18 вересня 2025 року № 320/31200/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на запит 282.
2. Зобов'язати відповідача надати позивачу відповідь на запит 282 за результатом пошуку інформації серед значної кількості даних про пошук якої зазначено листом 109.
3. Встановити відповідачу строк виконання пункту 2 прохальної частини позову для унеможливлення його невиконання відповідачем з підстав того, що розпорядникам інформації не надано повноважень самостійно визначати термін надання відповіді на запит у разі визнання судом протиправної бездіяльності розпорядника інформації.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.02.2025 він звернувся із запитом на публічну інформацію на електронну пошту Міністерства освіти і науки України. Запит було зареєстровано Відповідачем 12.02.2025 за № ЗПІ - М - 282/0-25 (далі - Запит 282). 14.02.2025 на зазначену Запитом 282 електронну адресу надання відповіді надійшов лист відповідача від 13.02.2025 № 21/109-25 (далі - Лист 109). Відповідач повідомив, що відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та у зв'язку з тим, що підготовка відповіді на запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, продовжено строк розгляду запитів на 20 днів.
Проте, за твердженням позивача, відповідь на запит 282 у зазначений листом 109 термін не надходила, що позивач вважає порушенням його права на отримання відповіді на запит на інформацію.
Ухвалою суду від 03.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено, що справа буде розглядатися (формуватися та зберігатися) в електронній формі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що Листом МОН від 14.02.2025 № 21/120-25 запитувача було проінформовано, що нормативно-правовими актами не передбачено зберігання у Міністерстві освіти і науки України сертифікатів про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей та суб'єктів освітньої діяльності, а розпорядником запитуваної інформації є Державна освітня установа «Навчально-методичний центр з питань якості освіти». У зв'язку з цим його звернення надіслано за належністю для розгляду в межах компетенції та надання відповіді до Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань якості освіти». У відповідь на запит Позивача від 6 травня 2025 року за № ЗПІ-М843/0-25 стосовно пошуку інформації на запит від 12.02.2025, що був зареєстрований у МОН №ЗПІ М-282/0-25, йому було повідомлено, що на сьогодні нормативно правовими актами не передбачено зберігання у Міністерстві освіти і науки України сертифікатів про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей та суб'єктів освітньої діяльності. Відповідно, його запит було переслано за належністю до Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр з питань освіти» для розгляду в межах компетенції та надання відповіді. Таким чином, під час опрацювання заяви Позивача, МОН діяв в межах повноважень та на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.
Ухвалою суду від 19.08.2025 витребувано у Міністерства освіти і науки додаткові докази.
Ухвалою від 18.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та про виправлення описки, клопотання позивача про зупинення розгляду справи та продовження розгляду справи повернуто без розгляду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся із запитом від 03.02.2025 (вх. МОН від 04.02.2025 №ЗПІ-М-219/0-25) на отримання публічної інформації до Міністерства освіти і науки України.
Листом від 04.02.2025 №21/73-25 Відділ ліцензування освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України повідомив позивача, що відповідно до Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту» освітня програма відповідного рівня освіти акредитується органом із забезпечення якості освіти, визначеним спеціальним законом, та/або акредитованими громадськими фаховими об'єднаннями чи іншими акредитованими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти. Відповідно до статті 18 Закону України «Про вищу освіту» Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти та інституційну акредитацію. Інституційна акредитація, тобто оцінювання якості освітньої діяльності закладу вищої освіти, здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у співпраці з національними та міжнародними експертами, а також міжнародними інституціями, що здійснюють діяльність у сфері забезпечення якості вищої освіти та визнані Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Відповідно до вищезазначеного, для отримання копій відповідних документів рекомендуємо звернутись до керівництва закладу освіти або до Національного агентством із забезпечення якості вищої освіти за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1. Також інформуємо, відповідно до статті 30 Закону України «Про освіту» заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов'язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів, а саме: ліцензії на провадження освітньої діяльності, сертифікати про акредитацію освітніх програм, сертифікат про інституційну акредитацію закладу вищої освіти. Нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України не передбачено зберігання оригіналів ліцензій і сертифікатів про акредитацію (в т. ч. їх копій).
12.02.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Міністерства освіти і науки, в якому просив надати документ про акредитацію комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради».
Даний запит зареєстрований в МОН України за №ЗПІ-М-282/0-25 від 12.02.2025.
Листом від 13.02.2025 №21/109-25 Відділ ліцензування освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України повідомило позивача, що відповідно до п. 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та у зв'язку з тим, що підготовка відповіді на запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, продовжено строк розгляду запитів на 20 днів.
Листом від 14.02.2025 №21/120-25 Відділ ліцензування освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України повідомив позивача, що розпорядником запитуваної інформації є Державна освітня установа «Навчально-методичний центр з питань якості освіти». На сьогодні нормативно правовими актами не передбачено зберігання у МОН України сертифікатів про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей та суб'єктів освітньої діяльності.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні відповіді на Запит 282, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною другою статті 7 Закону №2657-XII установлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначений перелік розпорядників інформації.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою визначені обов'язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 викладено правову позицію, згідно з якою розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 9901/381/20, від 02.04.2020 у справі № 9901/22/20.
Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію (стаття 16 Закону № 2939-VI).
Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта стаття 20 Закону № 2939-VI).
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.
Судом встановлено, що позивач 12.02.2025 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Міністерства освіти і науки України, в якому просив надати документ про акредитацію комунального закладу вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради.
Листом від 13.02.2025 №21/109-25 Відділ ліцензування освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України повідомив позивача, що відповідно до п. 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та у зв'язку з тим, що підготовка відповіді на запит потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, продовжено строк розгляду запитів на 20 днів.
Продовження строку за листом №21/109-25 не є спірним у даній справі, оскільки позивачем не оскаржується зазначена відповідь у листі №21/109-25.
Відповідач у відзиві зазначив, що листом від 14.02.2025 №21/120-25 Відділ ліцензування освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України повідомив позивача, що розпорядником запитуваної інформації є Державна освітня установа «Навчально-методичний центр з питань якості освіти». На сьогодні нормативно правовими актами не передбачено зберігання у МОН України сертифікатів про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей та суб'єктів освітньої діяльності.
Натомість, позивач зазначає, що відповіді за результатом пошуку інформації протягом 20 днів серед значної кількості даних від відповідача не надходило.
Ухвалою суду від 19.08.2025 було витребувано у відповідача докази направлення позивачу листа від 14.02.2025 №21/120-25.
На виконання вимог ухвали відповідачем було надано докази направлення листів, а саме скріншотів з електронної пошти, які жодним чином не підтверджують направлення на електронну адресу позивача відповіді на запит.
При цьому, доводи позивача з приводу того, що лист №21/120-25 не стосується суті судової справи, суд вважає необгрунтованими, оскільки вказаний лист є відповіддю на запит позивача №282.
Суд зазначає, що на запит позивача від 12.02.2025 відповідь формувалась 14.02.2025 листом №21/120-25. При цьому, помилково зазначена літера V замість літери М у вхідному номері заяви не свідчить про формування відповіді на якусь іншу заяву.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем лист від 14.02.2025 №21/120-25 був надісланий позивачу листами Міністерства освіти і науки №21/439-25 від 14.04.2025 та №21/475-25 від 22.04.2025 та отриманий позивачем у квітні місяці. Крім того, позивач зазначає, що відповідач двічі надсилав копію листа №21/120-25.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта стаття 20 Закону № 2939-VI).
Отже, відповідь на запит позивача №282 була оформлена листом №21/120-25 та надіслана позивачу з порушенням строків, встановлених законом. Доказів своєчасного направлення листа позивачу відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що у зазначеному листі №21/120-25 Відділ ліцензування освітньої діяльності Міністерства освіти і науки України повідомив позивача, що розпорядником запитуваної інформації є Державна освітня установа «Навчально-методичний центр з питань якості освіти». На сьогодні нормативно правовими актами не передбачено зберігання у МОН України сертифікатів про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей та суб'єктів освітньої діяльності.
Суд зазначає, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630, МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Згідно з підпунктом 51 пункту 4 Положення МОН відповідно до покладених на нього завдань затверджує за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти положення про акредитацію освітніх програм вищої освіти та порядок проведення інституційної акредитації.
Отже, аналізуючи вищезазначене та лист відповідача №21/120-25, як відповідь на запит позивача, суд зазначає, що Міністерству освіти і науки відомо хто володіє запитуваною інформацією, а тому Міністерство було зобов'язане направити запит позивача належному розпоряднику. Однак вказаних дій відповідачем вчинено не було. Доказів направлення запиту позивача №282 Державній освітній установі «Навчально-методичний центр з питань якості освіти» до суду не надано. Разом з тим, не було повідомлено позивача у встановлений законом строк про направлення запиту належному розпоряднику.
А тому, суд зазначає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо належного розгляду запиту позивача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, суд керуючись статтею 9 КАС України дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 12.02.2025 та зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 12.02.2025 та надати відповідь в порядку та у строки, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо вимоги позивача про встановлення відповідачу строку для виконання пункту 2 прохальної частини позову для унеможливлення його невиконання відповідачем з підстав того, що розпорядникам інформації не надано повноважень самостійно визначати термін надання відповіді на запит у разі визнання судом протиправної бездіяльності розпорядника інформації.
Суд зазначає, що строк розгляду запитів про надання доступу до публічної інформації, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта стаття 20 Закону № 2939-VI).
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може не надати у встановлений законом строк відповідь на запит позивача та/або не виконати рішення суду.
Суд зазначає, що у рішенні судом зобов'язано відповідача повторно розглянути запит позивача від 12.02.2025 та надати відповідь в порядку та у строки, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
А тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги позивача.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору, який був сплачений позивачем при подачі позову.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 12.02.2025 вх. № ЗПІ-М-282/0-25.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) від 12.02.2025 вх. № ЗПІ-М-282/0-25 та надати відповідь в порядку та у строки, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.