порядку отримання відповідного акту, оскільки, по-перше, як вказує сам позивач у відповіді на відзив, абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця, і позивач підтверджує, що вказана норма дійсно вже не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець. При цьому, родичі (в даному випадку мати позивача) не звертались щодо перевірки сімейного стану військовослужбовця, а позивач також не звертався до командира військової частини з метою подальшого звернення командира до ТЦК та СП для проведення обстеження.
По-друге, як вже наголошував суд вище, обставини щодо встановленого законом порядку отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця та дотримання цього порядку уповноваженими особами виходять за межі спірних правовідносин у цій справі, які охоплюють встановлення наявності/відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі поданого ним рапорту від 03.01.2025 та долучених до нього документів.
Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як встановлено судом, оспорюване рішення відповідача відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статтею 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.