ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" вересня 2025 р. справа № 300/4498/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карпенко Максим Борисович, до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карпенко Максим Борисович, звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2025 №01-01/54 про накладення штрафу в розмірі 170000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2025 року до магазину ФОП ОСОБА_1 «dini» за адресою: АДРЕСА_1 з метою проведення перевірки прибули представники Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області. У магазині була присутня адміністратор магазину, якій представниками відповідача 13.02.2025 вручено вимогу про надання документів. Адміністратор магазину не є уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 та не є суб'єктом господарювання магазину «dini», а тому не мала права отримувати, підписувати документи на перевірку та надавати визначені у вимозі документи представникам органу нагляду. Представник позивача вважав, що захід державного контролю повинен здійснюватися у присутності фізичної особи - підприємця або у присутності уповноваженої фізичною особою - підприємцем особою. Для цього фізичній особі-підприємцю або особі, уповноваженій фізичною особою-підприємцем до початку проведення перевірки вручається копія направлення, отримання якої засвідчується розпискою. Проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання за відсутності фізичної особи-підприємця або уповноваженої нею особи не допускається. Оскільки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області під час проведення перевірки ринкового нагляду не дотримано вимог законодавства про ринковий нагляд та про адміністративну процедуру, оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що 13.02.2025 відділом ринкового нагляду Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області проведено планову перевірку характеристик продукції в магазині «dini», а саме: дитячі іграшки та мийні засоби на предмет дотримання вимог технічного регламенту безпечності іграшок, який затверджений Постановою КМУ від 28.02.2018 № 151 та технічного регламенту мийних засобів, який затверджений Постановою КМУ від 20.08.2008 № 717. Того ж дня, ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність в магазині «dini» вручено вимогу надати документи (їх копії), що дають змогу відстежити походження продукції в термін до 17.02.2025, проте позивач відмовилася надати визначену у вимозі документацію. Надалі, в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області винесено постанову від 10.04.2025 №01-01/54 про застосування до позивача штрафу в розмірі 170000 грн. Вказав, що згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія зазначеного закону не поширюється на відносини, що виникають у сфері, зокрема, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, що унеможливлює застосування норм даного закону до даних відносин. При цьому, відповідно до положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» підстави вважати адміністратора магазину особою, яка не є уповноваженою на вчинення дій були відсутні. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивач вказав, що відповідно до ч.11 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов'язана роз'яснити суб'єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб. Доказів пред'явлення (вручення) позивачу до перевірки службових посвідчень та відповідного наказу, направлення на перевірку у період з 13.02.2025 по 18.02.2025 відповідачем не надано. При цьому, позивач була відсутня під час складання таких документів як вимога, акт про проведення перевірки. За таких умов, факт створення перешкод у проведенні перевірки характеристик продукції шляхом невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють державний ринковий нагляд, а саме на вимогу начальника відділу ринкового та метрологічного нагляду не було надано документів на продукцію зазначену у вимозі, яка не відповідає встановленим вимогам та/або становить загрозу у відповідності до законодавства України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» відповідачем жодними належними доказами не доведено. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №78060495 на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про накладення штрафу від 10.04.2025 в розмірі 170000 грн., до набрання законної сили судовим рішення по справі №300/4498/25.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована 07.04.2023 як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: АДРЕСА_2 . Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с.13).
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 11.02.2025 №95 передбачено проведення планової перевірки характеристик продукції за місцем її розміщення у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним наказом встановлено, що предметом перевірки характеристик продукції є іграшки, мийні засоби і поверхнево-активні речовини, що входять до їх складу та термін проведення перевірки характеристик продукції становить з 13.02.2025 до 18.02.2025 включно (а.с.166).
На підставі направлення на проведення перевірки від 11.02.2025 №71 та наказу від 11.02.2025 №95, уповноваженими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області у період з 13.02.2025 по 18.02.2025 була проведена планова перевірка характеристик продукції в магазині dini» за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 . При цьому, направлення вручено 13.02.2025 адміністратору ОСОБА_2 , що підтверджується її підписом на вказаному направленні (а.с.164-165).
Даний захід державного нагляду (контролю) проводився із застосуванням засобів відео фіксації (а.с.183).
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 13.02.2025 вручено адміністратору ОСОБА_2 вимогу про надання документів, якою повідомлено ФОП ОСОБА_1 про перевірку характеристик продукції, а саме:
- іграшка лялька Артикул LY3011/2/3/4/5/6, д.в. липень 2023 р., штрих-код: 6979037430231;
- гель для прання вовни і шовку ТМ «Denkmit», 1,5 л. виготовлено у Німеччині, штрих-код: 4058172216251;
- персіл рідкий засіб для прання, капсули 25 шт., штрих-код 2023000093085;
- універсальний засіб проти вапняного нальоту ТМ «Brill», 1 л., штрих-код: 4820271230052;
- туалетний гель, 500 мл., штрих-код 8595196901061;
- засіб для чищення унітазу, ТМ «Domestos», 750 мл., штрих-код: 8720181406331.
Тому, запропоновано позивачу надати особисто або надіслати електронною поштою у термін до 17:00 год. 17.02.2025 копії таких документів: документ, що засвідчує особу або документ, що посвідчує уповноважену особу; витяг або виписку з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; договір з постачальником зазначеної вище продукції; накладну або інші первинні документи на отримання від постачальників в яких зазначено цю продукцію; накладні або інші первинні документи на поставку вказаної продукції контрагентам; кількість (залишок) вищезазначеної продукції; декларації про відповідність, якщо згідно з Технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією (а.с.162-163).
У відповідь на вказану вимогу позивач 17.02.2025 повідомила відповідача, що передбачені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» наказ (рішення, розпорядження), направлення на позапланову перевірку або затверджений річний план планових перевірок від контролюючого державного органу ФОП ОСОБА_1 не отримувала. Тому, відсутня можливість зрозуміти стосовно якого виду продукції здійснюється перевірка. Як наслідок, вимога подана не в порядку, визначеному Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому відсутні підстави вважати, що перелічені у вимозі товари є такими, які відповідають частині 12 статті 23 та/або частині 3 статті 24 зазначеного Закону (а.с.158-160).
За результатами вказаної перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області складено акт перевірки характеристик продукції від 13.02.2025 №010, яким встановлено невиконання передбачених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють державний ринковий нагляд, зокрема на вимогу начальника відділу ринкового та метрологічного нагляду не було надано документів на продукцію зазначену у вимозі, яка може не відповідати встановленим вимогам та/або становити загрозу у відповідності до законодавства України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (а.с.153-156).
За фактом виявленого порушення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківські області складено протокол від 26.03.2025 №001 про виявлене порушення вимог п.6 ч.4 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (а.с.150-151).
Відповідач листом від 27.03.2025 №Вих-09/1962-25 повідомив позивача про розгляд справи щодо виявленого порушення, де ФОП ОСОБА_1 є учасником адміністративного провадження - особою, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження (а.с.146-148).
В.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області розглянувши матеріали справи, а саме протокол від 26.03.2025 №001, акт перевірки характеристик продукції від 13.02.2025 № 010, наказ від 11.02.2025 №95, направлення від 11.02.2025 №71, вимогу про надання документів від 13.02.2025 та повідомлення про початок адміністративного провадження від 27.03.2025 №Bиx-09/1962-25, прийнято постанову №01-01/54 від 10.04.2025 про накладення на позивача штрафу в розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170000 грн.
Вказаною постановою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 не надала документи на продукцію, що розповсюджується у вказаному магазині, зазначені у вимозі про надання документів від 13.03.2025, чим не виконала вимоги ч.5 ст.8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а також вимогу посадових осіб, які здійснюють державний ринковий нагляд та створила перешкоди у проведені планової перевірки характеристик продукції. Відповідальність за таке правопорушення передбачена п.6 ч.4 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (а.с.17).
Позивач, вважаючи протиправною вказану постанову відповідача, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Питання проведення планових перевірок під час здійснення заходів державного ринкового нагляду врегульоване Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (надалі Закон №2735-VI) та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2736-VI (надалі Закон №2736-VI).
Згідно зі ст. 3 Закону №2735-VI законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону №2736-VI, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.
Відповідно до абз. 8 ч.1 ст. 1 Закону №2735-VI державний ринковий нагляд (ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Встановлені вимоги - це вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами (абз.2 ч.1 ст.1 Закону №2735-VI).
Відповідно до положень зазначеної статті Закону орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до Закону (орган ринкового нагляду).
У разі, якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом №2736-VI повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.
Сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.
З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (п.п. 4, 6, 11 ч. 1 ст. 11 Закону №2735-VI).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2735-VI суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право: 1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства; 2) перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень; 3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів.
За приписами до статті 15 Закону №2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право: 1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування); 2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та направлення на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта: а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; б) місця, зазначені в пункті 3 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону; в) місця, зазначені в пункті 4 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції з дотриманням вимог Митного кодексу України; 3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду; 4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог; 6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України; 7) залучати у разі потреби в установленому порядку та за рахунок органів ринкового нагляду до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, залучених у встановленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1-5 частини першої статті 17 цього Закону; 8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.
