18 вересня 2025 рокуСправа № 280/8150/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідач, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем без факту притягнення його до адміністративної відповідальності;
2) визнати протиправними дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції про доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності факту вчинення ним такого правопорушення;
3) зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку;
4) зобов'язати відповідача направити до територіальних органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Рижиком Р.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ № 1322711 від 15.09.2025.
Разом з позовною заявою 17.09.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також його посадовим особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією чи примусовим доставленням ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборонити Головному управлінню Національної поліції у Запорізькій області та його посадовим особам здійснювати будь-які дії з адміністративного затримання або доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- копію ухвали про забезпечення позову направити для виконання до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Головного управління Національної поліції у Запорізькій області.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що без належного вручення повістки до електронного військово-облікового документа внесено відомості про розшук. Крім того, внесення таких відомостей здійснено без складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови відповідно до статей 254, 256, 283 КУпАП. Внаслідок внесення вказаних даних існує загрозу примусового доставлення / адміністративного затримання позивача, що може унеможливити ефективний захист і виконання майбутнього рішення суду, а також ризик обмеження права на свободу пересування та особисту недоторканність за відсутності процесуальних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України з огляду на наступне.
Вимоги поданої заяви про забезпечення позову фактично обґрунтовані посиланням на очевидну протиправність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Суд зазначає, що порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов'язків військовозобов'язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо. У разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, в разі виявлення порушення правил військового обліку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.
Сам по собі факт відображення в електронному військово-обліковому документі (Резерв+) даних щодо порушення позивачем правил військового обліку не вказує на очевидність протиправних дій відповідача. Посилання позивача на те, що відносно нього відповідач може прийняти рішення про затримання та доставлення до ТЦК, що порушить його права на свободу пересування, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.
Ризики, з настанням яких позивач пов'язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не впливатимуть на можливість виконання рішення суду в майбутньому, якщо позов про зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку буде задоволено. Наявність або відсутність цих відомостей не перешкоджає ТЦК та СП вчиняти дій, що пов'язані із призовом позивача на військову службу, а такі дії ОСОБА_1 у позові не оскаржуються.
Відтак, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи про можливе затримання, примусове доставлення та мобілізацію на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Щодо доводів позивача у заяві про протиправність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та оголошення у розшук, то суд зазначає, що оцінка оскаржуваним у цій справі діям або бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, витребуваних судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність оскаржуваних дій відповідача на даний час неможливо.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №280/8150/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 18.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва