18 вересня 2025 року справа №320/22747/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб, у якому просить суд (орфографія, пунктуація та стилістика автора збережені):
-Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ - не відомий, адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо постановки на облік до себе 06.12.2024 року, ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 );
-Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ - не відомий, адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо подання Звернення від 06.12.2024 року до Фастівського РУП ГУНП Київської області про доставлення громадян ,який нібито вчинив адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 );
-Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Код ЄДРПОУ - не відомий, адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відкликати своє “ подання Звернення від 06.12.2024 року до Фастівського РУП ГУНП Київської області про доставлення громадян ,який нібито вчинив адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) у відповідності до висновків суду;
-Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 НОМЕР_5 , Е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо не повідомлення про факт передачі його персональних даних іншій структурі у встановлений законом термін, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Витребувано у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ):
- звернення від 06.12.2024 року до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київської області щодо розшуку позивача ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 ), а також докази його скерування до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київської області.
Станом на дату розгляду даної справи від відповідачів не надійшло жодної заяви по суті, так само як і витребуваних доказів, відтак відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву.
З огляду на приписи частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу за допомогою застосунку Резерв + стало відомо про протиправність дій відповідача, оскільки в його військово-обліковому документі міститься припис про порушення ним військового обліку. При цьому позивач зауважив, що правила військового обліку не порушував, оновився в застосунку Резерв+ вчасно, згідно положень ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», повісток не отримував, та ні протоколів, ні постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності щодо нього не складалось. Відповідач без відома позивача передав його особисті дані до правоохоронних органів як особи, яка порушує правила військового обліку.
До того ж позивач вказує, що перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте 06.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 протиправно, без його відома взяв його на військовий облік до себе.
Позивач також зазначає, що його представником надсилалися адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 , проте надані відповіді на ці запити були формальними і не вирішували піднятих у запитах питань.
Вказане зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру “Оберіг».
Цим же витягом підтверджується, що позивач стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 26.04.2023 року, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_6 .
З витягу вбачається, що за позивачем фіксується порушення правил військового обліку (стаття 210 КУпАП) з 26.04.2023. Останнє ВЛК, з огляду на інформацію з цього ж витягу, позивач проходив 20.10.2001, визнаний непридатним в мирний час, обмежено-придатним у воєнний час.
Натомість, довідкою військово-лікарської комісії від 27.10.2023 №215/21 підтверджується, що позивачу проведено медичний огляд ІНФОРМАЦІЯ_6 27.10.2023.
Позивачем надано для суду також копію відповіді ГУ НПУ в Одеській області від 30.04.2025 №17770-2025, надіслану позивачу у відповідь на його звернення. Зі змісту відповіді вбачається, що позивач 17.07.2024 облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 17.07.2024 № С/11178, яке зареєстровано 17.07.2024 за № 9832 у відділі поліції № 5 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
21.08.2024 позивач знятий з обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_11 за № юр/14254 від 21.08.2024.
06.12.2024 позивач облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.12.2024 № Е/668233, яке зареєстровано 06.12.2024 за № 12473 у відділенні поліції № 1 (м. Боярка) Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
У відповіді також зазначено, що паперові носії, на підставі яких було внесено відомості до інформаційних ресурсів ІКС «ІПНП» в ГУНП в Одеській області відсутні.
До позову позивачем додано також докази направлення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_12 запитів, в яких позивач намагався вирішити питання в досудовому порядку, просивши відповідачів вжити заходів щодо внесення змін до військово-облікового документа позивача стосовно дати проходження останньої ВЛК позивачем, а також прибрати відомості стосовно порушення ним правил військового обліку, якого він не вчиняв.
З огляду на зміст відповідей ІНФОРМАЦІЯ_12 від 28.06.2023, від 31.12.2024 та від 06.03.2025, відповідач 1 фактично надав позивачу відповіді інформаційного характеру, не надавши роз'яснень по суті заданих у запитах питань, а також не надав будь-яких копій запитуваних у запитах документів.
Водночас у відповідях на запит позивачу пропонується особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_13 для вирішення поставлених ним у запитах питань.
25.06.2025 позивачем через систему “Електронний суд» подано також копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі № 420/30420/24, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10 задоволено повністю, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо подання Звернення до начальника поліції №5 Одеського районного управління поліції № 1 про доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП до ІНФОРМАЦІЯ_11 17.07.2024 року, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ); визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо вимоги надати для перевірки військово-облікових документів від ОСОБА_1 12.09.2024 року, на території Пересипського районну м. Одеси у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо відмови уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_10 назвати своє прізвище ОСОБА_1 12.09.2024 року на території Пересипської районну м. Одеси у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси під час перевірки військово-облікових документів.
Відтак позивач вважає, що дії відповідачів порушують його законні права, так само як і дії відповідача у вищезгаданій справі.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 2, 3, 7, 9 ст. 1 вказаного Закону:
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
В даному випадку позивач відноситься до категорії - військовозобов'язаний.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який діє до теперішнього часу.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-XII).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк, (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п'ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Стаття 23 Закону №3543-XII передбачає можливість відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (зі змінами) (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 2 абзацу 2 Положення №154 визначено, що покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Положенням №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків, зокрема, є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення призову громадян на військову службу, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;
виконують інші функції відповідно до законодавства.
Також пунктом 11 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань та функцій, зокрема: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), відповідно до п. 28 якого встановлено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок), визначено: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформленняпризову навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно пунктів 2, 3, 5, 6 цього Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військовуслужбу підчас мобілізаціїпроводиться впорядку,визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов'язаних навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод проводитьсянезалежно відмісця їхперебування навійськовому обліку. Генеральний штаб Збройних Сил через оперативнікомандування та(військові)адміністрації здійснюєуправління призовомгромадян навійськову службупід часмобілізації тавизначає обсягиїх призову (крім СБУ тарозвідувальних органів).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
У свою чергу, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, у відповідності до п. 15 Порядку, серед іншого:
здійснюють розподіл обсягів призову (вилучення) мобілізаційних ресурсів між територіальними громадами, підприємствами, установами та організаціями;
організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі);
здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські;
звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку;
здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
контролюють виконання заходів оповіщення, збору, призову та відправлення призваних на військову службу під час мобілізації громадян до місць проходження військової служби;
повідомляють територіальному органу (підрозділу) поліції про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Оповіщення резервістів та військовозобов'язаних може здійснюватися представниками районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки окремо від груп оповіщення.
Згідно п.п. 28, 31 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Повістки мають право вручати, в тому числі представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до п. 35 Порядку, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно п.п. 49, 50, 51 Порядку, у період проведення мобілізації (крім цільової), уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Право наперевірку військово-облікового документа (військово-обліковогодокумента велектронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі-уповноважені представники).
Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
Під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в розвідувальних органах, то процес фото- і відеофіксації пред'явлення такими особами документів не здійснюється.
Застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначається Міноборони, а органами та підрозділами поліції - МВС.
Під час перевірки військово-облікового документа:
уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина (посвідченням офіцера, військовим квитком);
поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);
виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Додатком 2 до Порядку №1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки ;
2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;
11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Судом встановлено, що у застосунку “Резерв+», дані якого формуються на підставі даних з до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за позивачем фіксується порушення правил військового обліку, відповідно до статті 210, 210-1 КУпАП України.
Водночас, конкретизації порушення позивачу не надано, водночас з відповідей ІНФОРМАЦІЯ_7 також не вбачається жодної згадки про порушення позивачем правил військового обліку чи законодавства про мобілізацію.
Доказів порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідачем до суду не надано.
Окремо суд звертає увагу, що ухвалою до суду не надано жодного документу, витребуваного судом.
Так, ухвалою суду від 07 травня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звернення від 06.12.2024 року до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київської області щодо розшуку позивача ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 ), а також докази його скерування до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київської області.
Відповідачем вказану вимогу суду проігноровано.
Доречно також зазначити, що позивачу, довідкою від 26.04.2023 № 1/1430 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , надано відстрочку від мобілізації у відповідності до абз. 5 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такому, що самостійно виховує дитину до 18 років з 26.04.2023 року до досягнення вісімнадцятиріччя (21.08.2028).
Доказів, які б спростовували наведені відомості, відповідачем до суду також не надано.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває на військовому обліку.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення, за загальним правилом, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Однією з умовою розгляду судом питання про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 360/1193/17.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Позивач стверджує, що надання юридичної кваліфікації діям відповідача на предмет відповідності законодавству є особливо важливим та призведе до повного відновлення законних прав та інтересів позивача.