Відповідно до статті 17 Закону №2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, зобов'язані: 1) додержуватися вимог цього Закону, Митного кодексу України, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та виданих відповідно до них нормативно-правових актів; 2) об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України; 3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та декларантами; 4) не перешкоджати під час вжиття заходів ринкового нагляду і контролю продукції здійсненню господарської діяльності; 5) забезпечувати відповідно до вимог цього Закону конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) пред'являти службові посвідчення, а посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, - також направлення на проведення перевірки; 7) ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання, їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб - підприємців та декларантів з результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції, у строки, передбачені законодавством; 8) у межах своєї компетенції надавати суб'єкту господарювання безоплатну консультаційну підтримку з питань здійснення ринкового нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 9) дотримуватися встановлених цим Законом принципів, вимог та порядку здійснення заходів ринкового нагляду; 10) не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на законний захист своїх прав та інтересів.
Частинами 1 та 2 ст. 20 Закону №2735-VI передбачено, що ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.
Секторальний план ринкового нагляду охоплює види продукції відповідно до сфер відповідальності органів ринкового нагляду та визначає належність цих видів продукції до певного ступеня ризику.
Секторальні плани ринкового нагляду затверджуються відповідними органами ринкового нагляду не пізніше 1 грудня року, що передує плановому (ч.8 ст.20 Закону №2735-VI).
Частиною 1 статті 22 Закону №2735-VI визначено, що заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.
Порядок проведення перевірок характеристик продукції визначений у статті 23 Закону №2735-VI.
Згідно з ч.2 ст.23 Закону №2735-VI при проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.
За змістом частини 5 статті 23 Закону №2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. В разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно.
Відповідно до частини 1 статті 23-1 Закону №2735-VI для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду, типу, категорії, групи продукції), найменування та адресу об'єкта, де розміщується продукція.
На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені, по батькові і засвідчується печаткою (частина 2 статті 23-1 Закону №2735-VI).
У частині 3 статті 23-1 Закону №2735-VI передбачено, що в направленні на проведення перевірки зазначаються: а) найменування органу ринкового нагляду, що здійснює перевірку; б) номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється перевірка; в) предмет перевірки (вид, тип, категорія, група продукції); г) місце розміщення продукції (найменування та адреса об'єкта, де розміщується продукція (магазин, ринок тощо); ґ) підстави для проведення перевірки; д) список посадових осіб органу ринкового нагляду, які беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені, по батькові; е) список осіб, які залучаються до здійснення перевірки відповідно до пункту 7 частини 1 статті 15 цього Закону; є) дата початку і закінчення перевірки; ж) тип перевірки (планова або позапланова); з) інформація про проведення попередньої перевірки (тип перевірки, дата початку, строк її здійснення).
Направлення є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки. Посадова особа органу ринкового нагляду не має права здійснювати перевірку без направлення на проведення перевірки та службового посвідчення (частина 4 статті 23-1 Закону №2735-VI).
Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - в розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 15 Закону №2736-VI до виробника або розповсюджувача застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі створення перешкод шляхом недопущення (вчинення протидії, загрози безпеці) до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимого посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - в розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З системного аналізу наведених норм слідує, що посадові особи Держпродспоживслужби мають право вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду. В свою чергу, суб'єкти господарювання мають право вимагати від посадових осіб Держпродспоживслужби додержання вимого законодавства, вимагати пред'явлення посадовими особами посвідчень та направлення на перевірку, що є їхнім прямим обов'язком, недопускати до перевірки в разі непред'явлення посвідчень та направлення.
Одними з принципів ринкового нагляду, закріпленими у статті 5 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», є прозорість здійснення ринкового нагляду, доступність та відкритість інформації у цій сфері; додержання прав і захист інтересів суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду і контролю. Логічним продовженням цього принципу є надання права суб'єкту господарювання бути присутнім під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду (пункт 4 частини 1 статті 8 Закону).
Беручи до уваги те, що у вимозі від 13.02.2025 про надання документів позивачу запропоновано надати копії необхідних документів, то до такої вимоги мав бути прикладений наказ про проведення планової перевірки.
Суд зазначає, що отримавши вимогу ФОП ОСОБА_1 у листі від 17.02.2025 обгрунтовано послалася на відсутність наказу на перевірку, оскільки вона має право знати предмет перевірки, підстави перевірки, список посадових осіб, які беруть участь у перевірці.
