18 вересня 2025 року м. Київ № 320/49062/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу,
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зміни даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни до облікових даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: поставити на військовий облік, змінити дані категорії обліку з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», інформацію щодо підстави зняття/виключення з обліку - виключити.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви позивач постійно перебуває за адресою місця проживання, наказу (мобілізаційного розпорядження) про призов на військову службу по мобілізації, наказу про зарахування до списків особового складу військової частини та направлення для проходження військової служби до військової частини не отримував, жодних викликів чи інформації від ІНФОРМАЦІЯ_5 чи ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач також не отримував, що свідчить про відсутність належності до військової частини і, як наслідок, відсутності законності у процедурі надання позивачу статусу військовослужбовця. Тому зміна даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець», є безпідставною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2024 року позовну заяву передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі № 320/49062/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного рішення, вчинення оскаржуваних дій/бездіяльності, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 28.10.2024 по справі № 320/49062/24 доставлено до електронної скриньки ОСОБА_1 02.12.2024, ІНФОРМАЦІЯ_1 28.10.2024, до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_7 29.10.2024.
28 жовтня 2024 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
25 квітня 2025 року до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що видано довідку № 185/3603 від 10.09.2024, згідно з якою позивача визнано придатним до військової служби. Надалі позивач втік з пункту прийому особового складу військової частини НОМЕР_1 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Надалі, у зв'язку з неможливістю встановити місцеперебування позивача, відомості про його зняття з військового обліку у зв'язку з мобілізацією (абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів змінено на «взято на військовий облік 10.09.2024 в ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно станом на дату звернення з позовом позивач є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач вказує, що 10.09.2024 після його зупинки працівниками Національної поліції України, він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою з'ясування обставин, які слугували внесенням відомостей про позивача до розшуку, де ОСОБА_1 було направлено на проходження військово-лікарської комісії.
Так, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 № 185/3603 військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1997 р.н., придатний до військової служби. Проведено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві 10 вересня 2024 року.
Згідно з інформацією електронного військово-облікового документу «Резерв+» щодо ОСОБА_1 , сформованого 11.09.2024, зазначено категорія обліку «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення «військовослужбовці», ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погодившись із зміною категорії обліку на «не військовозобов'язаний» за підставою зняття/виключення «військовослужбовці» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до частин першої, другої статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі- Закон № 2232-XII).
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232- XII).
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII регламентовано, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно змісту частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (частина 2 статті 2 Закону № 2232-XII).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами (частина 4 статті 2 Закону № 2232-XII).
До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ, відноситься базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно із вимогами Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Суд акцентує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів початку проходження військової служби ОСОБА_1 в законодавчому розумінні цього поняття, наведеному вище.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
У той же час, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 року №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі- Закон №3543-XII).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації (частина 1 статті 3 Закону №3543-XII).
Організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (частина 1 статті 4 Закону №3543-XII).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (частина 5 статті 4 Закону №3543-XII).
За правилами частини 8 статті 4 Закону №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема відповідно до частин 3 та 4 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачено підстави, за яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Постанова 3560).
Пунктами 2 та 3 Порядку №560 встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов'язок і військову службу" та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Пунктом 15 Порядку №560 встановлено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, зокрема, організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово- облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі); здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські; вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку; здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 Порядку №560 з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: резервісти та військовозобов'язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; військовозобов'язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, врегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважається безпідставними, а призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зокрема здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
З матеріалів справи вбачається, що, як вказав сам позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , 10.09.2024 після його зупинки працівниками Національної поліції України, було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою з'ясування обставин, які слугували внесенням відомостей про позивача до розшуку, де ОСОБА_1 було направлено на проходження військово-лікарської комісії.
Так, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 № 185/3603 військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1997 р.н., придатний до військової служби. Проведено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві 10 вересня 2024 року.
Позивач вказує, що жодних дій, які б свідчили про його призов та початок проходження ним військової служби не було, повістка позивачу не вручалась, ним не підписувалась, акт відмови від отримання мобілізаційного розпорядження не складався. Зі спливом трьох днів позивачу відновлено свободу пересування, тому останній повернувся до свого місця проживання.
При цьому, згідно з інформацією електронного військово-облікового документу «Резерв+» щодо ОСОБА_1 , сформованого 11.09.2024, зазначено категорія обліку «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення «військовослужбовці», ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Однак, суд наголошує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації у встановленому вище законом порядку, розпочав військову службу тощо.
Так, матеріали справи не містять доказу обов'язку позивача з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки будь-які мобілізаційні розпорядження, повістки керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в тому числі і ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо ОСОБА_1 відсутні.
У відзиві на позову заяву відповідач не навів жодних пояснень відображення у позивача статусу «військовослужбовець» у електронному військово-обліковому документі.
Відповідач лише вказав, що позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що видано довідку № 185/3603 від 10.09.2024, згідно з якою позивача визнано придатним до військової служби. Надалі позивач втік з пункту прийому особового складу військової частини НОМЕР_1 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Надалі, у зв'язку з неможливістю встановити місцеперебування позивача, відомості про його зняття з військового обліку у зв'язку з мобілізацією (абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів змінено на «взято на військовий облік 10.09.2024 в ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно станом на дату звернення з позовом позивач є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на твердження відповідача про те, що «позивач втік з пункту прийому особового складу військової частини НОМЕР_1 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період», та зазначає, що вказаним відповідач сам визнає, що призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації не відбувся з огляду на ухилення позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що наявність факту ухилення позивача від призову тощо не є спірним в цій справі, вказаному суд оцінки не надає. Предметом спору є наявність підстав для відображення даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець». Для цього необхідно встановити, чи є ОСОБА_1 військовослужбовцем.
Разом з цим, як вже було зазначено вище, ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві на позов підтверджує, що позивач ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, що очевидно свідчить про те, що останній не є військовослубовцем.
Щодо твердження відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю встановити місцеперебування позивача, відомості про його зняття з військового обліку у зв'язку з мобілізацією (абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів змінено на «взято на військовий облік 10.09.2024 в ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно станом на дату звернення з позовом позивач є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає, що в межах цього спору не є спірним ані взяття позивача на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 10.09.2024, ані факт належності його до осіб, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Так, в матеріалах справи наявна довідка військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 № 185/3603, згідно з якою військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1997 р.н., придатний до військової служби. Проведено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві 10 вересня 2024 року. Вказана довідка є чинною, і також не є предметом оскарження в цій справі.
Разом з тим, спірним є відображення даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець» за відсутності будь-якого підтвердження того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно із частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (частина четверта статті 14 Закону № 1951-VІІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; виконують інші функції відповідно до законодавства.
Згідно із абзацом дев'ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
У пункті 8 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема: відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (підпункт 7); відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку) (підпункт 12).
У справі, що розглядається, спір стосується дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зміни даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець».
З вище наведених положень нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення до нього змін, у тому числі й щодо виключення з військового обліку із зазначенням підстав для такого виключення.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що довідка військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2024 № 185/3603 підтверджує, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1997 р.н., придатний до військової служби. Проведено медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві 10 вересня 2024 року.
Разом з тим, згідно з інформацією електронного військово-облікового документу «Резерв+» щодо ОСОБА_1 , сформованого 11.09.2024, зазначено категорія обліку «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення «військовослужбовці», ТЦК та СП - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем.
Згідно з долученими до позову копіями адвокатських запитів, представник позивача звертався до відповідача та третьої особи щодо надання належним чином завіреної копії мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 , інших документів, що слугували підставою для мобілізації ОСОБА_1 (запити від 12.09.2024 № 12/09/01, від 13.09.2024 № 13/09/01), жодних документів, зокрема, мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 , надано не було, і матеріали справи не містять.
Також позивач звертався з запитом на інформацію до ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо надання належним чином завіреної копії мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 , інших документів, що слугували підставою для мобілізації ОСОБА_1 , відповідь на останній відсутня.
Крім іншого, позивач звертався до відповідача із заявою від 11.10.2024 про усунення описки у відомостях про військовозобов'язаного, в якій вказав, що 11.09.2024 ним було сформовано Витяг № 230120231425317100120 у додатку «Резерв+», у якому було виявлено описку, а саме помилково вказано категорія обліку «не військовозобов'язаний». Просив виправити описку, зазначити статус «військовозобов'язаний», вилучити підставу зняття/вилучення, актуалізувати дані про перебування на військовому обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідь на вказану заяву станом на дату звернення з позовом також не надходила.
Враховуючи наведене, за відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем будь-яких доказів відправлення у військову частину, мобілізації позивача, зарахування до певної військової частини, проходження ним військової служби, суд дійшов висновку, що його облік в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів як «не військовозобов'язаний» з зазначенням підстави «військовослужбовці», є необґрунтованим.
При цьому, як вказує сам відповідач у відзиві на позову заяву, позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що видано довідку № 185/3603 від 10.09.2024, згідно з якою позивача визнано придатним до військової служби, а станом на дату звернення з позовом позивач є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тобто, позивач є військовозобов'язаним, а не «не військовозобов'язаним», яке це необґрунтовано вказано в Реєстрі, при цьому, не є військовослужбовцем (оскільки будь-які підтвердження цьому не були надані відповідачем).
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи, що позивач є придатним до військової служби, а доказів того, що він є військовослужбовцем, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав, суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зміни даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець» є протиправними.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку, враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці є відповідальною особою за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесення до нього змін, є його зобов'язання внести зміни до облікових даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: поставити на військовий облік, змінивши дані категорії обліку з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», інформацію щодо підстави зняття/виключення з обліку - виключити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зміни даних ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: зняття з військового обліку, що пов'язано зі зміною статусу з «військовозобов'язаний» на «не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - «військовослужбовець».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) внести зміни до облікових даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: поставити на військовий облік, змінивши дані категорії обліку з «не військовозобов'язаний» на «військовозобов'язаний», інформацію щодо підстави зняття/виключення з обліку - виключити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.