В контексті вищенаведеного, слід зауважити, що суд повинен прийняти рішення, яке має бути справедливим та таким, що відновить порушені права позивача у заявлений ним спосіб.
У даній справі позивач надав докази, які підтверджують, що дії відповідного ІНФОРМАЦІЯ_6 були вчинені без правових підстав, що спричинило порушення його прав.
В процесі розгляду справи, судом встановлено, що відповідачі, діючи поза межами наданих повноважень, фактично ініціювали розшук позивача, подаючи до органів поліції звернення із завідомо недостовірною інформацією, що зумовило безпідставне відображення в електронному військово-обліковому документі позивача даних про порушення ним правил військового обліку.
Відповідачі в ході розгляду справи не навели конкретних причин, умов та обставин, через які ці дії були вчинені.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що його дії були вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Проте відповідачами не надано жодних доказів правомірності своїх дій в частині позовних вимог щодо подання Звернення від 06.12.2024 року до Фастівського РУП ГУНП Київської області про доставлення громадян ,який нібито вчинив адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ).
Право на ефективний судовий захист, гарантоване статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтями 55 та 124 Конституції України, передбачає не лише відновлення фактичного стану, але й офіційне визнання порушення, що має значення для реабілітації особи, відновлення її ділової репутації та недопущення подібних випадків у майбутньому.
Суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є саме захист порушених прав, а не лише усунення їх наслідків. Визнання дій відповідача протиправними є необхідним елементом повного судового захисту, оскільки лише таке рішення сприятиме поновленню прав позивача у повному обсязі.
В даному випадку, є підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Суд не погоджується з думкою позивача, що в даному випадку протиправні дії вчинені ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки навіть з відповіді на запит позивача вбачається, що 06.12.2024 позивач облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.12.2024 № Е/668233, яке зареєстровано 06.12.2024 за № 12473 у відділенні поліції № 1 (м. Боярка) Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, відтак протиправними є дії саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги протиправність дій відповідача 2, що призвело до безпідставного порушення прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо подання звернення від 06.12.2024 року до Фастівського РУП ГУНП Київської області про доставлення громадянина, який нібито вчинив адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ).
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки на облік до себе 06.12.2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Отже, вони самостійно можуть бути відповідачами у судах.
Що ж стосується відділів відповідних ТЦК та СП, вони не є окремою юридичною особою, не мають коду ЄДРПОУ, власного відокремленого рахунку в органах казначейства, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя.
ІНФОРМАЦІЯ_14 (відповідач 2) фактично є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_15 , а ІНФОРМАЦІЯ_16 фактично є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_17 і також не є окремою юридичною особою.
У відповіді від 06.03.2025 № 5/2728 на звернення позивача йому було роз'яснено, що військовий облік мешканців Боярської, Гатненської та Чабанської ОТГ переданий до ІНФОРМАЦІЯ_16 .
ІНФОРМАЦІЯ_18 - це не окремий ТЦК, а лише структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Відтак, передача особової справи позивача в межах структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_13 не вимагає обов'язку від ТЦК сповіщення позивача про таку передачу, крім того, позивач сам зазначає, що дізнався про таку передачу із застосунку “Резерв+», що не вимагало від нього додаткових звернень до будь-яких органів.
Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачається, що вказана процедура вимагає погодження з позивачем, а отже в цій частині права позивача не можуть вважатися порушеними, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Те ж саме стосується і позовної вимоги щодо визнання неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 НОМЕР_5 , Е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо не повідомлення про факт передачі його персональних даних іншій структурі у встановлений законом термін, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ).
І те ж саме стосується визнання неправомірним постановки на облік з 06.12.2024 позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки фактично жодної нової “постановки» на облік не відбулося, відбулася ж передача особової справи позивача до іншого структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що фактично не змінило юридичний статус позивача, а отже не порушило його прав.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову та судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3875,84 грн, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відшкодувати позивачу половину вказаної суми, а саме - 1937,92 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо подання Звернення від 06.12.2024 року до Фастівського РУП ГУНП Київської області про доставлення громадянина, який нібито вчинив адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_19 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 НОМЕР_5 , Е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відкликати своє подання від 06.12.2024 року до Фастівського РУП ГУНП Київської області про доставлення громадянина, який нібито вчинив адміністративні правопорушення за ст.210 КУПаП, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_2 ) у відповідності до висновків суду, викладених в даному рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_7 , Е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1937,92 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн., 92 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.