З урахуванням того, що під час вручення вимоги у позивача були відсутні наказ про проведення перевірки, суд приходить до висновку що в діях ФОП ОСОБА_1 відсутнє створення перешкод у проведенні перевірки та невиконання вимоги посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області.
Водночас, проаналізувавши поданий відповідачем відеозапис судом встановлено, що посадові особи відповідача під час перевірки потрапили до магазину та будь-яких перешкод в цьому їм не чинилося. Підтвердження вручення наказу про проведення планової перевірки на ньому відсутні.
При цьому, статус особи, що перебувала в магазині та підписувала вимогу від 13.02.2025 та направлення на проведення перевірки від 11.02.2025 №71 не є зрозумілим, оскільки лише з її слів на відеозаписі суду відомо, що начебто вона адміністратор магазину - ОСОБА_2 . Також із запису не можливо встановити чи здійснювалося посадовими особами відповідача встановлення особи того, хто підписував вимогу від 13.02.2025 та направлення на проведення перевірки від 11.02.2025 №71, а також чи мала вона на це повноваження.
Крім того, суд звертає увагу на те, що про проведення планової перевірки позивача з допомогою відеофіксації, ні в наказі від 11.02.2025 №95, ні в направленні на проведення №71 від 11.02.2025 не зазначено.
Про проведення відеофіксації перевірки зроблено запис тільки в Акті перевірки характеристик продукції від 13.02.2025 №010. Однак до даного акту носій з доказами такої відеофіксації не долучено. Відсутній носій з доказами такої відеофіксації також у додатку до протоколу №001 від 26.03.2025 про виявлене порушення вимог Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідачем не ознайомлено суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 з наказом на проведення перевірки, у строки, передбачені законодавством, а докази що ОСОБА_2 є або уповноваженою позивачем особою на ознайомлення з такими документами матеріали справи не містять.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області постанову від 10.04.2025 №01-01/54 про накладення на позивача штрафу у розмірі 170000 грн. прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі, а тому вона підлягає скасуванню.
Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карпенко Максим Борисович, до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу підлягає задоволенню.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на користь ФОП ОСОБА_1 1360 грн. сплаченого судового збору.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 у питанні доведеності оплати витрат на правову допомогу вказала, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Крім того, вирішуючи питання відшкодування витрат на правову допомогу, Верховний Суд у постанові від 22.11.2024 по справі №420/15183/23 сформував висновок, що за загальними правилами частини першої статті 143 КАС України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Визначення частиною 7 статті 139 КАС України судових витрат не лише таких що сплачені, а й таких, що мають бути сплачені, не відміняє положень статті 143 КАС України, якою передбачено загальні підходи до порядку вирішення розподілу судових витрат саме під час постановлення рішення, постанови, ухвали.
Застосування положень статей 139 та 143 КАС України передбачає обов'язкове системне тлумачення цих норм, яке передбачає, що учаснику справи недостатньо лише «задекларувати» понесення в майбутньому судових витрат, а тим паче витрат на правову допомогу, а необхідно також довести неможливість з поважних причин оплатити її до прийняття рішення (постанови, ухвали) і на підтвердження таких причин надати відповідні докази.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17679,50 грн., представником позивача надано суду копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Карпенка М.Б. №21/1487 від 20.06.2018;
- ордеру серії АВ №1212100 від 26.06.2025 на надання правничої допомоги;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 21.07.2025 №ФОПВ-1/25, згідно з яким розмір надання Карпенком М.Б. правової допомоги позивачу становить 17679,50 грн. та буде оплачений протягом 20 днів з моменту ухвалення рішення суду по справі №300/4498/25 (а.с.11, 189-190).
Суд зазначає, що поважних причин, з яких докази понесених судових витрат не могли бути надані до закінчення судового розгляду, представником позивача не зазначено.
Посилання представника позивача на акт приймання-передачі наданих послуг від 21.07.2025 №ФОПВ-1/25 є безпідставним, оскільки такий акт підтверджує лише факт надання зазначених у ньому послуг, однак не містить інформацію про їх оплату, відтак у розумінні частини 7 статті 139 КАС України не є належним доказом понесення позивачем витрат по оплаті послуг адвоката щодо надання правової допомоги.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 червня 2025 року по справі №160/8292/23.
Враховуючи вищенаведене, позивачем документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 10.04.2025 №01-01/54 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40309088, вул.Берегова, 24, м.Івано-Франківськ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.